Постанова

від 27.06.2013 по справі 821/1652/13-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2013 р. Справа № 821/1652/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Авто Бліц" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Авто Бліц" ( надалі - позивач, ПП « Авто Бліц») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби ( надалі - відповідач, ОДПІ), у якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 10.04.2013 року № 0001471500 про зменшення суми бюджетного відшкодування всього на загальну суму 101215,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 25303,75 грн.; № 0001481500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13456,00 грн.; №0001491500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 279653,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 223723,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 55930,75 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що висновок податкового органуу щодо заниження платником податкових зобов'язань в зв'язку із реалізацією попередньо імпортованих транспортних засобів за ціною начебто нижче за звичайну ціну, посилаючись при цьому на порушення підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є неправомірним, оскільки у ОДПІ відсутні законні підстави для нарахування податкових зобов'язань ПП «Авто Бліц». Позивач зазначає, при визначені бази до оподаткування ПДВ керувався п.п. 1.20.1 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто звичайною ціною вважав ціну товарів, визначену сторонами договору. Проте, позивач вважає, що податковий орган в порушення п. 1.20 ст. 1 цього Закону визначив начебто звичайну ціну власноруч вигаданим способом, здійснивши таку процедуру визначення звичайної ціни за кожною товарною позицією, що взагалі не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Також позивач вказує, що відповідач безпідставно здійснив ототожнення митної вартості із звичайною ціною, оскільки щодо вказаного питання існує судова практика Вищого адміністративного суду України, зокрема Ухвала від 27.04.2010р. у справі №К- 55570/09, та Верховного суду України згідно постанови від 29.10.2010 року у справі № 21- 9а 10). Позивач також не погоджується з висновком ОДПІ щодо порушення підприємством п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищення підприємством податкового кредиту на 500,00 грн., оскільки стверджує, що податкові накладні ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" мають всі реквізити, які передбачені в пп. 7.2.1 ст. 7 цього Закону і та обставина, що підпис є факсимільний, не позбавляє дані податкові накладні законної сили, ніяким чином не впливає на розмір податкового кредиту, а тому ПП «Авто Бліц», як покупець послуг, не повинен втрачати через це право на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно письмових заперечень від 21.06.2013 року Каховська ОДПІ просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що за наслідками перевірки ПП " Авто Бліц" встановлено порушення пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкових зобов'язань у зв'язку з реалізацією імпортних транспортних засобів за ціною, меншою за звичайну ціну більш ніж на 20 %, оскільки вважає, що при подальшій реалізації імпортного товару базою оподаткування такої операції є звичайна ціна, але не нижче митної вартості. Також відповідач вказує, що відповідно до Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» податкова накладна є первинним документом для потреб бухгалтерського та податкового обліку, обов'язковим реквізитом якого є особистий підпис особи, що його склала, і тому примірники податкової накладної мають підписуватися власноруч, без використання факсиміле. Вказане свідчить про законність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому відсутні підстави для їх задоволення.

В судове засідання, призначене на 27.06.2013 року, сторони явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, проте надали суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами Каховської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Авто Бліц» щодо правомірності нарахування ПП «Авто Бліц» бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року, про що складено акт від 26.03.2013 р. № 303/15-405/33468377 ( далі по тексту - акт перевірки).

Висновками вказаного акту перевірки є порушення ПП «Авто Бліц» :

- п. 4.1. ст. 4 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 223 723,00 грн.

- п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.5. п. 7.4, п. «а» пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р №168/97-ВР « Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по рядку 24 декларації з ПДВ за грудень 2012 р. в сумі 13 456,00 грн.

- п. 4.1. ст. 4, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 101 215,00 грн. за квітень 2010 року.

На вказані висновки щодо порушень позивачем діючого на момент виникнення спірних правовідносин, вплинули -

- заниження ПП «Авто Бліц» задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 337 894,00 грн. внаслідок того, що позивач при реалізації імпортованих товарів базу оподаткування з ПДВ провадив виходячи з цін нижчих, ніж звичайні або з менших, ніж митна вартість цих товарів чим порушив вимоги п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97/ВР (далі - Закон №168/97/ВР).

- завищення податкового кредиту на 500,00 грн. внаслідок неправомірного, на думку податкового органу, формування складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ЗАТ "Київстар", яка містять факсимільний підпис особи, що виписала такі податкові накладні.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, в ході перевірки питань щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування було встановлено, що згідно з поданим ПП «Авто Бліц»» до Каховської ОДПІ уточнюючим розрахункам за квітень 2010 року, як додаток до декларації з ПДВ за грудень 2012 року, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів, згідно рядку 23.2 уточнюючого розрахунку, складає 328 208,00 грн., яка сформована з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні періоди. Від'ємне значення, заявлене до відшкодування в уточнюючому розрахунку № 17153 від 21.01.2013 р. виникла внаслідок імпорту транспортних засобів у березні 2010 року.

У пункті 3.9. розділу 3 «Перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування» зазначено, що за результатами здійснення аналізу ціноутворення (придбання, реалізація, співставлення із середньогалузевими) у звітних періодах, які підлягають перевірці, на порушення п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97/ВР (далі - Закон України № 168/97/ВР), діючого у період виникнення податкових зобов'язань, встановлено заниження ПП " Авто Бліц" податкових зобов'язань у зв'язку з реалізацією імпортованих транспортних засобів за ціною меншою, за звичайну більш ніж на 20%, до якої входить митна вартість, зазначена у ввізній митній декларації, акцизний збір, мито, відшкодування витрат пов'язаних з імпортом та подальшою реалізацією такого товару, норма рентабельності.

Отже, оскільки за період з 01.3.2010 р. по 31.12.2012 р. ПП "Авто Бліц" задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 2719121,00 грн., то згідно реєстру розрахунку заниження вартості реалізації імпортних товарів, який доданий до матеріалів справи, податковий орган встановив заниження у сумі 337894,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Авто Бліц" імпортувало автотранспортні засоби і реалізувало їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами, з яких визначало базу оподаткування.

Перелік таких господарських операцій з зазначенням покупців, назви та виду автотранспорту, продажної вартості автотранспорту, видаткової накладної, а також фактурної та митної вартості за даними ВМД, розрахунку відсотка до звичайної ціни та заниження вартості проданого автотранспорту Каховською ОДПІ наведено у додатку № 1 до акту перевірки «Розрахунок заниження вартості реалізації імпортних товарів».

З дослідженого судом вказаного розрахунку встановлено, що позиція податкового органу в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 337 894,00 грн. відбулось внаслідок того, що ПП "Авто Бліц" до складу податкових зобов'язань від подальшої реалізації імпортованого товару відносив ПДВ від обчислюваної суми, що становить вище ціни придбання, але нижче рівня митної вартості.

Отже, спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість операції з реалізації імпортних автотранспортних засобів на митній території України, у період з березня по грудень 2010 року, а тому до вказаних спірних правовідносин слід застосувати Закон України № 168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення правовідносин.

Так, пунктом 4.1 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР, залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону).

Проте, з матеріалів справи судом встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін реалізованих на території України імпортних транспортних засобів податковий орган застосував виключно митну вартість таких автомобілів, інших доказів невідповідності застосованих позивачем цін реалізації спірних транспортних засобів рівню звичайних цін податковим органом суду не надано. Вказане свідчить про те, що податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

З огляду на вказані положення п. 1.20.8 Закону України №334/94-ВР, судом не береться до уваги позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки жодною нормою не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Суд відмічає, що поняття митна вартість та звичайна ціна не є тотожними поняттями, виходячи хоча б з порядку встановлення звичайної ціни, яка визначена п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

Даний висновок суду підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, висловлену у постанові від 29 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ротарі-Магік" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, згідно якої вказана судова інстанція зазначає, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Ця правова позиція Верховного Суду України згідно з приписом частини першої ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Крім того, суд зазначає про безпідставність застосування до спірних правовідносин п. 4.3 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився.

Перевіркою також встановлено, зокрема, порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у завищенні податкового кредиту у зв'язку із включенням до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, оскільки, на думку відповідача, податкові накладні, отримані від ЗАТ "Київстар", не відповідають вимогам первинного документу, а саме, містять факсимільний підпис особи, що виписала такі податкові накладні.

Суд не погоджується з вказаною позицією податкового органу, оскільки вважає, що наявність факсимільного підпису на податковій накладній не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, що підтверджується нижченаведеними нормами Закону України " Про податок на додану вартість".

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником датку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням варів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити значені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність в податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА країни, від 30.05.97 №165, передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

В абз. 1 п. 5 Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ в податковому органі і їй не присвоєний індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податкові накладні ЗАT "Київстар Дж.Ес.Ем" №1360953/6 від 30.06.2010 р., № 1043571/6 від 31.05.2010 р., № 7952147/6 від 30.04.2010 р., № 561122/6 від 31.03.2010 р. мають всі реквізити, які передбачені пп. 7.2.1 ст. 7 Закону №168/97-ВР, і та обставина, що підпис є факсимільний, не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 71, 86, 94, 158, 159, 160-163, 167, 2442 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.04.2013 року №0001471500 про зменшення суми бюджетного відшкодування всього на загальну суму 101215,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 25303,75 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.04.2013 року № 0001481500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13456,00 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.04.2013 року №0001491500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 279653,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 223723,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 55930,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Авто Бліц" (ідентифікаційний код 33468377) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1