Постанова

від 04.07.2013 по справі 2а-13112/12/0170/31

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2013 р. (17:00) Справа №2а-13112/12/0170/31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНЕК"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

позивача - Абрамян А.А., протокол № 02 від 03.04.2007 р.

відповідача - не зявився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АНЕК" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2012 р. №0009272204 та №0009282204.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток по операціях з контрагентами ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг». Так, позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, відображених у письмових запереченнях, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.12.2012 р. по справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 24.09.2012 р. по 28.09.2012 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АНЕК» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Ротонда Торг», ПП «Мастер Торг» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. (з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.), за результатами якої складений акт № 6924/22-1/33656480 від 05.10.2012 р.

В ході проведення перевірки податковою інспекцією зроблений висновок про порушення позивачем:

1. п 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР та п.п. 14.1.185 п.п 14.1.191 п. 14.1 статі 14, п. 138.1.1 п. 138.1, п 1382, п. 138.8 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 податкового кодексу від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 228 146 грн., у т.ч: за 2-й квартал 2010 у сумі 32 090 грн.; за 3-й квартал 2010 у сумі 102 008 грн.; 4-й квартал 2010 у сумі 61 418 грн.; 1-й квартал 2011 у сумі 11 763 грн.; 2-й квартал 2011 у сумі 10 710 грн.; 3-й квартал 2011 у сумі 9 501 грн.; 4-й квартал 2011 у сумі 656 грн.

2. пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 1851 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 183 968 грн., у т.ч.: за травень 2010 у сумі 5 725 грн.; за червень 2010 у сумі 17 849 грн.; за липень 2010 у сумі 21 153 грн.; за серпень 2010 у сумі 32 852 грн.; за вересень 2010 у сумі 27 068 грн.; за жовтень 2010 у сумі 38 133 грн.; за листопад 2010 у сумі 12 027 грн.; за грудень 2010 у сумі 1 606 грн.; за січень 2011 у сумі 3 540 грн.; за лютий 2011 у сумі 3 004 грн.; за березень 2011 у сумі 2 866 грн.; за квітень 2011 у сумі 3 601 грн.; за травень 2011 у сумі 3 766 грн.; за червень 2011 у сумі 1 946 грн.; за липень 2011 у сумі 1 143 грн.; за серпень 2011 у сумі 5 994 грн.; за вересень 2011 у сумі 1 125 грн.; за жовтень 2011 у сумі 570 грн.

Обґрунтовуючи вказані висновки, податкова інспекція в зазначеному акті посилається на не підтвердження реальності проведених господарських операцій вказаних підприємств з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На складений Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби акт позивачем були подані заперечення, які відповідачем до уваги прийняті не були, про що свідчить лист № 54714/10/22-1 від 08.11.2012 р.

За результатом проведеної перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були виписані податкові повідомлення-рішення: № 0009272204 від 08.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 277026,00 грн., у тому числі 228146,00 грн. - за основним платежем та 48880,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та № 0009282204 від 08.11.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 225280,25 грн., у тому числі 183968,00 грн. - за основним платежем та 41312,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесення відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2010 укладено договір постачання б/н між ТОВ «АНЕК» та ПП «Ротонда Торг», відповідно до якого ПП «Ротонда Торг» зобов'язується передати у власність товар: комп'ютерне обладнання та матеріали ТОВ «АНЕК», а ТОВ «АНЕК» зобов'язується прийняти товар та оплатити.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору оплата ТОВ «АНЕК» за договором здійснюється за фактом надходження товару, протягом 30 днів, у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок ПП «Ротонда Торг».

На виконання умов договору позивачем було отримано комп'ютерне обладнання та матеріали на суму 1016546,82 грн., у тому числі ПДВ 169424,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За період з 01.01.2010 по 30.06.2012 ПП «Ротонда Торг» були виписані податкові накладні на суму 1016546,86 грн. у тому числі ПДВ 169424,48 грн., які були отримані позивачем згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2010 укладено договір купівлі-продажу № 41 між ТОВ «АНЕК» та ПП «Мастер Торг», відповідно до умов якого ПП «Мастер Торг» зобов'язується передати у власність комп'ютерне обладнання та матеріали ТОВ «АНЕК», а ТОВ «АНЕК» зобов'язується прийняти товар, та оплатити його.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору оплата ТОВ «АНЕК» за договором здійснюється за фактом надходження товару, протягом 30 днів, у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на розрахунковий рахунок ПП «Мастер торг».

