Рішення

від 04.07.2013 по справі 905/3459/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.2013р. Справа № 905/3459/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекселен» м.Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача: Приватного підприємства «Астон» м.Краматорськ Донецької області

про стягнення 3849,14грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог),

за участю представників сторін:

від позивача: Жердєва М.В. за довіреністю б/н від 03.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

18.05.2013року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімекселен» м.Сєвєродонецьк Луганської області (далі - ТОВ «Хімекселен») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Астон» м.Краматорськ Донецької області (далі - ПП «Астон») з вимогами про стягнення 3719,53грн., у тому числі: основного боргу в сумі 3433,20грн., пені в сумі 227,16грн., 3%річних в сумі 45,43грн., інфляційних витрат в сумі 13,74грн., мотивуючи свої вимоги тим, що додатковою угодою №1 від 17.10.2012р. до договору №26/03-12 від 26.03.2012року сторони домовились про виконання робіт на суму 5263,20грн., відповідачем на користь позивача перерахована частина авансу на суму 1830,00грн., в свою чергу, позивачем виконані передбачені додатковою угодою роботи, проте, відповідач акти здачі-приймання виконаних робіт не підписав, з заявами про виявлені недоліки до позивача не звертався, оплату вартості виконаних робіт на суму 3433,20грн. не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 21.05.2013року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ «Хімекселен» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/3459/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №26/03-12 від 26.03.2012року, додаткової угоди №1 від 17.10.2012р. до нього, рахунку №107 від 22.10.2012р., банківської виписки, листа від 21.11.2012р. №110, рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, описів вкладення, претензій №119 від 14.12.2012р., №11 від 09.01.2013р., №35 від 05.03.2013р., листа №129/12С від 25.12.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.536, 610, 612, 625, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст.193, 222 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1, 5, 49, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

За супровідним лисом від 03.06.2013р. позивач надав для залучення до матеріалів справи засвідчені копії акту приймання-виконаних робіт за жовтень 2012р., довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2012р., Статуту ТОВ «Хімекселен» та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на позивача.

17.06.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3849,14грн., у тому числі: основний борг в сумі 3433,20грн., пеню в сумі 335,04грн., 3%річних в сумі 67,16грн., інфляційні витрати в сумі 13,74грн.

Відповідно до ст.22 ГПК України вказана заява прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2013року підтримав збільшені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, надав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 04.07.2013року, як і у попередні судові засідання 03.06.2013р. та 17.06.2013р., не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав, вимоги ухвал суду від 21.05.2013року, від 03.06.2013року та від 17.06.2013р. не виконав.

З огляду на те, що відповідачеві судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого представника відповідача та ненадання відповідачем певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, відповідно до положень статті 81 1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши представлені позивачем в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

26.03.2012р. між ТОВ «Хімекселен» (Замовник) та ПП «Астон» (Підрядник) укладено договір підряду №26/03-12, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу, визначену в п.1.2, за завданням Замовника згідно з умовами даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (арк.справи 9-12).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Відповідно до п. 11.4 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Дострокове розірвання договору здійснюється тільки з письмової згоди сторін та з підписанням додаткової угоди до даного договору.

Згідно п.1.2 договору Підрядник зобов'язується виконати роботи з нанесення пінополіуретану («Октаізол-Н») на вертикальні та горизонтальні шви будівлі ливарного цеху (в місцях кутових з'єднань стінових панелей, з'єднань стінових та покрівельних панелей, місцях монтажу віконних блоків), розташованої за адресою: м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, 2В. Довжина швів - 653 м.п., площа перетину шву - 20см 2 .

17.10.2012р. сторони підписали додаткову угоду №1 на виконання додаткових робіт, якою доповнили розділ 1 договору пунктом 1.3 наступного змісту: «Додаткові роботи з нанесення пінополіуретану («Октаізол-Н») на вертикальні та горизонтальні шви будівлі ливарного цеху: довжина швів - 142 м.п., площа перетину шву - 12см 2».

