Постанова

від 09.07.2013 по справі 826/6187/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2013 року № 826/6187/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 р. № 0000022220/68

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 р. № 0000022220/68 та визнання протиправними і скасування рішення ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 19.03.2013 р. № 2574/10/12-1-03 та рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 16.04.2013 р. № 739/6/99-99-10-15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р. позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» була залишена без руху з тих підстав, що в прохальній частині позовної заяви позивачем були заявлені позовні вимоги до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України щодо скасування рішень про результати розгляду скарг, проте як відповідачами по справі зазначених суб'єктів владних повноважень позивачем визначено не було.

Зважаючи на таке, судом було наголошено позивачу про необхідність або визначення в позовній заяві відповідачами всіх суб'єктів владних повноважень, до яких заявлені позовні вимоги (із долученням копій позовної заяви та додатків до неї), або уточнення позовних вимог таким чином, щоб вони стосувалися виключно ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р. про залишення позовної заяви без руху, позивачу було надано час на усунення недоліків позовної заяви до 23.05.2013 р.

Так, 14.05.2013 р. позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху було подано до канцелярії суду заяву про уточнення позовних вимог по справі № 826/6187/13-а, відповідно до якої позивачем визначено єдиного відповідача ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС та позовні вимоги заявлено виключно до такого відповідача, а саме: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 р. № 0000022220/68.

Таким чином, позивачем у визначені строки були усунуті недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 30.04.2013 р.

Зважаючи на усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6187/13-а та призначено справу до судового розгляду на 06.06.2013 р.

В судовому засіданні 06.06.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 р. № 0000022220/68.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Еліо Україна» (ЄДРПОУ 33738306) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 4.5, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 1 268,46 грн., в т.ч. у серпні 2010 року на суму 1 268,46 грн., п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 79 926,50 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. - на суму 790,83 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 9 135,67 грн., за березень 2012 р. - на суму 21 666,67грн., за червень 2012 р. - на суму 48 333,33 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 140 282,12 грн, в т.ч. по періодах: серпень 2011 р. - 128 242,20 грн., вересень 2011р. - 12 039,92 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки та складеного Акта перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач в судове засідання 06.06.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи. Також відповідачем не було зазначено причин неявки в судове засідання та не було надано доказів на підтвердження поважності причин такої неявки в судове засідання.

Зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 06.06.2013 р., що був повідомлений належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати адміністративну справу № 826/6187/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду зазначеної справи в поряду письмового провадження, відповідача було належним чином повідомлено листом від 06.06.2013 р., що був отриманий представником відповідача за довіреністю особисто під розписку 07.06.2013 р.

06.06.2013 р. відповідачем до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву із додатками, в якому відповідач зазначає про необґрунтованість на непідтвердженість допустимими доказами у справі позовних вимог позивача та про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, внаслідок встановлених в ході перевірки позивача порушень останнім вимог чинного податкового та іншого законодавства.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагентів позивача ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп», а саме те, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини зазначених контрагентів позивача з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» (ЄДРПОУ 33738306) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки № 6821/22-20/33738306 від 17.12.2012 р., в якому зокрема встановлено порушення позивачем вимог п. 4.5, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 1 268,46 грн., в т.ч. у серпні 2010 року на суму 1 268,46 грн., п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 79 926,50 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. - на суму 790,83 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 9 135,67 грн., за березень 2012 р. - на суму 21 666,67грн., за червень 2012 р. - на суму 48 333,33 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 140 282,12 грн, в т.ч. по періодах: серпень 2011 р. - 128 242,20 грн., вересень 2011р. - 12 039,92 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Светел», щодо постачання останнім на користь позивача товару (його встановлення та монтажу): світильників, блоків живлення, контролерів напруги та інше (Договір № 1 від 26.08.2011 р.);

- ТОВ «ТВК «Град», щодо постачання останнім на користь позивача товару: пиломатеріалів (Договори № 31/8 від 31.08.2011 р. та № 16/9 від 16.09.2011 р.);

- ПП «Маркетліс», щодо постачання останнім на користь позивача товару: шліфувального верстата, крайколичкувального верстата, дверей міжкімнатних,;

- ПП «Баварія-Ф», щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається);

- Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається);

- ТОВ «Ярес Лідер Груп», щодо постачання останнім на користь позивача товару: поверхонь для використання в оздобленні інтер'єрів приміщень.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено зокрема податкове повідомлення-рішення:

- від 04.01.2013 р. № 0000022220/68, про сплату податку на додану вартість на суму 221 477,08 (двісті двадцять одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 08 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій на суму 55 539,21 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять грн. 21 коп.).

