Рішення

від 09.07.2013 по справі 922/1791/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р.Справа № 922/1791/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бураковой А.М.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків до 1. Приватного підприємства "Гранд М", м. Київ , 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 24 697,60 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мельник О.В. за довіреністю від 08.04.2013 року,

1-го та 2-го відповідача - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Приватного підприємства "Гранд М", 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24 697,60 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання 1-им відповідачем умов Договору оренди №001470 від 05.09.2011 року (п.п. 2.1., 4.1., 4.4., 5.1. Договору оренди), забезпеченого укладеним з 2-им відповідачем Договором поруки б/н від 01.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 03.06.2013 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.06.2013 року було клопотання (вх. 20040) про продовження строку розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України та відкладення розгляду справи - задоволено, продовжено строк розгляду справи №922/1791/13 на 15 днів до 11.07.2013 року, розгляд справи №922/1791/13 відкладено на "09" липня 2013 р. о 11:45 годині.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102211394373.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі. Проте, до господарського суду Харківської області 18.06.2013 року повернулась ухвала суду від 03.06.2013 року, з поштовою довідкою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України місцезнаходження 1-го відповідача є таким: 04208, м.Київ, Подільський район, пр-т Правди, будинок 80 Б, квартира 103.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження 2-го відповідача є таким: АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18, відповідно до якої зазначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 зазначено, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

1-й та 2-й відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

05 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків (Позивачем, Орендодавцем) та Приватним підприємством "Гранд М" (1-м відповідачем, Орендарем) укладено договір оренди за №001470 (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, позивач надав 1-му відповідачу у тимчасове платне користування обладнання, а 1-й відповідач зобов'язувався прийняти обладнання по акту прийому - передачі, сплачувати орендодавцю оренду плату та, по закінченню терміну оренди, повернути йому обладнання на умовах визначених даним договором.

Пунктом 1.2. Договору, передбачено, що найменування обладнання, залогова вартість обладнання та ціна оренди зазначаються у Протоколі погодження договірної ціни, залогова вартість та кількість елементів обладнання, що надається в оренду, зазначається в акту приймання-передачі обладнання в оренду (арк.с. 16-19).

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу погодження цін від 05.09.2011 року, орендна плата за оренду обладнання становить: за перші 1 - 59 діб - 240,00 грн.; від 60 - 89 діб - 235,00 грн. від 90 та більше діб - 223,00 грн. та протоколу погодження цін від 24.09.2011 року, орендна плата за оренду обладнання становить: за перші 1 - 59 діб - 50,00 грн.; від 60 - 89 діб - 42,00 грн. від 90 та більше діб - 32,30 грн.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що орендна плата за користування орендованим обладнанням нараховується на підставі розцінок орендодавця з розрахунку за одну добу і вказується в Протоколі погодження договірної ціни, який здається сторонами і є невід'ємною частиною даного договору. Орендна плата нараховується орендодавцем і підлягає оплаті Орендарем з дати зазначеної Сторонами в акті прийому - передачі до підписання Сторонами акту здачі - приймання обладнання або до моменту отримання Орендарем повідомлення про розірвання цього Договору Орендодавцем.

Згідно п. 3.1 Договору оренди, орендар здійснює 100% передоплату за передане в оренду обладнання в розмірі, зазначеному сторонами в Акті прийому - передачі, на підставі цього договору протягом двох днів з моменту отримання рахунку Орендодавця.

Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.2 Договору оренди строк оренди устаткування, а також орієнтовний строк повернення устаткування встановлюється Сторонами в акті приймання-передачі устаткування. При цьому, мінімальний строк оренди становить 90 діб.

