Ухвала

від 11.11.2013 по справі 827/1377/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/1377/13-а

11.11.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл"- Батаєв Микола Олександрович, довіреність б/н від 10.06.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Буштуєв Артем Сергійович, довіреність №323/9/10.1-04 від 07.08.13

розглянувши матеріали справи № 827/1377/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Александров О.Ю. ) від 02.07.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (вул.Симонок, буд.37, кімн.11, м.Севастополь, 99002)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул.Героїв Севастополя, буд.74, м.Севастополь, 99001)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 02.07.2013р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 200 977,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 160 781,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 196,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 223954,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2154,00грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (вул. Симонок, 37, кім. 11, м. Севастополь, 99002, ЄДРПОУ 31583683) витрати з судового збору у сумі 2294,00 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 02.07.2013 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 02.07.2013р. без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 02.07.2013р. та прийнятті нового рішення.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" (далі - позивач, ТОВ "Еліте Ойл") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Севастополь з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування: податкового повідомлення-рішення №0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160 781,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40 196,00 грн.; податкового повідомлення-рішення №0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223 954,00грн.; податкового повідомлення-рішення №0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року.

Позивача зареєстровано юридичною особою, зареєстровано з 30.08.2001 р. платником податку на додану вартість, про що ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя 03.05.2010р. видано свідоцтво №100281649.

Посадовими особами відпоівдача у період з 24.04.2013р. по 26.04.2013р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Еліте Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р.

За результатами перевірки складено акт №818/10/22.0-21/31583683/16 від 29.04.2013р. (далі - акт перевірки) (а.с. 19-25).

Відповідач дійшов висновку про нікчемність угод позивача з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» щодо постачання палива з посилаючись на висновки Акту перевірки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 17.05.2012 року № 678/22-00/37058412 (перевірка ТОВ "Трейд Траст"), та Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя ПП «Аверс плюс» від 06.09.2012р. №77/22-1/33459870. Крім того в акті зазначено, що в видаткових накладних, виданих ПП «Аверс плюс», не вказано місце їх складання, щодо підтвердження перевезення палива податковим органом направлені запити до ТОВ «Оптимум» та Окружної ДПС ЦО ОВПП ДПС, відповіді на які не отримані, що, на думку податкового органу, перешкоджає підтвердженню факту перевезення товару (палива).

За наслідками перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0000330220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 160781,00грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 40196,00 грн.; №0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223954,00грн.; №0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року.

Щодо порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно Акту перевірки податковий орган дійшов висновку, що правочини, які укладені позивачем з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р., мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Вказані правочини, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди придбання є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Між позивачем та ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» укладено договори постачання палива.

В ході виконання договірних відносин вказані контрагенти видали ТОВ "Еліте Ойл" податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи: від ПП «Аверс плюс»- № 8 від 02.11.2011р., № 23 від 04.11.2011р. № 93 від 25.11.2011р. № 16 від 05.12.2011р. на загальну суму 772403,78 грн, в тому числі ПДВ - 128733,97 грн. (за винятком податкової накладної № 110 від 29.11.2011р), та від ТОВ «Трейд Траст» № 1 від 01.11.2011р. на суму 192 278,70 грн. в тому числі ПДВ 32046,45 грн.

Факт проведення господарських операцій позивачем з ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» щодо постачання нафтопродуктів підтверджується виданими видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями (а.с.26-35, 66-74).

Не зазначення у видаткових накладних, виданих ПП «Аверс плюс», місця їх складання, має формальний характер, та не перешкоджає визнанню їх документами бухгалтерського обліку, яки підтверджують факт постачання товару. Крім того, до матеріалів справи долучений лист ПП «Аверс плюс», від 07.12.2011р. вих. № 520, в якому позивача на його запит повідомлено, що місцем складання видаткових накладних, за якими здійснено постачання дизельного палива, є м. Севастополь, вул. Загородна балка, 18 (а.с.63-64).

Договором №0902 від 02.01.2009р. про надання транспортних послуг (а.с.228), ТТН № 835476 від 01.11.2011р., № 02/11/3 від 02.11.2011р., № 25/11/5 від 25.11.2011р., № 05/11/1 від 05.12.2011р., талонами замовника, довіреностями та шляховими листами підтверджується факт перевезення палива, придбаного позивачем, ТОВ «Оптимум» та ТОВ Кост Ойл Транс».(а.с.36-53).

Отримане від контрагентів паливо частково протягом певного часу зберігалося позивачем на базі ТОВ «Контінет-Крим» згідно договору від 01.04.2011р. № 2-у, та в подальшому реалізовано (як з бази, так і безпосередньо після отримання) покупцю - ТОВ «Голден Фиш» відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.2011р. № 1106 (а.с.155), що підтверджується видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, витягами з банківських рахунків, довіреностями на отримання палива (а.с. 75-117).

Також, матеріалами справи підтверджується факт повної сплати палива через банківські установи Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліте Ойл" на адресу ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» (а.с. 66-74).

Отже, реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст».

Встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем в листопаді-грудні 2011 року, його контрагенти ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ (свідоцтво № 100055021 та № 100314081 відповідно), а їх господарські операції здійснювалися в межах основних видів діяльності (оптова то роздрібна торгівля паливом) за КВЕД, зазначеними в довідках АА №770751 та АА №464457 відповідно (а.с.129-134).

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Сумуючи вище наведене, відповідач, приймаючи оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами.

Враховуючи визнання необґрунтованими донарахування позивачу зобов'язань з ПДВ та податку на доході фізичних осіб, застосування до позивача штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями також є необґрунтованим.

Щодо висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, щодо завищення валових витрат з податку на прибуток у 2-4 кварталі 2011 р. на суму 973 711,38 грн., що спричинило заниження податку на прибуток у сумі 223 953,63 грн..

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності (п.п.138.1.1 п. 138.1. ст.138 ПК України) включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вище встановлений товарний характер взаємовідносин між позивачем та ПП «Аверс плюс» і ТОВ «Трейд Траст» у листопаді 2011р. та грудні 2011 р. , колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності донарахувань відповідачем податкових зобов'язань позивачу як з податку на додану вартість, так і з податку на прибуток за цей же період (2-4 квартал 2011р.) відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000320220 (форма «Р») від 17.05.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 223 954,00грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р. про зменшення позивачу розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн. за листопад 2011 року.

Відповідно до п.3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок № 984). акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, Акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен бути складеним грамотно, містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами.

Згідно із п. 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 6.1 розділу ІІ Порядку №984 висновок акту перевірки документальної перевірки має містити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аверс плюс» та ТОВ «Трейд Траст» за період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. від 29.04.2013р. №818/10/22.0-21/31583683/16 ДПІ в Нахімовському районі м. Севатополя ДПС взагалі, не вказує на будь-які порушення позивачем податкового законодавства, на підставі яких йому визначено податкове зобов'язання з ПДВ шляхом зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на суму 2154,00грн відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000340220 (форма «В4») від 17.05.2013р.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 02.07.13р. по справі № 827/1377/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2013 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко