Постанова

від 08.07.2013 по справі 826/7966/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 липня 2013 року 11:54 № 826/7966/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Кудряшова О.Ю.,

від відповідача: Уголькова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби пропро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року № 0001812230, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» (далі - позивач, ТОВ «Дон Пак») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 лютого 2013 року № 0001812230.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду. Враховуючи проведену реорганізацію ДПІ у Голосіївському районі м. Києва згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981, судом в якості належного відповідача у справі визначено Державну податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач помилково дійшов висновку про безтоварність операцій, здійснених між ТОВ «Дон Пак» та ТОВ «Пром Постач ЛТД», в результаті чого позивачеві було донараховано податок на додану вартість у сумі 68 646,00 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що укладені ним правочини з контрагентом ТОВ «Пром Постач ЛТД» відповідають вимогам чинного законодавства та направлені на реальне настання правових наслідків, їх реальне фактичне виконання підтверджується первинними документами, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, в тому числі податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента, який на час здійснення господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за зобов'язаннями свого контрагента з підприємствами у попередніх ланцюгах постачання, з якими ТОВ «Дон Пак» ніколи не мало господарських взаємовідносин.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункти 198.3, п.198.6 ст. 198, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, виданих за наслідками операцій з ТОВ «Пром Постач ЛТД», оскільки господарських операцій з поставки товарів фактично не відбувалось, що свідчить про протиправність правочинів, укладених з метою зменшення позивачем обсягу податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» (код ЄДРПОУ 33691483) зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 10.08.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 684403 від 10.06.2013 року (а.с. 34-36), перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 16.08.2005 року за № 13582 та є платником податку на додану вартість згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.11.2012 року № 200079661, ІПН 3369148265902. Вказані обставини сторонами не заперечувались.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Дон Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пром Постач Лтд» (код ЄДРПОУ 38080590) за серпень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 43/1/22-30/33691483 від 25.01.2013 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с. 8-12.

11 лютого 2013 року, на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення :

- № 0001812230 , яким позивачу за порушення пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 646,00 грн., у тому числі за основним платежем - 54 917,00 грн. та за штрафними санкціями - 13 729,00 грн. (а.с. 13).

Наведене податкове повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової служби м. Києва (первинна скарга №1130/10 від 25.02.2013р.). Рішенням від 22.04.2013р. за №3671/10/12-1-03 Державною податковою службою м. Києва скаргу ТОВ «Дон Пак» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 14-15).

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Дон Пак» на підставі господарських договорів поставки придбало товари у ТОВ «Пром Постач Лтд» з віднесенням сплачених у складі вартості товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з Акту перевірки, податковим органом було отримано від ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром Постач Лтд" від 05.11.2012 року №1895/22-20/38080590, згідно якого не підтверджується факт реального здійснення останнім господарських операцій.

Як зазначено у наведеному акті, ТОВ «Пром Постач Лтд» було безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок постачальника - ТОВ «Ай Ем Ей Ентертейнмент», директор якого ОСОБА_3 не визнав своєї причетності до діяльності даного суб'єкта господарської діяльності. Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» основним постачальником ТОВ «Ай Ем Ей Ентертейнмент» у серпні 2012 року було ТОВ «Епіцентр К», яким повідомлено про відсутність взаємовідносин з ТОВ «Ай Ем Ей Ентертейнмент».

За наведених підстав податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "Пром Постач лтд" має ознаки фіктивності та факт реального здійснення господарських операцій даним контрагентом за серпень 2012 року відсутні, а відтак, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Дон Пак» з ТОВ «Пром Постач лтд» не мали реального характеру.

У зв'язку з вищевикладеним податковий орган дійшов висновку, що бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Пром Постач лтд» по взаємовідносинах з ТОВ «Дон Пак» є недійсними, внаслідок чого ТОВ «Дон Пак» в порушення пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, 201.01 ст. 201 Податкового кодексу України було занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на загальну суму 54 917,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Дон Пак", як покупцем, та ТОВ "Пром Постач лтд", як постачальником, було укладено Договір купівлі-продажу №26-0712 від 26 липня 2012 року , за умовами якого ТОВ "Пром Постач лтд" зобов'язувалось в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.1.2 Договору, а покупець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у Договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються Специфікацією, що є невід'ємним додатком до договору (п.1.2, а.с. 18-19).

На підставі вказаного договору ТОВ "Пром Постач лтд" поставило ТОВ "Дон Пак" товар - витратні матеріали до друкарської техніки (вали накатні, вали передаточні, вали рильсанові, тощо), картон та папір офсетний на загальну суму 329 500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 54 916,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №24/09-04 від 24.09.2012 року; №15/10-2 від 15.10.2012 року (а. с. 25-26) та товарно-транспортними накладними № 104 від 01.11.2012р, №83 від 15.10.2012р, №69 від 24.09.2012р.(а.с. 97-99).

Товарно-матеріальні цінності, що були придбані у ТОВ «Пром Постач лтд», оприбутковані як малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), до яких належать предмети, що використовуються не більше одного року при 100% завантаженості виробництва, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо та передані начальнику виробництва до типографії за списком (а.с. 112-113).

За укладеними між позивачем та його контрагентом господарськими договорами було проведено розрахунки в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с. 23-24).

За наслідками поставки товарів ТОВ "Пром Постач лтд" було виписано на користь позивача податкові накладні №193 від 28.08.2012 року на суму 100 000,00 грн., в тому числі податку на додану вартість - 16 666,67 грн.; №194 від 28.08.2012 року на суму 100 000,00 грн., в тому числі податку на додану вартість - 16 666,67 грн.; №208 від 29.08.2012 року на суму 129 500,00 грн., в тому числі податку на додану вартість - 21 583,33 грн. (а.с. 20-22).

Суми податку на додану вартість на підставі вказаних податкових накладних були включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року у розмірі 54 916,67 грн.

Правомірність формування податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій є предметом даного судового спору.

В Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 Вищим адміністративним судом України сформовано позицію, відповідно до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, що набрав чинності 01 січня 2011 року (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами ст. 198 ПК України (у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Дон Пак» до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів (робіт, послуг); використання зазначених товарів, робіт та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року у складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Пром Постач ЛТД», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

За приписами пункту 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З'ясовуючи питання про реєстрацію ТОВ "Пром Постач ЛТД" платником податку на додану вартість, судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як вбачається з бази реєстру платників ПДВ, витяг з якої залучено до матеріалів справи (а.с. 27), на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Пром Постач ЛТД" (індивідуальний податковий номер 380805926574) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №200054686 від 02.07.2012 року.

Даних про анулювання вказаного свідоцтва на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України не міститься, відповідач суду відповідних доказів не надав.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1статті 201 ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявними в матеріалах справи витягом № 16755264 від 04.07.2013 року та довідкою № 16755277 від 04.07.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 72-75) підтверджується, що ТОВ «Пром Постач ЛТД» станом на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжує перебувати в такому реєстрі станом на момент розгляду справи. Зареєстрованими видами діяльності підприємства є: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.71 Неспеціалізована оптова торгівля , 49.42 Надання послуг перевезення, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт і ін.

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагента позивача - ТОВ «Пром Постач ЛТД» на момент проведення господарських операцій не було ліквідовано, його діяльність у встановленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ вказане підприємство не було виключене. Відтак, підстави стверджувати про можливу обізнаність позивача про наявність дефектів у правовому статусі його контрагента відсутні.

Вирішуючи питання про реальність виконання ТОВ «Пром Постач ЛТД» господарських договорів про поставку товарів на користь ТОВ «Дон Пак» з метою їх використання останнім у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними витягу №16614776 від 10.06.2013 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до основних видів діяльності ТОВ "Дон Пак" належать: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 18.12 Друкування іншої продукції, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 17.29 Виробництво інших виробів з паперу та картону (а.с. 34-36).

Матеріали справи свідчать, що товари, які поставлялися ТОВ «Пром Постач ЛТД», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Так, алюмінієві вали для поліграфічного обладнання (вали накатні різного діаметру, вали рильсанові розтирочні різного діаметру, вали зволожуючі накатні та передаточні), що поставлені позивачеві його контрагентом, були оприбутковані позивачем як малоцінні та швидкозношувальні предмети (а.с. 112) та встановлені на друкарських машинах. Для здійснення робіт по заміні валів та ін. запчастин на друкарських машинах та машинах офсетного друку позивачем за договором підряду №2307-п від 23.07.2012р. було залучено ТОВ «Арт майстерня». За актом приймання-передавання від 23.10.2012р. ТОВ «Дон Пак» як замовник передало ТОВ «Арт майстерня» як виконавцю комплектуючі (вали накатні різного діаметру, вали рильсанові розтирочні різного діаметру, вали зволожуючі накатні та передаточні) для подальшої їх заміни на друкарських станках (а.с.123). При цьому виконання зазначених робіт підтверджується актом №ОУ-41 надання послуг, що підписаний обома сторонами 31.10.2012 року.

Також, матеріали справи свідчать, що в подальшому виготовлена друкарська та поліграфічна продукція поставлялась позивачем різним фізичним та юридичним особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами №23-07/09 від 23.06.09р., №02-2013 від 22.01.2013р., №24/07-2 від 24.07.2012р., №1 від 13.01.2012р., ФГ-06-02-12/01 від 06.02.2012р. (а.с.138-142, 142-146, 168-173, 205-206, 214-216), податковими накладними (а.с. 150, 152, 155, 157, 160, 166, 163, 176, 178, 181, 183, 186, 187, 190, 191, 194, 195, 198, 201, 204, 208, 209, 211, 213, 217, 219), видатковими накладними (а.с. 147-148, 151, 153, 156, 158, 161, 162, 165, 174, 177, 179, 182, 184, 188, 192, 196, 199, 202, 207, 210, 212, 218, 220), тощо.

Фактичне перевезення отриманих від ТОВ «Пром Постач ЛТД» товарів підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними за формою 1-ТН № 104 від 01.11.2012р, №83 від 15.10.2012р, №69 від 24.09.2012р.(а.с. 97-99).

Таким чином, придбання товарів у ТОВ «Пром Постач ЛТД» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - виготовлення друкарської продукції, що відносяться до його основних видів діяльності.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Пром Постач ЛТД» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари у вказаного підприємства придбавалися позивачем з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Зокрема, під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що операції з поставки позивачу товарів не мали наслідком досягнення певного економічного результату або не були обумовлені розумними економічними причинами тощо.

Фактично, згідно висновків Акту перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, головною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань були вищеописані обставини діяльності контрагента в другому ланцюгу господарських відносин - ТОВ "Ай Ем Ей Ентертейнмент", з яким позивач безпосередньо не мав господарських взаємовідносин.

Суд вважає, що порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Слід зазначити, що зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження реальності отримання позивачем товарів від його безпосереднього постачальника - ТОВ «Пром Постач ЛТД», рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів того, що фіктивний характер діяльності ТОВ «Ай Ем Ей Ентертейнмент» унеможливив виконання безпосереднім постачальником позивача - ТОВ «Пром Постач ЛТД» своїх зобов'язань з поставки товарів.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Пром Постач ЛТД» реально не здійснювалися через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами господарські відносини визнані безтоварними.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про можливі дефекти статусу постачальників товару у другому, третьому та наступних ланцюгах поставок в матеріалах справи відсутні.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Пром Постач ЛТД», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Пром Постач ЛТД» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В Акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Дон пак» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за серпень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, 201.10 201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняття ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС податкового повідомлення-рішення № 01812230 від 11 лютого 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 646,00 грн., у тому числі за основним платежем - 54 917,00 грн. та за штрафними санкціями - 13 729,00 грн. є неправомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Дон Пак» підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані , шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 686,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 248 від 20 травня 2013 року (а.с. 7).

За таких обставин суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 686,47 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 01812230 від 11 лютого 2013 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон Пак» судові витрати у розмірі 686,47 грн. (шістсот вісімдесят шість грн. 47 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 10 липня 2013 року.