05.09.2011року, 24.09.2011 року, 26.09.2011 року між позивачем та 1-им відповідачем були складені та підписані акти надання обладнання в тимчасове користування, відповідно до якого мінімальний строк оренди становить 90 діб. (арк.с. 18-20)

З матеріалів справи вбачається, що у період з вересня 2011 року до лютий 2012 року Орендар надавав повідомлення про свої наміри продовжити термін оренди обладнання та гарантував здійснення оплати за оренду обладнання. (арк.с.22-23)

Як зазначає позивач у позовній заяві та не спростовано 1-им відповідачем, орендар, станом на дату подання позову здійснює користування орендованим обладнанням, повідомлення про розірвання цього договору до орендодавця не надходило.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що договір оренди продовжувався на строк, якій був раніше встановлений договором (актами прийому-передачі).

Як зазначає позивач, ним належним чином виконано свої зобов'язання перед відповідачем за Договором оренди, послуги з оренди обладнання надані 1-му відповідачу у повному обсязі, відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2011 р. №ОУ-0000215; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2011 р. №ОУ-000056; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2011р. № ОУ-0091; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.12.2011 р. №ОУ-0000004; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2012 р. №ОУ-0096; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.02.2012 р. №ОУ-466; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2012 р. №ОУ-504; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2012 р. №ОУ-523; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2012 р. № ОУ-554; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.06.2012 р. №ОУ-580; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.07.2012 р. №ОУ-623; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2012 р. №ОУ-650 акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2012 р. №ОУ-698; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2012 р. №ОУ-726, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.11.2012 р. №ОУ-776,акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.12.2012 р. №ОУ-802, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2013р. №ОУ-023, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2013 р. №ОУ-803, які скріплені печатками юридичних осіб та підписами уповноважених представників сторін. (арк. с. 24 - 41).

З матеріалів справи вбачається, що 1-им відповідачем за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року належним чином виконувались умови Договору оренди №001470 від 05.09.2011 р., про що свідчать платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (арк.с. 42-47).

Проте, за період з березня 2012 року по березень 2013 року, у 1-го відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за орендну плату в розмірі 24697,60 грн., яка станом на момент розгляду справи не сплачена відповідачем.

Отже, станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам суд виходить з наступного.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та пунктом 6.2.1. Договору.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, 1-ий відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди №001470 від 05.09.2011р., який був укладений між позивачем та 1-им відповідачем.

Крім того, 01 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП Будтех", м. Харків (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Харків (2-им відповідачем) було укладено договір поруки (Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, 2-й відповідач поручається перед позивачем за виконання зобов'язань Боржника (ПП "Гранд М"), що виникли з Договору оренди №001470 від 05.09.2011 р.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, передбачено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Пунктом.1.3. Договору поруки, сторони погодили, що даною порукою зобов'язання Боржника, що виникли з Договору оренди №001470 від 05.09.2011 р., забезпечуються лише частково в межах суми, яка становить 3000,00 грн.

Отже, відповідальність 2-го відповідача перед позивачем за виконання 1-им відповідачем своїх зобов'язань обмежується лише 3000,00 грн.

Відповідно до п.4.1. Договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами всіх сторін договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за основним договором.

Виходячи із положень п.4.2. Договору поруки, поручительство припиняється, якщо строк зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги та якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки

Отже, з матеріалів справи вбачається, що зобов'язання 2-го відповідача перед позивачем, що виникли з Договору поруки від 01 грудня 2011 року припинились 01 грудня 2012 року, оскільки позивачем не було пред'явлено позов до поручителя протягом одного року з моменту укладання договору поруки.

З урахуванням викладеного зобов'язання 2-го відповідача перед позивачем, що випливають з договору поруки припинились, а тому позовні вимоги пред'явлені позивачем до 2-го відповідача задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з 1-го відповідача орендної плати в сумі 24 697,60 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на 1-го відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11, 15, 16 509, 526, 530, 546, 548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Гранд М" (04208, м.Київ, Подільський район, проспект Правди, будинок 80 Б, квартира 103, код ЄДРПОУ 32161443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКП БУДТЕХ" (61002, м. Харків, вул.. Маршала Бажанова, 21/23 офіс 13, код 37366785, р/р 26004010100675 в АТ "Піреус Банк МКБ", МФО 300658) заборгованість в сумі 24697,60 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині задоволення позовних вимог відносно другого відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/1791/13