Зазначеною додатковою угодою сторони також доповнили розділ 4 договору пунктами 4.1.а та 4.1.в встановивши, що ціна додаткової роботи визначається сторонами у кошторисі, який є невід'ємною частиною даного договору та складає 5 263,20грн. з ПДВ. Замовник протягом трьох банківських днів після укладення додаткової угоди до договору перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс у розмірі 5 263,20грн. з ПДВ.

В матеріалах справи міститься копія договірної ціни на суму 5263,20грн., підписаної сторонами на виконання робіт з нанесення пінополіуретану («Октаізол-Н») на вікна обрубної ділянки та ділянки регенерації будівлі ливарного цеху.

Позивачем виставлений відповідачу рахунок на оплату №107 від 22.10.2012р. на суму 1 830,00грн. з ПДВ.

Відповідач сплатив виставлений рахунок шляхом перерахування на користь позивача 1830,00грн., що підтверджується копією банківської виписки від 22.10.2012р.

Згідно з п.п.5.1, 5.2 договору Підрядчик зобов'язаний почати виконання робіт протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору та отримання передплати за відповідних погодних умов, зазначених в п.3.3 договору. Підрядник зобов'язується виконати роботу протягом 9 робочих днів з правом дострокового виконання.

У відповідності до умов договору (з урахуванням додаткової угоди до нього) позивач виконав додаткові роботи, вартість яких склала 5262,96грн., про що були складені акт приймання виконаних робіт за жовтень 2012року (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт за жовтень 2012року (форма КБ-3). Вказані акт та довідка підписані з боку позивача 25.10.2012р.

Відповідно до п.6.1 договору здача-приймання робіт проводиться сторонами за актом виконаних робіт протягом двох банківських днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до здачі.

Позивач стверджує, що роботи виконані ним 25.10.2012р. та акт виконаних робіт одразу переданий відповідачу за його місцезнаходженням.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вручення відповідачу 25.10.2012р. зазначеного акту, як і докази письмового повідомлення ПП «Астон» про готовність предмету підряду до здачі, як це передбачено умовами п.6.1 договору.

Разом з тим, 21.11.2012року позивач надіслав ПП «Астон» лист №110 від 21.11.2012р., в якому зазначив, що повторно передає акт виконаних робіт та просить відповідача підписати зазначений акт до 26.11.2012р.

Факт надсилання відповідачу 21.11.2012р. вищезазначеного листа, акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підтверджується описом вкладення згідно якого вказані документи направлені на адресу ПП «Астон»: вул.Орджонікідзе, 2-В, м.Краматорськ, Донецька обл., 84306.

При цьому, судом встановлено, що належність відповідачу наведеної адреси підтверджується зазначеними у договорі реквізитами та відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР), які є загальнодоступними на офіційному веб-сайті розпорядника ЄДР.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення цінний лист вручено представнику відповідача 28.11.2012р.

Проте, відповідач підписаний зі свого боку акт приймання виконаних робіт за жовтень 2012р. позивачу не повернув, не покриту передплатою вартість виконаних робіт не сплатив, про факт виявлення недоліків у виконаній роботі позивачу не заявив.

14.12.2012р. ТОВ «Хімекселен» звернулось до відповідача з претензією №119, в якій просило відповідача сплатити заборгованість за виконані роботи в сумі 3433,20грн. (5263,20грн. - 1830,00грн.), крім того, пеню та 3% річних.

У відповідь на зазначену претензію, ПП «Астон» листом №129/12С від 25.12.2012р. повідомило позивача, що акт виконаних робіт за додатковою угодою №1 до спірного договору буде підписаний тільки після коректування підсумкової суми (5263,20грн.) на 1000,00грн. в сторону зменшення. Свою вимогу відповідач обґрунтовує тим, що іншим підрядником виконані роботи з усунення недоліків у виконаній позивачем роботі, вартість яких склала 1000,00грн.

В подальшому позивач двічі звертався до відповідача з претензіями від 09.01.2013р. та від 05.03.2013р., відповідно до яких просив останнього сплатити існуючу суму заборгованості. Докази відправлення претензій містяться в матеріалах справи.

Проте, відповідач відповіді на зазначені претензії не надав.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач акт приймання виконаних робіт за жовтень 2012року та довідку про вартість виконаних робіт за жовтень 2012року не підписав, вартість виконаних за ними робіт, не покриту передплатою, не сплатив.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості, пені, 3%річних та інфляційних витрат.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір підряду №26/03-12 від 26.03.2012р., який за своєю правовою природою є договором підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Відповідно до ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати (п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013р. №01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)»).