Згідно з п. 9.1 договір набуває сили з моменту його підпису сторонами та діє по 31.12.2011 р. Договір вважається автоматично подовженим, якщо жодна з сторін у письмовому вигляді не виявить бажання про його розірвання.

На виконання умов договору позивачу було поставлено комп'ютерне обладнання та матеріали на суму 87 259,02 грн., у тому числі ПДВ 14 543,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

За період з 01.01.2010 по 30.06.2012 ПП «Мастер торг» були виписані податкові накладні на суму 87 259,02 у тому числі ПДВ - 14 543,17 грн., які були отримані позивачем згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, а сума коштів за цими накладними була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Окрім первинних документів вказані обставини також підтверджуються висновком проведеного в рамках цієї справи експертного дослідження.

Сума ПДВ за вищенаведеними накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту травня - грудня 2010 р., а також січня - жовтня 2011 р., про що свідчить Додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ за ці звітні періоди. Крім того, вартість товару, поставленого ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер торг», була віднесена позивачем до складу валових витрат 3, 4 кв. 2010 р. та 1,2,3,4 кв. 2011 р.

До набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року відносини щодо справляння податку на додану вартість регулювались Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Податковий кредит платника податку складається із сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача (п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна має містити всі обов'язкові реквізити, які визначені в п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону № 168.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону № 168).

З 01.01.2011 року порядок формування податкового кредиту визначений у статті 198 Подакового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України обумовлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який підлягав застосуванню на момент здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону було передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток зроблений на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг», непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів ТОВ «АНЕК» реалізовувало покупцям отримане комп'ютерне обладнання та матеріали від ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг».

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з вищезазначеними контрагентами, суд звертає увагу на те, що відповідно до статуту ТОВ «АНЕК» затвердженого загальними зборами учасників протоколом № 1 від 27.06.2005 предметом діяльності товариства є:

- торгово-посередницька і комерційна діяльність, оптова і роздрібна торгівля, у тому числі посудом, офісною технікою, комп'ютерами, та комплектуючими, сільськогосподарською продукцією, продуктами харчування, і комісійна торгівля;

- здача в оренду приміщення;

- оптова, роздрібна і комісійна торгівля автотранспортними засобами новими колишніми у вживанні вітчизняного й імпортного виробництва, автомотозапчастями номерними агрегатами для підприємств, організацій і громадян:

- організація торгівлі з відкриттям торгових точок і магазинів;

- розробка і впровадження програмного забезпечення.

Згідно довідки АА № 462546 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 27.04.2011р., видами діяльності за КВЕД є: 51.84.0 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; 52.48.1 Роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням; 51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; 52.62.0 Роздрібна торгівля з лотків та на ринку.

Тобто, отримання комп'ютерного обладнання та матеріалів від ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг» за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р. та подальша реалізація покупцям відповідає видам діяльності ТОВ «АНЕК» та пов'язано з господарською діяльністю.

Крім того, подальша реалізація товарів, отриманих від ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг» за договором поставки від 04.05.2010 р. та договором купівлі-продажу № 41 від 01.05.2011 р., вказує на правомірність формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджує зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, як одним з обов'язкових елементів встановлення факту здійснення господарської операції.

Так, придбані у ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг» товари були в подальшому реалізовані позивачем на загальну суму 1165562,38 грн. у тому числі ПДВ 194260,40 грн., що підтверджується висновком експерта та наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Так, відповідаючи на поставлені судом питання, експерт у висновку судової економічної експертизи № 333-27/12 від 17.06.2013 р. зазначив, що:

1. Викладений Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в акті перевірки № 6954/22-1/33656480 від 05.10.2012 висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕК» податку на прибуток на загальну суму 228 146 грн., у тому числі по періодам: за 2-й квартал 2010 року у сумі 32 090 грн., за 3-й квартал 2010 року у сумі 102 008 грн., за 4-й квартал 2010 року у сумі 61 418 грн., за 1-й квартал 2011 року у сумі 11 763 грн., за 2-й квартал 2011 року у сумі 10 710 грн., за 3-й квартал 2011 року у сумі 9 501 грн., за 4-й квартал 2011 року у сумі 656 грн. документально не підтверджується.

2. Викладений Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби в акті перевірки № 6954/22-1/33656480 від 05.10.2012 висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕК» податку на додану вартість на загальну суму 183 968 грн., у тому числі по періодам: за травень 2010 року в сумі 5 725 грн., за червень 2010 року в сумі 17 849 грн., за липень 2010 року в сумі 21 153 грн., за серпень 2010 року в сумі 32 852 грн., за вересень 2010 року в сумі 27068 грн., за жовтень 2010 року в сумі 38 133 грн., за листопад 2010 року в сумі 12 027 грн., за грудень 2010 року в сумі 1 606 грн., за січень 2011 року в сумі 3 540 грн., за лютий 2011 року в сумі 3 004 грн., за березень 2011 року в сумі 2 866 грн., за квітень 2011 року в сумі 3 601 грн., за травень 2011 року в сумі 3 766 грн., за червень 2011 року в сумі 1 946 грн., за липень 2011 року в сумі 1 143 грн., за серпень 2011 року в сумі 5 994 грн., за вересень 2011 року в сумі 1125 грн., за жовтень 2011 року в сумі 570 грн. документально не підтверджується.

3. Отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕК» товарів від Приватного підприємства «Ротонда Торг» (за договором поставки від 04.05.2010) та від Приватного підприємства «Мастер Торг» (за договором купівлі-продажу № 41 від 01.05.2011) в період з 01.07.2009 та 30.06.2012 підтверджується видатковими накладними на загальну суму 1 103 805,88 грн. у т.ч від ПП «Ротонда Торг» отримано комп'ютерного обладнання та матеріалів на загальну суму 1 016 546,82 грн., у тому числі ПДВ 169 424,41 грн. від ПП «Мастер Торг» отримано комп'ютерного обладнання та матеріалів на загальну суму 87 259,02 грн., у тому числі ПДВ 14 543,17 грн.

4. Оплата Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕК» отриманих в період з 01.07.2009 та 30.06.2012 товарів від Приватного підприємства «Ротонда Торг» (за договором поставки від 04.05.2010) та від Приватного підприємства «Мастер Торг» (за договором купівлі-продажу № 41 від 01.05.2011) підтверджується виписками банку на загальну суму 1 103 8058,88 грн. у т.ч. із взаємин з ПП «Ротонда Торг» за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 коштів у сумі 1 016 546,86 грн. у тому числі ПДВ 169 424,48 грн., із взаємин з ПП «Мастер Торг» за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 коштів у сумі 87 259,02 грн. у тому числі ПДВ 14 543,17 грн.

5. Використання Товариством з обмеженою відповідальністю «АНЕК» отриманих в період з 01.07.2009 та 30.06.2012 товарів від Приватного підприємства «Ротонда Торг» (за договором поставки від 04.05.2010) та від Приватного підприємства «Мастер Торг» (за договором купівлі-продажу № 41 від 01.05.2011) в подальшій господарській діяльності підтверджуються видатковими накладними між ТОВ «АНЕК» та покупцями на загальну суму 1 165 562,38 грн. (1 072 116,74 + 93 445,64) у тому числі ПДВ 194 260,40 грн.

Отже, викладені судом обставини підтверджені також висновком судової економічної експертизи та свідчать про неправомірність висновків податкового органу, викладених в акті № 6924/22-1/33656480 від 05.10.2012 р.

При цьому у суду відсутні підстави не довіряти зазначеному експертному висновку, оскільки дослідження було проведено кваліфікованим фахівцем, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг» та їй реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту на 183968 грн. у періодах: травень - грудень 2010 р., січень - жовтень 2011 р. та завищення валових витрат за 3-й, 4-й квартали 2010 р. та чотири квартали 2011 р. на загальну суму 919840 грн. неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ПП «Ротонда Торг» та ПП «Мастер Торг», останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та іх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КАС України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Згідно з наданою суду калькуляцією вартості проведення судової експертизи № 171 від 17.06.2013 р., експертом проведено експертизу особливої складності за нормативною вартістю експертогодини 73,70 грн. і витрачено на її проведення 271 годин, всього вартість експертного дослідження складає 19972,70 грн.

Відповідно до положень статті 94 КАС України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 22118,70 грн. (2146 грн. + 19972,70 грн.) підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 04.07.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 09.07.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 08.11.2012 р. № 0009272204 та № 0009282204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНЕК" ( 95000, м. Сімферополь, Центральний район, вул.. Кримських партизан, б. 13, к. 10, ідентифікаційний код юридичної особи - 33656480) 22118,70 грн. (двадцять дві тисячі сто вісімнадцять гривень сімдесят копійок) судових витрат шляхом безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до

Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.