Рішення

від 08.07.2013 по справі 901/1540/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2013 Справа № 901/1540/13 За позовом Феодосійської міської ради

до Підприємства «Ширак»

про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача: Баронова Ю.С., головний спеціаліст юридичного управління, довіреність № 02-29/13 від 08.01.2013

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Феодосійська міська рада звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Підприємства «Ширак» та просить розірвати договір оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 040801900066 від 18.03.2008, розташованої по

вул. Земська, 4 у м. Феодосії та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку, що розташована по за адресою: м. Феодосія, Ближні Комиші, економіко-планувальна зона № 29, кадастровий номер - 0111600000010150873 загальною площею 1,4580 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору оренди земельної ділянки від 18.03.2011 в частині своєчасної сплати орендної плати, що на думку позивача є істотним порушенням умов договору та в свою чергу дає право орендодавцеві вимагати розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки місцевій раді.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою зазначеною на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», на якому відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2007 між Феодосійською міською радою (орендодавець) та Підприємством «Ширак» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Феодосія, Ближні Комиші, зона «Ближні Комиші» № 95, кадастровий номер: 01 116 000 00 0 101 508 73 ( а.с. 16-18).

Пунктом 5 Договору визначено, що грошова оцінка земельної ділянки становить

1 343 027, 59 грн.

Термін дії договору оренди землі встановлено пунктом 8 договору та становить до 23.03.2017.

Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі та розмірі 40 290, 83 грн. за рік.

Договір зареєстрований у Феодосійському міському відділі Кримської регіональної філії Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.03.2008 за

№ 040801900066 (а.с. 18).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.07.2011 у справі № 5002-32/2167-2011 умови Договору оренди земельної ділянки від 29.11.2007 змінені, зокрема в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розмір якої визначено 4 072 108,07 грн.; розмір орендної плати відповідно становить 122 163,24 грн. на місяць, який в силу пункту 11 Договору повинен вноситись орендарем щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця з урахуванням індексу інфляції (а.с. 14)

За твердженням позивача, відповідач порушив умови договору оренди земельної ділянки, що виразилось в несплаті орендної плати.

Так, за інформацією Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції за Підприємством «Ширак» існує заборгованість по платі за землю, розмір якої станом на 02.04.2013 становить 320 992,43 грн. (а.с. 19).

Наведене на думку позивача свідчить про систематичне ухилення Підприємства «Ширак» від сплати орендної плати за землю та невиконання обов'язків за договором оренди землі зі здійснення платежів з орендної плати.

Порушення умов договору оренди земельної ділянки, що виразилось в несплаті орендної плати та як наслідок ненадходження до державного бюджету коштів стало підставою для звернення Феодосійської міської ради до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правовідносини, що виникли у зв'язку порушенням умов договору оренди землі регулюються положеннями Податкового кодексу України, § 3 глави 58 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 93 Господарського кодексу України, відповідно до якої право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 21 вказаного закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтями 13 та 14 Закону України «Про плату за землю» в редакції на час укладення договору, встановлювалось, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

01.01.2011 року Закон України «Про плату за землю» втратив чинність у зв'язку з прийняттям та набранням чинності Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (стаття 288.2 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 11 Договору оренди, укладеного між сторонами, передбачений обов'язок орендаря, зокрема, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за звітним (податковим) місяцем на рахунок місцевого бюджету з коду бюджетної класифікації «Орендна плата з юридичних (фізичних) осіб».

Договір оренди за своєю суттю є платним договором та з його змісту випливає обов'язок орендаря вносити орендну плату. Також необхідно враховувати факт встановлення розміру орендної плати договором, що, в свою чергу, свідчить про обізнаність відповідача про наявність у нього відповідного обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просив розірвати договір оренди, у зв'язку з невиконанням орендарем своїх обов'язків щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів та зобов'язати відповідача повернути Феодосійській міській раді спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 37 Договору оренди сторони домовились, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за вимогою однієї із сторін у разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених цім договором; рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, а також з інших підстав, визначених законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частини 2, 3 статті 651 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведене суд зазначає, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись у судовому порядку.

Підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим вищенаведеної норми закону.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття -«значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому мається на увазі не лише грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а і випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди принципового значення набуває дослідження обставин, які пов'язані із систематичним невиконанням орендарем зобов'язання із внесення орендної плати.

