Ухвала

від 13.11.2014 по справі 826/483/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/483/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Острів» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Острів» звернулися в суд з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ «БК «Акрополь» (код за ЄДРПОУ 32841299) за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, ПП «Кримспецтехнолоджи» (код за ЄДРПОУ 36693441) за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року, КП «Альянс» (код за ЄДРПОУ 32468182) за період з 01.02.2009 року по 28.02.2009 року та з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року, БВП «Строитель плюс» (код за ЄДРПОУ 31263808) за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року, за результатами якої, відповідачем було складено акт №2353/22-10/31864540 від 30.07.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 21 504,06 грн., в т.ч. за період лютий 2009 року в сумі 2 350,00 грн., квітень 2009 року 417,00 грн., за листопад 2009 року 3 936,00 грн., за березень 2010 року 12 001,06 грн., за вересень 2010 року 2 800,00 грн..

Зазначенні порушенні слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 421,33 грн., з яких 18 737,06 грн. за основним платежем, та 4 684,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Будівельна компанія «Акрополь», як виконавцем, укладений Договір №11/06-1/970 від 06.11.2009 року, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконати роботи (по отриманню та погодженню технічних умов КРВП «Кримтролейбус» по прокладанню 8-ми волоконного кабелю ТОВ «Острів» по опорам КРВП «Кримтролейбус» в м. Сімферополь; складанню на підставі отриманих технічних умов, технічного завдання на розробку робочого проекту), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи, загальна вартість яких складає 23616,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 3 936,00 грн..

У березні 2010 року позивач отримував від БВП «Строитель плюс» послуги з проектування прокладення повітряної магістральної кабельної лінії відповідно до договору від 06.11.2009 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Острів», як замовником, та ПП «Кримспецтехнолоджи», як виконавцем, укладено укладений Договір про надання юридичних послуг №91020/171 від 20.10.2009 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги, пов'язані з підготовкою та розглядом у судах господарських, цивільних та адміністративних справ. Вартість таких послуг визначається на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження виконання зазначених Договорів, та отриманих послуг, в матеріалах справи наявні акт виконаних робіт від 12.11.2009 року, Технічні умови №130 від 10.11.2009 року, податкова накладна №1859 від 12.11.2009 року на суму 23 616,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3 936,00 грн., акт виконаних робіт від 02.03.2010 року, Технічні умовами №154, Довідка про договірну ціну та Локальний кошторис, податкова накладна №732/1 від 02.03.2010 року на суму 72 009,60 грн., в тому числі податок на додану вартість 12 001,60 грн., акт виконаних робіт від 21.09.2010 року на суму 4 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 700,00 грн., та від 24.09.2010 року на суму 12 600,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 100,00 грн., податкові накладні на загальну суму 16 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 800,00 грн. (№1298 від 21.09.2010 року на суму 4 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 700,00 грн., №1315 від 24.09.2010 року на суму 12 600,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 2 100,00 грн.).

За отримані послуги, зазначені вище, позивач здійснив оплату у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивачем було порушено вимоги ст.228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, отже, є нікчемним, а первинні документи, що виписані контрагентами не можуть бути прийняті до уваги як документи, що підтверджують правомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на акти ДПІ у м. Сімферополь по ТОВ «БК «Акрополь» (акт №8/22/32841299 від 06.04.2012 року), ПП «Кримспецтехнолоджи» (акт 17/22/36693441 від 06.04.2012 року), КП «Альянс» (акт № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року), БВП «Строитель-Плюс» (акт від 11.04.2012 року № 37/22/31263808), а також на постанову слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесену в рамках кримінальної справи №69-0146, як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

Судом першої інстанції досліджено дійсність та реальність укладених договорів на підставі норм Конституції України, Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України та з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження апелянта про недійсність договорів між позивачем та його контрагентами, оскільки в матеріалах справи відсутні судові рішення про визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) або недійсними у зв'язку з їх фіктивністю (ст. 234 ЦК), або визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсними господарських зобов'язань (ст. 207 ГК).

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань крім зазначених висновків акту перевірки та спростування реальності укладених угод відповідачем не надано, колегія суддів дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами мали реальний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на час існування спірних правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, що і було зроблено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення №0001372302 від 21.08.2012 року є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.11.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.