Постанова

від 20.06.2013 по справі 47/88

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Справа№ 47/88

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.

розглядаючи апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Кавлак Олексія Івановича

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.03.2010 року

у справі №47/88 (суддя - Станік С.Р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Музичний центр", м.Київ,

до фізичної особи - підприємця Кавлак Олексія Івановича, м. Київ,

про стягнення 98 040,00 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Музичний центр» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича про стягнення заборгованості в сумі 90 000,00 грн. по договору №73/7 від 24.10.2007 року, пені 8 040,00 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита 1 080,40 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 312,50 грн. та 10 000,00 грн. витрат на юридичне обслуговування.

Під час розгляду справи місцевим судом позивач надав суду заяву, в якій відмовився від заявленої вимоги про стягнення з відповідача витрат на юридичне обслуговування в сумі 10 000,00 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року у справі №47/88 позов ТОВ «Музичний центр» задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича на користь ТОВ «Музичний центр» заборгованості в сумі 90 000,00 грн., 900,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 216,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову - відмовлено.

Із зазначеним рішенням фізична особа-підприємець Кавлак Олексій Іванович не погодився, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича на рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2010 року прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.06.2013 року.

10.06.2013 року судове засідання в порядку статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін було відкладено на 20.06.2013 року.

20.06.2013 року учасники процесу в судове засідання в черговий раз не з'явились.

Матеріали справи, зокрема, повідомлення про вручення поштових відправлень свідчать про отримання позивачем судових викликів.

Скаржник також був повідомлений про дату, місце та час розгляду апеляційної скарги належним чином, як за адресою свого місцезнаходження, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців так і за адресою, вказаною ним в апеляційній скарзі.

Зважаючи на викладене, судова колегія, порадившись, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами справи, у відсутність учасників судового процесу, від яких не надійшло повідомлень про поважність причин їх неявки в судові засідання та клопотань про відкладення розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі докази на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.

Як вірно встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 24.10.2007 року між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Криловою Вікторією Валеріївною (в тексті договору - продавець) та фізичною особою-підприємцем Кавлак Олексієм Івановичем (в тексті договору - покупець) було укладено договір № КД-73/7, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати покупцеві у власність продукцію, а саме: аудіокасети, відеокасети, компакт-диски для лазерних систем зчитування з записом аудіовізуальних творів, фонограм, програм, баз даних з контрольними марками України, а покупець зобов'язався прийняти товар у власність та здійснити його оплату (а.с.12).

Умовами договору сторони погодили, що кількість, асортимент та ціни на товар визначаються накладною або рахунком-фактурою (п. 1.2 договору).

Згідно п.п. 2.3, 2.4 договору розрахунок за поставлений товар проводиться з відстрочкою у 1 (один) місяць з моменту останньої поставки товару. За домовленістю сторін розрахунок може здійснюватись шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або внесенням готівки до каси продавця.

У відповідності до п.4.1 договору передача товару здійснюється в пункті поставки, яким є склад продавця, а датою поставки - дата прийняття товару покупцем.

Приймання товару здійснюється представниками сторін шляхом передачі товарно-супровідної документації (п.4.3 договору).

В разі порушення строків оплати за товар, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від загальної вартості отриманого товару за кожний день прострочення (п. 6.2 договору).

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи даної статті кореспондуються з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать матеріали справи, на виконання договору за видатковими накладними за 2008 рік суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Криловою Вікторією Валеріївною по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 року було поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 198 290,78 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 20.08.2008 року фізична особа-підприємець Крилова Вікторія Валеріївна та фізична особа-підприємець Кавлак Олексій Іванович уклали додаткову угоду до договору № КД-73/7 від 24.10.2007 року, якою зафіксували заборгованість покупця перед продавцем в сумі 112 412,84 грн., погашення якої останній зобов'язався здійснити в строк до 01.04.2009 року щомісячними платежами (а.с.13 зворот).

Водночас, на підтвердження такої домовленості сторонами був підписаний акт звірки, згідно якого станом на 20.08.2008 року відповідач має перед фізичною особою-підприємцем Криловою Вікторією Валеріївною заборгованість в сумі 112 412,84 грн. (а.с.20).

В подальшому, 15.05.2009 року фізичною особою-підприємцем Криловою Вікторією Валеріївною, як первісним кредитором, та позивачем ТОВ «Музичний центр», як новим кредитором було укладено договір про відступлення права вимоги (далі договір від 15.09.2009 року), згідно умов якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором № КД-73/7 від 24.10.2007 року, укладеним між первісним кредитором та фізичною особою-підприємцем Кавлак Олексієм Івановичем (п. 1.1 договору).

Згідно п.1.1 договору про відступлення права вимоги від 15.05.2009 року за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

У відповідності до п.1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 514 цього Кодексу унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 Цивільного кодексу України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

З письмових пояснень позивача, доданих до матеріалів справи слідує, що відповідачем по договору № КД-73/7 від 24.10.2007 року товар був прийнятий на загальну суму 198 290,78 грн., а оплачений частково - в сумі 108 290,87 грн., а тому заборгованість останнього перед ним складає 90 000,00 грн.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що з метою позасудового врегулювання даного спору, 12.01.2010 року позивач, з посиланням на договір про відступлення права вимоги, надіслав на адресу відповідача лист-вимогу № 133-ЮВ від 11.01.2010 року про оплату в строк, передбачений статтею 530 Цивільного кодексу України 90 000,00 грн. заборгованості за поставлений згідно договору № КД-73/7 від 24.10.2007 року товар. Направлення даної вимоги підтверджується фіскальним чеком УАППЗ «Укрпошта» від 12.01.2010 року за № 5473 та описом вкладення в цінний лист (а.с.50), однак зазначена вимога була залишена відповідачем без розгляду та відповіді.

Враховуючи дану обставину, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про необізнаність останнього щодо укладення позивачем та фізичною особою-підприємцем Криловою В.В. договору про відступлення права вимоги від 15.05.2009 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки всупереч статті 509 Цивільного кодексу України вимогу позивача, як нового кредитора щодо сплати заборгованості за договором №КД-73/7 від 24.10.2007 року у строк, визначений статтею 530 Цивільного кодексу України, відповідач не виконав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та доведеність належними доказами позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 90 000,00 грн., право вимоги на яку позивач набув на підставі договору від 15.09.2009 року.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що договору № КД-73/7 від 24.10.2007 року він ніколи не підписував, а крім того, він, як фізична особа-підприємець користується у своїй діяльності печаткою, яка в договорі та видаткових накладних відсутня. Крім того, у справі відсутні довіреності, які б свідчили про факт уповноваження ним осіб на прийняття товару.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про заявлені стороною доводи покладається саме на заінтересовану особу.

Виходячи з аналізу наведених норм, саме на скаржника покладається обов'язок навести доводи і подати докази на підтвердження того, що йому в установленому законом порядку відповідними органами видавалась печатка для здійснення підприємницької діяльності.

А зважаючи на те, що у договорі № КД-73/7 від 24.10.2007 року, додатковій угоді до нього та у видаткових накладних стоїть підпис відповідача, а останнім не заявлялось клопотань про призначення у справі почеркознавчої експертизи, у колегії суддів відсутні сумніви у належності підпису скаржника та потреби у видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, встановлення штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання, зокрема і пені, має бути вчинене у письмовій формі.

З огляду на умови договору № КД-73/7 від 24.10.2007 року, додаткової угоди від 20.08.2008 року до нього та умови договору від 15.09.2009 року, в яких відсутня відповідальність будь-якої з сторін у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірною позицію місцевого суду щодо відмови позивачеві у стягненні з відповідача 8040,00 грн. пені.

Твердження апелянта про неналежне повідомлення його місцевим судом про розгляд даної справи, що позбавило останнього можливості взяти участь у судових засіданнях та надавати свої доводи і заперечення проти позовних вимог, на переконання колегії суддів є безпідставними.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича, а також довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №252010, місцем проживання останнього є адреса: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 116, кв. 47 (а.с.16,48). Останній належним чином повідомлявся судом за вищезазначеною адресою про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно частини 3 статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі скаржник вказав адресу свого місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудряшова, буд. 4, кв. 29, у зв'язку з чим апеляційним господарським судом виклики скаржника в судові засідання здійснювались за вищевказаною адресою та адресою відповідача, вказаною в довідці ЄДРПОУ.

Направлені відповідачеві поштові повідомлення були повернуті на адресу апеляційної інстанції з вказівкою про повернення судового виклику за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.206), а направлені повторно - з відміткою про те, що адресат за вказаною адресою не проживає (а.с. 222, 224).

Отже, за висновком судової колегії, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича немає.

Однак, на переконання судової колегії апеляційного господарського суду судове рішення від 16.03.2010 року підлягає зміні, зважаючи на наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 10 000,00 грн. витрат, понесених позивачем на юридичне обслуговування за договором про надання юридичних послуг від 19.03.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у даній справі письмовою заявою від 18.02.2010 року позивач від вимоги про стягнення з відповідача витрат, понесених на юридичне обслуговування відмовився (а.с.47). Про факт подачі останнім такої заяви зазначається і в судовому рішенні, підстав, з яких позивачеві відмовлено у прийнятті такої заяви судом не наведено.

Згідно п.4 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд першої інстанції, вирішуючи позовну вимогу про стягнення витрат, понесених на юридичне обслуговування та відмовляючи в її задоволенні, помилково не врахував положення вищенаведеної норми закону, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

У відповідності до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія находить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі №47/88 безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, п.4 ч.1 ст.80, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі №47/88 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі №47/88 змінити.

3. Припинити провадження у справі №47/88 щодо позовної вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Кавлак Олексія Івановича 10 000,00 грн. витрат, понесених на юридичне обслуговування.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2010 року у справі №47/88 залишити без змін.

5. Матеріали справи №47/88 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.