Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/9701/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9701/13 09.07.13 За позовом товариства з обмеженою відповідальнітю "ІМVI ТРАНС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд"

про стягнення 10 720,50 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Павликівський В.І.(дов. від 28.03.2013)

Від відповідача: Мазур І.О.(дов. від 30.10.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов домовленості про перевезення вантажу у розмірі 10 720,50 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.05.2013 порушено провадження у справі №910/9701/13 та призначено до розгляду на 06.06.2013.

06.06.2013 в судовому засіданні було оголошено перерву на 13.06.2013, а 13.06.2013 - на 18.06.2013 для подання додаткових доказів.

В судове засідання 18.06.2013 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Дане клопотання обґрунтоване тим, що позов підписано не уповноваженою на те особою.

Судом встановлено, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення генерального директора позивача Іванюка М.І., в яких зазначається, що в попередній довіреності було помилково зазначено посаду директора замість генерального директора, що на даний час вже виправлено. Крім того, до даної заяви додано належну довіреність на представництво інтересів позивача.

У зв"язку з наведеним суд відмовив відповідачу у задоволенні заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

Суд прийшов до висновку про витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи відкладено на 09.07.2013.

В судове засідання 09.07.2013 прибули представники позивача та відповідача, дали додаткові пояснення по справі.

Суд розглянув подану представником відповідача 19.06.2013 заяву про призначення експертизи по справі.

Суд відмовив у задоволенні даної заяви, оскільки відповідач у вказаній заяві зазначає, що підпис на акті здачі-прийняття робіт не належить директору відповідача - Петришину О.Г., однак в той же час відповідач не подав заперечень щодо самого факту отримання послуг від позивача, більше того відповідач частково розрахувався за отримані послуги.

Таким чином, призначення експертизи лише затягне судовий розгляд, що призведе до порушення прав та законних інтересів інших сторін по справі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно заявки №27 від 11.12.2012 товариство з обмеженою відповідальнітю "ІМVI ТРАНС" (надалі позивач) надало товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" (надалі відповідач) послуги по перевезенню вантажу (будівельні матеріали) автомобілем «Рено» (державний номер ВО 1197 ВР) із напівпричіпом (державний номер ВО 1008 XТ), водій Гаран Степан, за маршрутом м. Wodzislaw (Польща) - м. Київ (Україна).

Вказаний автомобіль із напівпричепом доставив вантаж в пункт призначення 17.12.2012, про що свідчить CMR № 147426(в матеріалах справи).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до вищевказаної заявки та виставленого позивачем відповідачу рахунку вартість перевезення склала 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

В подальшому 26.12.2012 позивач та відповідач підписали Акт № ОУ-2612-2 приймання-передачі виконаних робіт по рахунку № СФ-2612-12 від 26.12.2012.

Як встановлено судом з пояснень позивача на відзив відповідача, договір №121212 від 12.12.2012 було направлено відповідачу разом з актом виконаних робіт та рахунком фактурою 16.01.2013 року кур'єрською службою Поні Експрес.

Після цього відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, вказуючи в призначенні платежу номер рахунка фактури, наданого позивачем, що підтверджує факт наявності у нього відправлених документів.

Відповідач повернув позивачу лише примірник акту виконаних робіт, а договір в обох примірниках залишив у себе, у зв'язку із чим позивачем було повторно надіслано договір №121212 від 12.12.2012 у двох примірниках та акт звірки взаємних розрахунків поштою 12.04.2013.

Судом встановлено, що ТзОВ "ТК "Ізобуд" згідно рахунку № СФ-2612-12 частково оплатило позивачу надані ним транспортно послуги в сумі 5 500,00 грн. Здійснення даного платежу свідчить про визнання відповідачем його обов'язку оплатити надані позивачем послуги.

Іншу частину боргу в розмірі 9 000,00 грн. відповідач не оплатив.

Таким чином розмір заборгованості відповідача за надані позивачем послуги становить 9 000,00 грн. = 14 500,00 грн. - 5 500,00 грн.

Суд наголошує, що часткова оплата відповідачем позивачу коштів свідчить про надання таких послуг позивачем та прийняття відповідачем отриманих від позивача послуг з перевезення вантажу.

Більше того, вказане підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків та відсутністю заперечень відповідача про сам факт отримання від позивача послуг.

Отже, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість отриманих послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

У статтях 638 та 639 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначає стаття 181 ГК України. У частині 1 цієї статті йдеться про те, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також підтвердження до виконання замовлення.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 9 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" у задоволенні заяви про призначення експертизи по справі №910/9701/13.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальнітю "ІМVI ТРАНС" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Ізобуд" (02161, м. Київ, Харківське шосе, буд. 2А, кв. 99, код ЄДРПОУ 36516428) на користь товариства з обмеженою відповідальнітю "ІМVI ТРАНС" (03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, буд. 14, код ЄДРПОУ 35899741) основний борг в розмірі 9 000(дев'ять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1720(одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 15.07.2013