Рішення

від 09.07.2013 по справі 901/1568/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2013 Справа № 901/1568/13

За позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ»

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Іщенко І.А.

Представники:

Від прокуратури - Реднікін М.В., прокурор, посвідчення №012228, від 01.11.2012

Від позивача 1 - не з'явився

Від позивача 2 - не з'явився

Від відповідача - Воробйова І.В., довіреність № б/н від 25.02.2013, представник

Суть спору: Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ», у якому просить суд:

- визнати право власності на нерухоме майно лікувальний корпус літер «Н» загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн. за державою Україна в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський».

- витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово-парковий ансамбль» на користь держави Україна в особі Міністерства оборони України нерухоме майно лікувальний корпус літер «Н» загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн.

Під час судового засідання 25.06.2013 від прокурора до суду надійшла заява в порядку статей 22, 24 Господарського процесуального кодексу України про заміну неналежного відповідача, згідно якої прокурор просить суд замінити у пункті 3 прохальної частини позову неналежного відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дворцово-парковий ансамбль» на належного Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ», ЄДРПОУ 36175266 (а. с. 66-67).

Розглянувши клопотання прокурора, дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що це є по суті зміна прохальної частини позову, а не заміна відповідача, у зв'язку з чим суд залишав дане клопотання без задоволення, (ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2013 (а.с. 130-131)).

У судовому засіданні 25.06.2013 прокурор представив суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 68-69), згідно якої просить суд визнати право власності на нерухоме майно лікувальний корпус літер «Н» загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн. за державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Представник позивача - Міністерства оборони України явку у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причина неявки представника Міністерства оборони України суду не відома.

Представник позивача - Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» явку у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причина неявки представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» суду не відома.

У матеріалах справи містяться письмові пояснення Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги прокурора, наполягає на їх задоволенні (а. с. 80-82).

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, за мотивами викладеними у відзиві на позов (а. с. 108-111), відповідно до якого зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» є добросовісним набувачем спірного майна на підставі договору купівлі - продажу, реєстровий номер 6642. Крім того, відповідач зазначає, що встановленими судовими рішеннями у справі № 5002-16/158-2012 обставинами спростовується твердження прокурора, що спірне майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.07.2000 Наказом № 209 Міністерства оборони України «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та затвердження його Статуту" на фондах Військового санаторію (Ялтинський на 750 ліжок), що розформовується (ліквідується) за юридичною адресою: 98630, Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, 32, створено державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (а.с. 83-85).

13.12.2005 між державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3923 (а.с. 11-12).

Згідно пункту 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив нерухоме майно:

- лікувальний корпус літер «Н» загальною площею 2127,3 кв. м;

- зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. Свердлова, буд. 34, іменоване надалі - Об'єкт продажу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт продажу належить державі в особі Верховної ради України та знаходиться в господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», орган управління майном - Міністерство оборони України на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04.10.2005. Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на підставі рішення від 22.09.2005 № 1414, зареєстрованого комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8529137, 04.10.2005, номер запису 1099 в книзі 20ж стор. 338, реєстраційний № 12278650.

Об'єкт продажу розташований на земельній ділянці, яка знаходяться у користуванні продавця: площею 18,024 га на підставі Акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 001277, виданого 28.12.2001 Ялтинською міською радою на підставі рішення 41-і сесії 23-го скликання Ялтинської міської ради від 29.11.2001 № 34, зареєстрованого в Книзі записів актів за № 172. Землю надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування санаторію.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, згідно висновку про ринкову вартість нерухомого майна, проведеного станом на 01.09.2005 оцінювачем підприємства «Експертне бюро» Сафаровим С.Е., ринкова вартість Об'єкту продажу становить 3625071,00 грн. (з ПДВ).

Вказаний договір нотаріально посвідчений 13.12.2005 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я.

13.05.2005 вказане майно було передано Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» Товариству з обмеженою відповідальністю «Формат», відповідно до акту прийому-передачі майна за Договором купівлі - продажу від 13.12.2005 (а. с. 13).

Прокурор вказує, що в подальшому майно, відчужене по вказаному контракту неодноразово відчужувалося на користь інших приватних фірм. В даний час внаслідок таких відчужень зазначене майно перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат ІТ».

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просить визнати право власності на нерухоме майно лікувальний корпус літер "Н" загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн., яке передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» за державою Україна в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», оскільки вважає, що майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати, та вибуло з володіння власника поза його волею.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, що полягає у зверненні до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Згідно зі статтею 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 у справі №5002-16/158-2012 позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №3923, укладений 13.12.2005 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат». В частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат» провадження у справі припинено. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» в дохід державного бюджету України код платежу судовий збір у розмірі 536,5грн. Відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-ІТ» про залучення до участі у справі Бичкова М.В.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат-ІТ» звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 у справі №5002-16/158-2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат-ІТ» задоволено частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 у справі №5002-16/158-2012 скасовано частково. Прийнято нове рішення. У позові Заступника прокурора Севастопольського гарнізону до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» відмовлено. В частині припинення провадження у справі відносно позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю «Формат» рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012 залишено без змін (а.с. 121-124).

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 у справі №5002-16/158-2012 та залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.03.2012.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 у справі № 5002-16/158-2012 касаційну скаргу Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 у справі № 5002-16/158-2012 - без змін (а.с. 125-126).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Тобто для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається.

Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.

Так, судами було встановлено, що відповідно до пункту «ж» частини 3 статті 4 указу Президента №888/97 від 21.08.1997 «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» Міністерство оборони України здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з пунктом шостим частини першоі наказу Міністра оборони України від 20.03.2004 №100 «Про організацію представництва Міністерства оборони України» (зі змінами внесеними наказом Міністра оборони України від 31.08.2004 №377) право надавати дозволи (погодження) на відчуження державного майна, закріпленого за підприємствами, що належать до сфери управління Міністерства оборони України, має Міністр оборони України або за його дорученням інші посадові (службові) особи.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений на підставі дозволу, наданого у відповідності до пункту «ж» частини 3 статті 4 Указу Президента №888/97 від 21.08.1997 «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Одночасно, сплачена за договором №3923 від 13.12.2005 покупцем сума, за його умовами поступила на рахунок продавця - Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський», тобто фактично була прийнята Державою, та доказів її повернення не має, що свідчить про наступне схвалення власником майна правочину з його відчуження, укладеного державною установою у володінні якої це майно перебувало.

В подальшому право власності на лікувальний корпус літера «Н» та зал ЛФК літера «О» було зареєстровано за Бичковим М.В. комунальним підприємством "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" 29.07.2008 на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2008.

Як вбачається з матеріалів справи 03.11.2008 між Бичковим Михайло Віталійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» було укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна а саме лікувальний корпус літера «Н» та зал ЛФК літера «О», які розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 (а.с. 113-115).

Відповідно до пункту 14 даного договору, право власності на об'єкт продажу у покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ», виникає згідно статті 334 Цивільного кодексу України з моменту нотаріального посвідчення, повного розрахунку, підписання акту прийому-передачі та державної реєстрації цього договору.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського нотаріального округу Сотніковим В.П. та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 03.11.2008 за № 6642 (а. с. 115).

Згідно акту приймання-передачі майна від 03.11.2008 Бичков Михайло Віталійович передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» прийняв: лікувальний корпус літер «Н» загальною площею 2127,3 кв. м; зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м (а. с. 118).

Перехід права власності на відповідне майно до Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» зареєстровано у Комунальному підприємстві «Ялтинське міське бюро технічної інвентаризації» 12.11.2008 (а.с.117).

Відповідно до платіжного доручення № 2 від 09.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» сплатило на користь Бичкова Михайла Віталійовича 2181291,00 грн. в рахунок оплати за договором №6642 (а. с. 119).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 13.06.2013 спірне майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» (а. с. 72-73).

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна №3923 від 13.12.2005 є чинним, оскільки факт його недійсності спростовується постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 у справі № 5002-16/158-2012, Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 у справі № 5002-16/158-2012, відсутні підстави вважати недійсними всі інші правочини передачі спірного майна за договорами купівлі - продажу.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат - ІТ» правомірно набуло право власності на спірне майно, що підтверджується відплатним договором купівлі-продажу від 03.11.2008, право власності на нерухоме майно за яким зареєстровано у Комунальному Підприємстві «Ялтинське міське бюро технічної інвентаризації» 12.11.2008.

Згідно вказаного договору відповідач сплатив грошову суму у розмірі 2181291,00 грн., а тому факт платності набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, виключає право витребувати його від добросовісного набувача.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За викладених обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України; Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» про визнання права власності на нерухоме майно лікувальний корпус літер «Н» загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер «О» загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн. за державою Україна в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» - відсутні.

Судовий збір покладається на позивачів згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 15.07.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 32, 33, 34, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя І.А. Іщенко