Судом встановлено, що відповідно до п.6.1 договору здача-приймання робіт провадиться сторонами за актом виконаних робіт протягом двох банківських днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до здачі.

На підтвердження виконання позивачем у жовтні 2012року робіт за договором (з урахуванням додаткової угоди), в матеріалах справи наявний акт приймання виконаних робіт за жовтень 2012року (форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних робіт за жовтень 2012р. (форма №КБ-3) . Зазначений акт та довідка підписані одноособово з боку Підрядника 25.10.2012р., в той же час, підпис з боку Замовника відсутній.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів позивача про вручення акту виконаних робіт Замовнику одразу після виконання робіт 25.10.2012р.

Натомість, суд приймає до уваги, що 21.11.2012р. разом із листом №110 від 21.11.2012р. позивач направив на розгляд та підписання відповідачу вище вказані акт та довідку, що підтверджується належним доказом надсилання, зокрема, описом вкладення у цінний лист на адресу ПП «Астон», копія якого міститься в матеріалах справи (арк.справи 17).

Зазначений лист ТОВ «Хімекселен» №110 від 21.11.2012р. суд вважає належним доказом, який підтверджує фактичне повідомлення Замовника про готовність виконаних за договором робіт до здачі.

Отже, за наявності доказів направлення відповідачу 21.11.2012р. акту приймання виконаних робіт за жовтень 2012року та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2012року, враховуючи умови п.6.1 договору, суд прийшов до висновку, що відповідач, отримавши направлені йому документи, протягом двох банківських днів був зобов'язаний розглянути їх, підписати або надати мотивовану відмову від їх підписання.

Фактично матеріали справи не містять ані доказів підписання відповідачем акту приймання виконаних робіт за жовтень 2012року та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2012року, ані мотивованої відмови відповідача від їх підписання наданої у встановлений п.6.1 договору строк.

У цьому зв'язку, суд не приймає в якості вмотивованої відмови від прийняття робіт лист відповідача №129/12С від 25.12.2012р., оскільки він направлений відповідачу несвоєчасно, тобто з порушенням вставленого договором строку, крім того, за своїм змістом вказаний лист не містить переліку відступів від умов договору або виявлених недоліків у розумінні ст.853 ЦК України. Посилання за текстом листа на факт часткового усунення недоліків у виконаній роботі працівниками позивача, а частково працівниками іншого підприємства не приймаються судом до уваги за відсутності належних та допустимих доказів наведеного.

З врахуванням викладеного, належить визнати, що виконані позивачем роботи за актом приймання виконаних робіт за жовтень 2012року на суму 5262,96грн., за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт, мають бути оплачені відповідачем.

Укладаючи 17.10.2012р. додаткову угоду №1 до договору, сторони домовились, що додаткові роботи будуть оплачені Замовником шляхом перерахування авансу на суму 5263,00грн. протягом трьох банківських днів після її підписання, тобто до 22.10.2012р.

У встановлений договором строк відповідач сплатив на користь позивача тільки частину авансу на суму 1830,00грн. , про що свідчить виписка з банківського рахунку.

Згідно акту приймання виконаних робіт за жовтень 2012року (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт за жовтень 2012р. (форма №КБ-3) загальна вартість виконаних позивачем становить 5262,96грн.

Отже, вартість виконаних позивачем робіт, яка не оплачена відповідачем становить 3432,96грн. (5262,96грн. - 1830,00грн.), а не 3433,20грн. як зазначає позивач.

З огляду на те, що додаткові роботи мали бути оплачені Замовником на умовах передплати, відповідно строк оплати вартості виконаних робіт непокритих сумою авансу умовами спірного договору та додаткової угоди не передбачався.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з претензією №119 від 14.12.2012р., відповідно до якої просив відповідача сплатити заборгованість за спірним договором та додатковою угодою до нього на суму 3433,20грн.

