Постанова

від 26.09.2013 по справі 910/9701/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа№ 910/9701/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Іванюк М.І., Павликівський В.І.

від відповідача - Мазур І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд»

про стягнення 10720,50 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «IMVI Транс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТК «Ізобуд» про стягнення заборгованості по перевезенню вантажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року позов був задоволений повністю. Стягнуто з ТОВ «ТК «Ізобуд» на користь ТОВ «IMVI Транс» основний борг в розмірі 9000 грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 02.09.2013 року прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 26.09.2013 року.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

11.12.2012 року між позивачем Товариствм з обмеженою відповідальністю «ІМVI ТРАНС» та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд» була підписана заявка № 27 на перевезення вантажу, а саме: послуги по перевезенню вантажу (будівельні матеріали) автомобілем «Рено» за маршрутом м. Wodzislaw (Польща) - м. Київ (Україна).

Вказаний автомобіль із напівпричепом доставив вантаж в пункт призначення 17.12.2012, про що свідчить CMR № 147426.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конвенції «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до вищевказаної заявки та виставленого позивачем відповідачу рахунку вартість перевезення склала 14500 грн.

26.12.2012 року позивач та відповідач склали акт № ОУ-2612-2 приймання-передачі виконаних робіт по рахунку № СФ-2612-12 від 26.12.2012 року. Даний акт підписаний обома сторонами та скріплений відповідними печатками.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем на адресу відповідача кур'єрською службою Поні Експрес був направлений договір № 121212 від 12.12.2012 року разом з рахунком-фактурою № СФ-2612-2 від 26.12.2012 року.

Після цього відповідач здійснював часткове погашення заборгованості в розмірі 5500 грн., вказуючи в призначенні платежу номер рахунка фактури, наданого позивачем, що підтверджує факт наявності у нього відправлених документів.

Відповідач повернув позивачу лише примірник акту виконаних робіт, а договір в обох примірниках залишив у себе, у зв'язку із чим позивачем було повторно надіслано договір №121212 від 12.12.2012 року у двох примірниках та акт звірки взаємних розрахунків поштою 12.04.2013 року

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 9000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, відповідно до якої, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

За змістом ст.526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк.

Статтею 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст. 903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегією суддів не приймається твердження представника відповідача про те, що між ТОВ «ТК «Ізобуд» та ТОВ «IMVI Транс» не було договірних відносин через відсутність оригіналу заявки на перевезення грузу № 27, а отримання ними її лише за допомогою факсимільного зв`язку, оскільки між сторонами підписаний таки акт здачі-прийняття робіт, скріплений відповідними печатками та при частковій оплаті відповідачем послуг позивача в платіжних дорученнях є посилання на номер та дату рахунку-фактури, що також було направлено позивачем відповідачу та прийнятий останнім.

Крім того, часткова сплата відповідачем послуг наданих позивачем, додатково доводить факт існування домовленості між сторонами, факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором та відповідно прийняття такого виконання відповідачем зі свого боку та одночасно спростовує твердження представника відповідача про те, що на акті здачі-прийняття робіт № ОУ-2612-2 проставлений підпис не вповноваженою на те особою відповідача.

Відповідно до п. 1. ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Цивільним кодексом України визначені загальні обв'язки сторін договору перевезення.

Так, згідно з ст. 917 ЦК України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Статтею 918 ЦК України визначено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем по справі не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних доказів відсутності заборгованості перед позивачем за договором № 121212 від 12.12.2012 року, або існування такої заборгованості в меншому розмірі, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «IMVI Транс», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Ізобуд» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ТОВ «ТК «Ізобуд» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Ізобуд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.07.2013 року у справі № 910/9701/13- без змін.

2. Матеріали справи № 910/9701/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.