Постанова

від 26.09.2013 по справі 901/1568/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року Справа № 901/1568/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Балюкової К.Г.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Ольховець В.П., довіреність від 17.01.2013 №220/78/д (Міністерство оборони України);

позивача: Вербицький О.В., довіреність від 05.09.2013 №387 (ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський");

відповідача: Шевчук А.С., довіреність від 25.02.2013 б/н (ТОВ "Формат-ІТ");

прокурора: Тимко В.В., посвідчення №020416 від 16.09.2013 (Севастопольська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України);

розглянувши апеляційну скаргу Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 09.07.2013 у справі № 901/1568/13

за позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32,Ялта,98600)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" (вул. Свердлова, 34е, Ялта,Автономна Республіка Крим,98603)

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2013 у справі №901/1568/13 (суддя Іщенко І.А.) відмовлено у задоволенні позову заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Формат-ІТ" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погодившись із прийнятим рішенням, прокурор по справі - старший прокурор Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до невірного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду. На думку скаржника, суд першої інстанції невірно послався на обставини справи №5002-16/158-212 як на преюдиційні. Також, прокурор зазначає, що судом в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надано правової оцінки доводам прокурора щодо порушення порядку відчуження військового майна, яким є майно ДП МОУ „ЦВС „Ялтинський".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2013 скаргу прийнято до провадження.

За розпорядженням секретаря судової палати від 26.09.2013 склад колегії з розгляду даної справи змінений та визначений наступним чином: головуючий суддя Дмитрієв В.Є., судді: Рибіна С.А., Балюкова К.Г.

У судовому засіданні 26.09.2013 представник позивача (МОУ) заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання чинності вироку у кримінальній справі за №1/121/6/3 (0124/6695/2012), яка розглядається Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим по обвинуваченню Шаптала О.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 Кримінального кодексу України. Клопотання обґрунтовано тим, що вироком по кримінальній справі можуть бути встановлені факти, що матимуть преюдиційне значення для розгляду даної господарської справи, зокрема, той факт, що генеральний директор ДП МОУ „ЦВС „Ялтинський" Шаптала О.С. на момент укладання договору купівлі-продажу майна не мав відповідного дозволу від Міністерства оборони України та діяв з перевищенням своєї компетенції.

Також, представником позивача (МОУ) заявлено клопотання про витребування доказів, а саме, інформації про хід та результати розгляду кримінальної справи по обвинуваченню Шаптала О.С.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі господарський суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Розглянувши заявлене клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав.

Судова колегія також зазначає, що порушення кримінальної справи та розгляд кримінальної справи у суді не є підставою для неможливості перегляду апеляційною інстанцією прийнятого місцевим господарським судом рішення та не може вплинути на результат такого перегляду за умови того, що аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі у суді першої інстанції не заявлялося.

Втім, судова колегія зазначає, що ухвалення вироку по кримінальній справі, висновки якого впливають на встановлення обставин господарської справи може бути підставою для перегляду господарської справи за нововиявленими обставинами.

Клопотання позивача про витребування доказів по справі є похідним від клопотання про зупинення провадження у справі та, з наведених вище підстав, задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні прокурор та представники позивачів наполягали на задоволенні вимог позову з підстав, викладених у позовній заяві. Просили задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати оскаржуване рішення.

Представник відповідача заперечував проти доводів позову та апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що прийнято при повному з'ясуванні всіх обставин у справі, у відсутності порушень норм матеріального та процесуального права.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

13.12.2005 між державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3923 (а.с. 11-12).

Згідно пункту 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив нерухоме майно:

- лікувальний корпус літер "Н" загальною площею 2127,3 кв. м;

- зал ЛФК літер "О" загальною площею 107,8 кв. м, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. Свердлова, буд. 34, іменоване надалі - Об'єкт продажу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт продажу належить державі в особі Верховної ради України та знаходиться в господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", орган управління майном - Міністерство оборони України на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04.10.2005. Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на підставі рішення від 22.09.2005 № 1414, зареєстрованого комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8529137, 04.10.2005, номер запису 1099 в книзі 20ж стор. 338, реєстраційний № 12278650.

Об'єкт продажу розташований на земельній ділянці, яка знаходяться у користуванні продавця: площею 18,024 га на підставі Акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 001277, виданого 28.12.2001 Ялтинською міською радою на підставі рішення 41-і сесії 23-го скликання Ялтинської міської ради від 29.11.2001 № 34, зареєстрованого в Книзі записів актів за № 172. Землю надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування санаторію.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, згідно висновку про ринкову вартість нерухомого майна, проведеного станом на 01.09.2005 оцінювачем підприємства "Експертне бюро" Сафаровим С.Е., ринкова вартість Об'єкту продажу становить 3625071,00 грн. (з ПДВ).

Вказаний договір нотаріально посвідчений 13.12.2005 приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я.

