Ухвала

від 25.09.2013 по справі 821/1652/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2013 р.Справа № 821/1652/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Федусик А.Г.,

суддів - Яковлєва О.В. та Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Авто Бліц" до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Приватне підприємство "Авто Бліц" (далі ПП "Авто Бліц") звернулось до суду з адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (далі ОДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 квітня 2013 року за № 0001471500 про зменшення суми бюджетного відшкодування всього на загальну суму 101215, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 25303, 75 грн., за № 0001481500 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 13456, 00 грн., а також податкового рішення за №0001491500 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 279653, 75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 223723, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 55930, 75 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновок податкового органу стосовно реалізації позивачем імпортованих транспортних засобів за ціною нижче за звичайну ціну є неправомірним, оскільки Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що звичайною ціною вважається ціна, встановлена в договорі. Крім того, підприємством зазначено, що застосування митної вартості для визначення бази оподаткування взагалі не передбачено чинним податковим законодавством. Також, позивачем вказано, що доводи відповідача про неправомірність формування податкового кредиту позивачем на підставі накладних, завірених факсимільним підписом є необґрунтованими, оскільки законодавством не заборонено використання факсимільного підпису при видачі податкової накладної.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року позовні вимоги задоволено. Суд визнав недійсними та скасував податкові повідомлення - рішення від 10 квітня 2013 року за №0001471500 про зменшення суми бюджетного відшкодування всього на загальну суму 101215, 00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 25303, 75 грн., за № 0001481500 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 13456, 00 грн. та за №0001491500 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 279653, 75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 223723, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 55930, 75 грн..

Не погоджуючись з постановою суду, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Авто Бліц" щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт від 26 березня 2013 року за № 303/15-405/33468377, яким встановлено порушення ПП "Авто Бліц" п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за №168/97-ВР в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 223723, 00 грн., виявлено порушення п.4.1. ст.4, пп.7.4.5. п.7.4, п."а" пп.7.7.2 п.7.7. ст.7 наведеного закону, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту по рядку 24 декларації з ПДВ за грудень 2012 р. в сумі 13456, 00 грн., а також податковим органом встановлено завищення позивачем ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 101215, 00 грн. за квітень 2010 року.

В зв'язку з встановленими порушеннями та на підставі акту проведеної перевірки ОДПІ винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10 квітня 2013 року за № 0001471500, № 0001481500 та за №0001491500.

Винесення зазначених податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення ПП "Авто Бліц" до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зважав на необґрунтованість висновків відповідача стосовно того, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки, жодною нормою не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. Крім того, судом було зазначено, що поняття митної вартості та звичайної ціни не є тотожними поняттями, що встановлено визначенням звичайної ціни (п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"). Також, судом вказано, що наявність факсимільного підпису на податковій накладній не є достатньою підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп.1.20.1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Крім того, положеннями пп.1.20.8. ст.1 цього Закону закріплено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що жодними нормами податкового законодавства не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, які ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів відповідача, що ціна імпортованого товару встановлюється у розмірі договірної вартості товару, але неменше митної вартості, а відповідно повідомлення-рішення за №0001491500 від 10 квітня 2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, податковим органом згідно пп.1.20.8. ст.1 Закону № 334/94-ВР та положень ч.2 ст.71 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Стосовно висновків відповідача про несвоєчасність декларування ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно положень пп.7.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, як вбачається з наведеної статті, одержання сум бюджетного відшкодування платником податків є його правом, яке може бути реалізовано суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку, однак, виключно за власною ініціативою, тому колегія суддів вважає, що висновки ОДПІ про порушення позивачем положень Закону № 168/97-ВР, яке виявилось у несвоєчасності декларування сум ПДВ є необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту колегія суддів зазначає, що згідно з пп.7.2.6 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Також, положеннями пп.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити значені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність в податкових накладних хоча б одного з обов'язкових реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визнання податкових накладних, отриманих позивачем від ЗАТ "Київстар", такими, що не відповідають вимогам первинного документу, була наявність факсимільного підпису особи, що виписала такі податкові накладні, проте, зі пп.7.4.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР випливає, що лише відсутність накладних позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

А тому, враховуючи, що податкові накладні видані ЗАT "Київстар Дж.Ес.Ем" за №1360953/6 від 30 червня 2010 року, за № 1043571/6 від 31 травня 2010 року, за № 7952147/6 від 30 квітня 2010 року та за № 561122/6 від 31 березня 2010 року мають всі реквізити, передбачені пп.7.2.1 ст.7 Закону №168/97-ВР, а наявність факсимільного підпису не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо завищення ПП "Авто Бліц" податкового кредиту.

Отже, постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи ОДПІ викладенні у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Т.М. Танасогло О.В. Яковлєв