Факт отримання претензії відповідачем підтверджується листом ПП «Астон» №129/12С від 25.12.2012р. (арк.справи 19), наданим у відповідь на зазначену претензію, про що безпосереднього зазначено у вказаному листі.

З огляду на зазначене, суд вважає претензію ТОВ «Хімекселен» №119 від 14.12.2012р. вимогою про сплату існуючої заборгованості у розумінні ч.2 ст.530 ЦК України.

Таким чином, відповідач мав виконати вимогу позивача та сплатити вартість виконаних робіт на суму 3432,96грн. протягом семи днів, а саме, до 27.12.2012р., відлік яких починається з дати отримання претензії відповідачем, яка з урахуванням строку поштового обігу між населеними пунктами різних областей (6 днів) припадає на 20.12.2012р.

Проте, відповідач вимогу позивача не виконав, заборгованість в сумі 3432,96грн. не сплатив.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №26/03-12 від 26.03.2012р. з урахуванням додаткової угоди до нього, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 3432,96грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 3432,96грн. Відповідно ПП «Астон» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором та додатковою угодою до нього в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.

Таким чином, позивачем повністю доведені та обґрунтовані матеріалами справи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 3432,96грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню на суму 3432,96грн., в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє, так як ці вимоги заявлені позивачем безпідставно.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 335,04грн. , що нарахована на суму заборгованості у розмірі 3433,20грн. за період з 23.10.2012р. по 17.06.2013р., 3% річних в сумі 67,16грн. за аналогічний період та інфляційних витрат в сумі 13,74грн. за грудень 2012р. та січень 2013р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимо), у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимогам статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно зі ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

За приписами ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вищевказаного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Умовами п.5.6 договору передбачено, що у разі затримки оплати виконаної роботи зверх строку, вказаного в п.4.5, Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Як встановлено судом, спірний договір (із змінами внесеними додатковою угодою) не містить пункту 4.5, про який йдеться в пункті 8.3 договору. Разом з тим, у 4 розділі сторони передбачили ціну роботи, порядок розрахунків, у тому числі, строки оплати актів виконаних робіт, з огляду на що, суд приходить до висновку, що пеня, передбачена п.5.6 договору встановлена сторонами за порушення цих строків.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.8.3 договору.

Однак, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд вважає його невірним, оскільки позивачем пеня нарахована на суму заборгованості у розмірі 3433,20грн., в той час як судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 3432,96грн. Крім того, позивачем помилково визначений початок прострочення зобов'язання, яке за висновками суду почалось з 28.12.2012року, тобто після спливу семиденного строку з дня отримання вимоги позивача від 14.12.2012р. про сплату заборгованості. Більш того, нарахування сум пені здійснено позивачем більше ніж за шість місяців, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 ГК України.

Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок сум пені на заборгованість у розмірі 3432,96грн. за період з 28.12.2012р. по 17.06.2012р. за 172 дні, суд дійшов висновку, що, розмір пені, який є арифметично вірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи складає 242,64грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 242,64грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Розрахунок 3%річних та інфляційних витрат, здійснений позивачем, суд також вважає невірним, з огляду на помилково визначений позивачем початок періоду прострочення.

Згідно розрахунку, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що 3% річних за період з 28.12.2012р. по 17.06.2013р., нараховані на заборгованість у розмірі 3432,96грн. складає 48,53грн., індекс інфляції за січень 2013р. відповідно 6,87грн.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 48,53грн., інфляційних витрат на суму 6,87грн. В решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє, так як ці вимоги заявлені позивачем безпідставно.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 3731,00грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1667,70грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекселен» м.Сєвєродонецьк Луганської області до Приватного підприємства «Астон» м.Краматорськ Донецької області про стягнення 3849,14грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Астон» м.Краматорськ Донецької області (84300, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе, буд.2-В, ідентифікаційний код 31054936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекселен» м.Сєвєродонецьк Луганської області (93404, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Силікатна, буд.10, ідентифікаційний код 32895941) 3731,00грн., у тому числі: заборгованість в сумі 3432,96грн., пеню в сумі 242,64грн., 3%річних в сумі 48,53грн., інфляційні витрати в сумі 6,87грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1667,69грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.07.2013року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 09.07.2013року.

Суддя А.М. Осадча