13.05.2005 між сторонами договору підписаний акт прийому-передачі вищевказаного майна.

У позовній заяві прокурор зазначає, що у подальшому, майно по вказаному контракту неодноразово відчужувалося на користь інших приватних фірм. В даний час майно перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат ІТ".

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просить визнати право власності на нерухоме майно лікувальний корпус літер "Н" загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер "О" загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн., яке передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" за державою Україна в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", оскільки вважає, що майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати, та вибуло з володіння власника поза його волею.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Наказом Міністра оборони України від 11.07.2000 року „Про створення державного підприємства Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" та Закону України „Про підприємства в Україні" на фондах розформованого (ліквідованого) військового санаторію "Ялтинський" створено його правонаступника - державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", якому передано все майно військового санаторію з правом повного господарського відання.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений на підставі дозволу, наданого у відповідності до пункту "ж" частини 3 статті 4 Указу Президента №888/97 від 21.08.1997 "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Одночасно, сплачена за договором №3923 від 13.12.2005 покупцем сума, за його умовами поступила на рахунок продавця - Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", тобто фактично була прийнята Державою, та доказів її повернення не має, що свідчить про наступне схвалення власником майна правочину з його відчуження, укладеного державною установою у володінні якої це майно перебувало.

У подальшому право власності на лікувальний корпус літера "Н" та зал ЛФК літера "О" було зареєстровано за Бичковим М.В. комунальним підприємством "Ялтинське бюро технічної інвентаризації" 29.07.2008 на підставі договору купівлі-продажу від 24.07.2008.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.11.2008 між Бичковим Михайлом Віталійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" був укладений договір купівлі - продажу нерухомого майна, а саме лікувального корпусу літ. "Н" та залу ЛФК літ. "О", які розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 (а.с. 113-115).

Відповідно до пункту 14 договору, право власності на об'єкт продажу у покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ", виникає згідно статті 334 Цивільного кодексу України з моменту нотаріального посвідчення, повного розрахунку, підписання акту прийому-передачі та державної реєстрації цього договору.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського нотаріального округу Сотніковим В.П. та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 03.11.2008 за № 6642 (а. с. 115).

03.11.2008 між Бичковим Михайлом Віталійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" підписаний акт приймання-передачі майна, відповідно до якого продавець передав, а покупець прийняв майно: лікувальний корпус літ. "Н" загальною площею 2127,3 кв. м. та зал ЛФК літ. "О" загальною площею 107,8 кв. м (а. с. 118).

Перехід права власності на відповідне майно до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" зареєстровано у Комунальному підприємстві "Ялтинське міське бюро технічної інвентаризації" 12.11.2008 (а.с.117).

Платіжним дорученням № 2 від 09.04.2009 підтверджується сплата Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" на користь Бичкова Михайла Віталійовича 2181291,00 грн. в рахунок оплати за договором №6642 (а. с. 119).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.06.2013 спірне майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" (а. с. 72-73).

Позовні вимоги у даній справі заявлено на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України, яка визначає умови для пред'явлення власником вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Необхідно зазначити, що при зверненні до суду з такою вимогою позивач повинен довести факт неправомірного вибуття майна з його володіння та знаходження майна в натурі у відповідача.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Втім, договір купівлі-продажу нерухомого майна №3923 від 13.12.2005, укладений між ДП МОУ "ЦВС "Ялтинський" та ТОВ "Формат", є чинним: факт його недійсності спростований у висновках Севастопольського апеляційного господарського суду у постанові від 02.08.2012 у справі №5002-16/158-2012, а також постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2013 (а.с. 121-124, а.с.125-126).

Отже, відсутні підстави вважати недійсними всі інші правочини передачі спірного майна за договорами купівлі-продажу.

Доказів вибуття майна з власності позивача поза його волі суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" правомірно набуло право власності на спірне майно, що підтверджується відплатним договором купівлі-продажу від 03.11.2008.

Згідно вказаного договору відповідач сплатив грошову суму у розмірі 2181291,00 грн., а тому факт платності набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, виключає право витребувати його від добросовісного набувача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги, які у цілому повторюють зміст позовної заяви, судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судова колегія звертає увагу на те, що всім доказам, що маються у матеріалах справи, судом першої інстанції надана належна оцінка; яких-небудь нових доказів та документів, що спростовують доводи місцевого господарського суду, які викладені в оскаржуваному рішенні, суду апеляційної інстанції позивачем не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є повністю обґрунтованим та прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Викладені в рішенні суду першої інстанції висновки відповідають обставинам справи; інших підстав для скасування (зміни) рішення місцевого господарського суду немає.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року у справі № 901/1568/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Є. Дмитрієв

Судді К.Г. Балюкова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Заступник Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)

2. Міністерство оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6,Київ 1,01001)

3 Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32,Ялта,98600)

4. ТОВ "Формат-ІТ" (вул. Свердлова, 34е,Ялта,Автономна Республіка Крим,98603)