Наявність заборгованості сторони - орендаря перед Феодосійською міською радою за період 2011 - 2012 років та розмір такої заборгованості станом на час звернення позивача з даним позовом до суду підтверджується листом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.04.2013 № 2591/9/153-31 та наданим нею розрахунком заборгованості (а.с. 19-22).

Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, враховуючи наявність заборгованості Підприємства «Ширак» перед Феодосійською міською радою по сплаті орендної плати більше ніж за три місяця, суд вважає наявність систематичності несплати орендарем орендної плати.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 25.06.2011 року у справі № 6-17цс11) зазначено, що у разі систематичного невиконання орендарем обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору оренди земельної ділянки, несплати орендної плати в установлений договором строк позовні вимоги в частині розірвання договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 2.23 Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди землі з підстав заборгованості з орендної плати потрібно мати на увазі, що згідно з статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та однім із визначених прав орендодавця є своєчасне отримання орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідних доказів, які б підтверджували оплату орендної плати відповідачем не надано.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що Верховний суд України, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спору) зазначив, що недотримання позивачем частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутись до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова № 8/32пд від 17.06.2008).

Пунктом 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Однак, суд залишає вимогу позивача про зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору (статті 4 Закону) встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Станом на 01.01.2013 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1 147,00 грн.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 05.07.2012 № 01-06/869/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру ( абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічної точки зору притримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено в постанові від 30.11.2012 по справі № 5011-45/1164-2012.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги як майнового, так і немайнового характеру спору.

Таким чином, за вимогу майнового характеру розмір судового збору становить

68 820,00 грн. (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що підлягає поверненню позивачеві - 2% від ціни позову) та за позовну вимогу немайнового характеру - 1 147,00 грн.

При зверненні із даним позовом за до суду, позивачем оплачений судовий збір в розмірі 1 147,00 грн.

Призначаючи дану справу до розгляду, суд, ухвалою від 14.05.2013 зобов'язав позивача надати суду докази сплати судового збору у встановленому для вимог про повернення земельної ділянки розмірі (а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2013 суд повторно зобов'язав позивача надати відповідні докази сплати судового збору за вимогу майнового характеру (а.с. 32-33).

В судовому засіданні 20.06.2013 представник позивача надав суду платіжне доручення № 397 від 22.04.2013 про сплату судового збору в розмірі 1 147,00 грн. (а.с. 38).

Однак, у зв'язку з тим, що розмір судового збору повинен становити 68 820,00 грн. суд, ухвалою від 20.06.2013 знов запропонував позивачу надати докази сплати судового збору в встановленому розмірі (а.с. 44-45).

В судовому засіданні 08.07.2013 представник позивача заявив про неможливість надання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Відповідно до пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може:

- зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

- у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи неодноразове попередження позивача про передбачені пунктом 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, наслідки, а також відсутність доказів сплати судового збору за вимогу майнового характеру у встановленому розмірі, суд вважає за необхідне вимоги позивача про зобов'язання Підприємства «Ширак» повернути Феодосійській міській раді земельну ділянку, залишити без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне повернути з Державного бюджету України позивачеві судовий збір в розмірі 1 147,00 грн., який був сплачений ним згідно з платіжним дорученням № 397 від 22.04.2013.

В судовому засіданні 08.07.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 15.07.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди землі від 29.11.2007, реєстраційний номер 040801900066 від 18.03.2009, укладений між Феодосійською міською радою (ЄДРПОУ 34740709) та Підприємством «Ширак» (ЄДРПОУ 24697613).

3. Стягнути з Підприємства «Ширак» (Севастопольське шосе, 4, с. Чистеньке, Сімферопольський район, 97570, ЄДРПОУ 24697613) на користь Феодосійської міської ради (р\р 3541008001488, місцевий бюджет м. Феодосії, код доходів 24062100 ГУ ДКСУ в

м. Феодосії АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740709) 1 147,00 грн. судового збору.

4. Позовні вимоги Феодосійської міської ради про зобов'язання Підприємство «Ширак» повернути Феодосійській міській раді земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, Ближні Комиші, економіко-планувальна зона № 29, кадастровий номер 0111600000010150873, загальною площею 1,4580 га - залишити без розгляду.

5. Повернути Феодосійській міській раді (р\р 3541008001488, місцевий бюджет м. Феодосії, код доходів 24062100 ГУ ДКСУ в м. Феодосії АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740709) з Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 1 147,00 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням № 397 від 22.04.2013.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас