Постанова

від 25.06.2013 по справі 826/483/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року № 826/483/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 р. ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Острів", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки останнім не було допущено за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ „БК „Акрополь" (код за ЄДРПОУ 32841299) за період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р., ПП „Кримспецтехнолоджи" (код за ЄДРПОУ 36693441) за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р., КП „Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. та з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р., БВП „Строитель плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. порушень вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності. Позивач звертав увагу суду на те, що відповідач неправомірно самостійно, (без рішення суду) визнав недійсними договори між позивачем та зазначеними контрагентами, в силу чого, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

В судове засідання 02.04.2013 р. не прибув належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ „БК „Акрополь" (код за ЄДРПОУ 32841299) за період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р., ПП „Кримспецтехнолоджи" (код за ЄДРПОУ 36693441) за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р., КП „Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. та з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р., БВП „Строитель плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Острів" (код ЄДРПОУ 31864540), з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ „БК „Акрополь" (код за ЄДРПОУ 32841299) за період з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р., ПП „Кримспецтехнолоджи" (код за ЄДРПОУ 36693441) за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р., КП „Альянс" (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. та з 01.04.2009 р. по 30.04.2009 р., БВП „Строитель плюс" (код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. №2353/22-10/31864540 від 30.07.2012 р. (надалі - Акт перевірки №2353/22-10/31864540).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №2353/22-10/31864540, позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 21504,06 грн., в т.ч. за період лютий 2009 р. - в сумі 2350,00 грн., квітень 2009 р. - 417,00 грн., за листопад 2009 р. - 3936,00 грн., за березень 2010 р. - 12001,06 грн., за вересень 2010 р. - 2800,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №2353/22-10/31864540 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 р. (надалі - ППР №0001372302), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23421,33 грн., з яких 18737,06 грн. - за основним платежем, а 4684,27 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що при визначенні позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у ППР №0001372302 відповідач, керуючись вимогами п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України, не включив суми за лютий 2009 р. - в сумі 2350,00 грн. та за квітень 2009 р. - 417,00 грн.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Острів" зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 19.02.2002 р., взято на податковий облік у ДПІ у Деснянському районі м. Києва 26.02.2002 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 04.03.2002 р.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Острів", як замовником, та ТОВ „Будівельна компанія "Акрополь", як виконавцем, був укладений Договір №11/06-1/970 від 06.11.2009 р. (надалі - Договір №11/06-1/970), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи (по отриманню та погодженню технічних умов КРВП „Кримтролейбус" по прокладанню 8-ми волоконного кабелю ТОВ „Острів" по опорам КРВП „Кримтролейбус" в м. Сімферополь; складанню на підставі отриманих технічних умов, технічного завдання на розробку робочого проекту), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи, загальна вартість яких складає 23616,00 грн., в т.ч. ПДВ 3936,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Будівельна компанія "Акрополь" на виконання умов Договору №11/06-1/970 виконало для позивача відповідні роботи на загальну суму 23616,00 грн., в т.ч. ПДВ 3936,00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 12.11.2009 р., та наявними в матеріалах справи Технічними умовами №130 від 10.11.2009 р.

Судом встановлено, що ТОВ „Будівельна компанія "Акрополь" була оформлена на користь позивача податкова накладна №1859 від 12.11.2009 р. - на суму 23616,00 грн., в т.ч. ПДВ 3936,00 грн., яка оформлена у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Також судом було встановлено, що позивач здійснив у повному обсязі оплату ТОВ „Будівельна компанія "Акрополь" за надані йому за Договором №11/06-1/970 роботи.

Судом встановлено, що у березні 2010 p. позивач отримував від БВП „Строитель плюс" послуги з проектування прокладення повітряної магістральної кабельної лінії відповідно до договору від 06.11.2009р.

З матеріалів справи вбачається, що БВП „Строитель плюс" на виконання умов зазначеного вище договору виконало для позивача відповідні роботи на загальну суму 72009,60 грн., в т.ч. ПДВ 12001,60 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт від 02.03.2010 р., та наявними в матеріалах справи Технічними умовами №154, Довідкою про договірну ціну та Локальним кошторисом

Судом встановлено, що БВП „Строитель плюс" була оформлена на користь позивача податкова накладна №732/1 від 02.03.2010 р. - на суму 72009,60 грн., в т.ч. ПДВ 12001,60 грн., яка оформлена у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Також судом було встановлено, що позивач здійснив у повному обсязі оплату БВП „Строитель плюс" за надані йому за зазначеним договором роботи.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Острів", як замовником, та ПП „Кримспецтехнолоджи", як виконавцем, був укладений Договір про надання юридичних послуг №91020/171 від 20.10.2009 р. (надалі - Договір №91020/171), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги, пов'язані з підготовкою та розглядом у судах господарських, цивільних та адміністративних справ. Вартість таких послуг визначається на підставі актів виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „Кримспецтехнолоджи" на виконання умов Договору №91020/171 надало позивачу юридичні послуги на загальну суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн., що підтверджується актами виконаних робіт від 21.09.2010 р. на суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн., та від 24.09.2010 р. на суму 12600,00 грн. ,в т.ч. ПДВ 2100,00 грн.

Судом встановлено, що ПП „Кримспецтехнолоджи" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 16800,00 грн., в т.ч. ПДВ 2800,00 грн. (№1298 від 21.09.2010 р. -на суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ 700,00 грн., №1315 від 24.09.2010 р. на суму 12600,00 грн. ,в т.ч. ПДВ 2100,00 грн.), які оформлені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону.

Також судом було встановлено, що позивач здійснив у повному обсязі оплату ПП „Кримспецтехнолоджи" за надані йому за Договором №91020/171 юридичні послуги.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагенти позивача, - ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи" та БВП „Строитель плюс" були належним чином зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно з дослідженими судом наданими позивачем деклараціями з ПДВ в розрізі контрагентів за лютий, квітень, листопад 2009 р., березень 2010 р. та вересень 2010 р., всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи", БВП „Строитель плюс" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданим деклараціям, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Суд констатує, що згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, також, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично відноситься до посилань відповідача на акти ДПІ у м. Сімферополь по ТОВ „БК „Акрополь" (акт №8/22/32841299 від 06.04.12), ПП „Кримспецтехнолоджи" (акт 17/22/36693441 від 06.04.12), КП „Альянс" (акт № 36/22/32468182 від 11.04.2012), БВП „Строитель - Плюс" (акт від 11.04.2012 № 37/22/31263808), а також на постанову слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесену в рамках кримінальної справи №69-0146, як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та зазначеними вище контрагентами, оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи", БВП „Строитель плюс".

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, - ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи" та БВП „Строитель плюс" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність зазначених вище договорів, укладених між позивачем та ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи", БВП „Строитель плюс", оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини першої та четвертої ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, укладених між позивачем та ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи", БВП „Строитель плюс", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Позивачем надано суду докази використання отриманого за вище вказаними договорами у господарській діяльності, зокрема, представник позивача надав суду ліцензію на надання послуг телефонного зв"язку (крім відомчих об"єктів) серії АА № 223224, видану Державним комітетом зв"язку та інформатизації України (строк дії від 24.09.2002 р. по 24.09.2017 р.), дозвіл Національної комісії з питань регулювання зв"язку України на виділення номерного ресурсу ємністю 500 номерів з індексами 5550хх-5554хх на заміну 500 номерів з індексами 5962хх-5966хх у м. Сімферополь для надання телекомунікаційних послуг відповідно до вказаної ліцензії з правом створення власної мережі ємністю понад 1000 абонентських номерів на території Автономної Республіки Крим, договір про взаємоз"єднання телекомунікаційної мережі оператора з телекомунікаційною мережею ВАТ "Укртелеком", додаткові угоди, акти до вказаного договору, завдання на проектування об"єктів, зокрема робочі проекти, сертифікати відповідності з додатками станції телефонної автоматичної цифрової Matrix (ЦАТС Матриця) та мультиплексорами моделей, докази надання юридичних послуг з метою врегулювання спорів між позивачем та ВАТ "Укртелеком".

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Із зазначеного вище вбачається, що відповідач помилково вважав, що первинні документи були складені ТОВ „БК „Акрополь", ПП „Кримспецтехнолоджи" та БВП „Строитель плюс" з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, та не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З логічного аналізу, зазначених вище норм, та фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 21504,06 грн., в т.ч. за період лютий 2009 р. - в сумі 2350,00 грн., квітень 2009 р. - 417,00 грн., за листопад 2009 р. - 3936,00 грн., за березень 2010 р. - 12001,06 грн., за вересень 2010 р. - 2800,00 грн.

Відповідачем не доведено, в чому полягає порушення позивачем наведених норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 р..

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.08.2012 р. №0001372302.

3. Судові витрати в сумі 234,21 грн. (двісті тридцять чотири гривні двадцять одна копійка) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Острів" (ідентифікаційний код 31864540) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко