Постанова

від 09.07.2013 по справі 820/465/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

"09" липня 2013 р. Справа № 820/465/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представників позивача - Гавриш Т.С., Чорного Н.Я.,

представника відповідачів - Соловйової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державної установи «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Академії медичних наук України» до Харківської обласної Державної адміністрації, третя особа Обласне управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Академії медичних наук України» (надалі за текстом ДУ " Інститут ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України", позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної Державної адміністрації (надалі за текстом - ХОДА, відповідач), третя особа Обласне управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації (надалі за текстом - Обласне управління культури та туризму Харківської ОДА, третя особа), в якому просить суд: визнати не чинним рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради № 413 від 19.08.1985р. в частині віднесення будівлі по вул. Артема, 10 до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради № 413 від 19.08.1985р., будівлю Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Національної академії медичних наук України літ. «А-6», що знаходиться по вул. Артема,10 віднесено до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення. Позивач вважає, що зазначене рішення в частині віднесення вказаної будівлі до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення є не чинним, оскільки на час винесення оскаржуваного рішення не існувало матеріалів, які б надавали підстав для включення спірного будинку до переліку пам'ятників історії та культури, а також з будівлею по вул. Артема, 10 не пов'язані ніякі історичні події або якісь видатніші імена вчених, а сама будівля історичної цінності не представляє, тому підстав для включення спірного будинку до переліку пам'ятників історії та культури немає.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали, підтвердили обставини наведені вище та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 09.07.2013 року просив вирішити справу на підставі наявних у справі доказів, проти зазначеного позову не заперечував.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМИ України» розташований у Київському районі м. Харкова по вул. Артема, 10 і складається з будівель літ. «А-6», літ. «В-3», літ. «Ж-1», літ. « 3-2». Вказане нерухоме майно перебуває на балансі інституту.

Відповідно рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради № 413 від 19.08.1985р. зазначений інститут віднесено до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення.

Статтею 1 Закону України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" № 3600-ІХ від 13.07.1978 року, який регулював спірні правовідносини на час прийняття спірного акту індивідуальної дії, пам'ятниками історії та культури є споруди, пам'ятні місця і предмети, зав'язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону і використання пам'яток та культури» № 3600-ІХ від 13.07.1978 віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення проводиться відповідно до законодавства Союзу PCP і Української PCP.

Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української PCP. Переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української PCP.

Пунктами 3.3, 5 Інструкції про порядок обліку, забезпечення збереження, змісту, використовування і реставрації нерухомих пам'ятників історії і культури, що є додатком до наказу Міністерства культури СРСР № 203 від 13.05.1986, зі змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства культури і мистецтва України, Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 13.05.2004 № 295/104 (далі - Інструкція) встановлено, що приналежність нерухомого пам'ятника історії і культури до відповідного виду і категорії визначається при складанні документів державного обліку пам'ятників і встановлюється при затвердженні відповідного державного списку рухомих пам'ятників історії і культури.

Державний облік пам'ятників історії і культури здійснюють в межах встановленої компетенції державні органи охорони пам'ятників союзних республік, автономних республік, країв, областей, міст республіканського підкорення.

Розділ II Інструкції містить порядок державного обліку пам'ятників історії та культури, зокрема, пунктом 9 встановлено, що державний облік пам'ятників історії і культури включає: виявлення, обстеження пам'ятників, визначення їх історичної, тукової, художньої або іншої культурної цінності, фіксацію і вивчення, складання облікових документів, ведення державних списків нерухомих пам'ятників.

Згідно п. 22 Інструкції проекти державних списків нерухомих пам'яток місцевого значення підготовляються місцевими державними органами охорони пам'яток на основі списків знову виявлених об'єктів та облікових документів кожного об'єкта і затверджуються в порядку, передбаченому законодавством союзних республік.

Позивач вважає, що рішення Харківського облвиконкому (правонаступником якого є відповідач по справі - Харківська облдержадміністрація) №413 від 19.08.1985р. в частині віднесення вказаної будівлі до переліку пам'яток історії та культури місцевого значення є не чинним, оскільки на час винесення оскаржуваного рішення не існувало матеріалів, які б надавали підстав для включення спірного будинку до переліку пам'ятників історії та культури, а також з будівлею по вул. Артема, 10 не пов'язані ніякі історичні події або якісь видатніші імена вчених, а сама будівля історичної цінності не представляє.

В розділі VI «Історичні відомості» паспорту містяться відомості, у зв'язку з якими об'єкт набув значення пам'ятника.

Позивач зазначає, що відомості в паспорті містять неточності, а деякі з них взагалі не відповідають дійсності.

Так в паспорті зазначено, що у 1930 р. весь інститут переїхав у спеціально зведену для нього будівлю по вул. Артема, 10. Однак у 1930 р. за вказаною адресою збудовано лише меншу частину 840 м 2 («перша черга») нині існуючого адміністративно- лабораторного корпусу (3412 м 2 ). Про це зазначено в книзі «Пятнадцать лет государственного Всеукраинского института эндокринологии и органотерапии», на яку посилається ОСОБА_5. Наступний етап будівництва корпусу (1216 м 2 ), відповідно до облікової картки, яка береглася в інституті, закінчено лише в 1938 р. Крім того, основне при житті В.Я.Данилевського та Е.К.Приходькової призначення побудованої в «першу чергу» будівлі - виробниче, а не наукове. Підтвердженням цьому може бути зазначений вислів в книзі «Пятнадцать лет ...» про те, що після передачі в березні 1927р. кам'яного флігеля по вул. Римарській, 28 «основное внимание было сосредоточено на разработке промфинплана на 1926-1927 года, ибо от объема развития производства зависила реальность развертывания научной деятельности Института». В.Я. Данилевський ніколи не займався виробничою діяльністю, а організація виробництва мільйонів препаратів та одночасна робота наукових підрозділів на площі 840,00 м 2 не можлива.

Щодо зазначених даних в паспорті про те, що В.Я. Данилевський очолив роботу інституту та до кінця життя працював в ньому, слід відмітити, що останній дійсно очолював (майже до свого 80-річного ювілею) роботу інституту з 1927 по 1930 р.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки - пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Пункт "б" частини першої статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012 .

Також судом встановлено, що Київським районним судом м. Харкова було розглянуто справу за позовом Державної установи «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Національної академії медичних наук України», зацікавлена особа Обласне управління культури та туризму Харківської ОДА про встановлення факту належності місцезнаходження будівлі, що була розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, 10 та в якій з 1930 та по 1939 рр. працював Академік В.Я. Данилевський, до визначного місця.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.04.2013 року, позов Державної установи «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Національної Академії медичних наук України» було задоволено. Рішенням встановлено факт належності місцезнаходження будівлі, що була розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, 10 та в якій з 1930 по 1939 рр. працював академік Данилевський, до визначного місця. Відповідне рішення набрало законної сили.

Як встановлено рішенням Київського районного суду міста Харкова, у справі № 640/3682/13-ц, згідно з листом заступника директора Департаменту - начальника управління, головного архітектора міста Чечельницького С.Г. на ім'я директора ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Національної Академії медичних наук України» № 1698/0/27-12 від 25.04.2012 року, архівними матеріалами управління містобудування та архітектури встановлено, що відповідно до акту, складеного 16.02.1956 року представниками управління, головного архітектора міста Харкова та Інституту ендокринології (замовлення №32) розпочати роботи і будівництва розбитої натурі будівлі виробничого корпусу Інституту ендокринології по вулиці Артема, 10 згідно з рішенням виконкому Харківської міської ради депутатів трудящих від 19.06.1955 року №496 можливо тільки після виконання та здачі відповідним організаціям робіт з будівництва зовнішніх підземник мереж, які передбачені проектом, та проведення вертикального планування і улаштування мостових га тротуарів.

Таким чином, із зазначеного акту вбачається, що вказана будівля була зруйнована під час Великої Вітчизняної війни перепланована та добудована після її закінчення.

Так, відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Тобто, автентичність будівлі - це збереженість первісної структури, справжнього вигляду будівлі.

Отже, порівняти автентичність знову зведеної будівлі з її первинним виглядом неможливо через втрату під час Великої вітчизняної війни відповідних будівельних креслень.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, відповідно до листа Управління містобудування та архітектури № 1387/0/27-12 від 06.04.2012р. нежитлові будівлі по вул. Артема, 10 не є пам'ятниками архітектури.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної установи «Інститут проблем ендокринної патології імені В.Я. Данилевського Національної академії медичних наук України» до Харківської обласної державної адміністрації, Обласного управління культури та туризму Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання внести зміни до рішення - задовольнити в повному обсязі

Зобов'язати Харківську обласну Державну адміністрацію (61200, м. Харків, вул. Сумська, 64) внести зміни до пункту 27 рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради № 413 від 19.08.1985 року та викласти у наступній редакції: місцезнаходження колишньої будівлі інституту, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, 10 та в якому працював академік В.Я. Данилевський - визначне місце.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Державної установи «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського Академії медичних наук України» (61002, м. Харків, вул. Артема, 10, код ЄДРПОУ 02012131) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Супрун Ю.О.