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000022220/68 в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Однак, не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2013 р. № 0000022220/68, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Відповідно до п.п. 75.1.2 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно вимог п. 77.4 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Так, в позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заявляв позовних вимог, які б стосувалися не дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення планової документальної виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

У перевіряємому періоді (з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.) позивачем було укладено ряд договорів поставки із контрагентами:

- ТОВ «Светел», щодо постачання останнім на користь позивача товару (його встановлення та монтажу): світильників, блоків живлення, контролерів напруги та інше (Договір № 1 від 26.08.2011 р.);

- ТОВ «ТВК «Град», щодо постачання останнім на користь позивача товару: пиломатеріалів (Договори № 31/8 від 31.08.2011 р. та № 16/9 від 16.09.2011 р.);

- ПП «Маркетліс», щодо постачання останнім на користь позивача товару: шліфувального верстата, крайколичкувального верстата, дверей міжкімнатних (копії Договорів в матеріалах справи відсутні);

- ПП «Баварія-Ф», щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається, копії Договорів в матеріалах справи відсутні);

- Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається, копії Договорів в матеріалах справи відсутні);

- ТОВ «Ярес Лідер Груп», щодо постачання останнім на користь позивача товару: поверхонь для використання в оздобленні інтер'єрів приміщень (копії Договорів в матеріалах справи відсутні).

Щодо зазначених правовідносин позивача із вказаними контрагентами, з матеріалів справи вбачається також наступне.

Згідно Акта № 508/3-22-30/36375956 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Светел» (ЄДРПОУ 36375956), наданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а також висновку спеціаліста № 620 від 27.11.2012 р. СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ ГУ МВС України в Київської області майора міліції Майданник Андрія Васильовича про проведення почеркознавчої експертизи підписів директора ОСОБА_5 на первинних документах ТОВ «Светел» встановлено:

- підписи від імені директора ТОВ «Светел» (ЄДРПОУ 36375956) ОСОБА_5 на первинних документах виконані не гр. ОСОБА_5, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.

Правочини, укладені ТОВ «Еліо Україна» з вищезазначеним контрагентом порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Так, у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, зважаючи на викладене, контролюючим органом було зроблено висновок, що на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму в ПДВ розмірі 123 475,20 грн, в т.ч. по періодах: серпень 2011 р. - 123 475,20 грн., та зважаючи на таке нараховано податку на додану вартість у сумі 123 475,20 грн., штрафні санкції - 30 868,80 грн.

Також, згідно Акта перевірки № 484/3-22-70/37165086 від 27.07.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК «Град» (ЄДРПОУ 37165086), наданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, були встановлені порушення ТОВ «ТВК «Град» вимог податкового, цивільного та господарського законодавства, щодо здійснення таким контрагентом позивача господарської діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам.

Так, Актом перевірки ТОВ «ТВК «Град» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2012 р., в розумінні ст. 22 та ст. 185 Податкового кодексу України.

Отже, виходячи з того, що при здійсненні ТОВ «ТВК «Град» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення директора Товариства, а первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «ТВК «Град», підписані від імені ОСОБА_6, є правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2012 р., які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.

Таким чином, податковим органом було зроблено висновок, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ТОВ «Еліо Україна» з вищезазначеним контрагентом порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, на порушення п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму в розмірі 16 806,92грн., в т.ч. по періодах: серпень 2011 р. - 4 767,00грн., вересень 2011р. - 12 039,92 грн. Нараховано податку на додану вартість 16 806,92 грн., штрафні санкції - 4 201,73 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ПП «Маркетліс» (ЄДРПОУ 20005927), то згідно наявних матеріалів справи, позивачем не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) обладнання.

Таким чином, на порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, позивачем не було відкориговано податкового кредиту у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 70 000,00грн., в т.ч. березень 2012 р. - 21 666,67 грн., червень 2012 р. - 48 333,33 грн. Зважаючи на таке, нараховано податку на додану вартість 70 000,00 грн., штрафні санкції - 17 500,00 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ПП «Баварія-Ф» (ЄДРПОУ 31635757), то згідно наявних матеріалів справи, позивачем також не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) товару.

Отже, на порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, позивачем не відкориговано податковий кредит у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 9 135,67 грн., в т.ч. жовтень 2011р. - 9 135,67 грн. Зважаючи на таке, нараховано податку на додану вартість 9 135,67 грн., штрафні санкції - 2 283,92 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Венето» (ЄДРПОУ 19344096), то згідно наявних матеріалів справи, позивачем також не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) товару.

Отже, на порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, позивачем не відкориговано податковий кредит у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 790,83 грн., в т.ч. серпень 2011р. - 790,83 грн. Зважаючи на таке, нараховано податку на додану вартість 790,83 грн., штрафні санкції - 197,71 грн.

Також, щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Ярес Лідер Груп» (ЄДРПОУ 32913627), позивачем так само не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) товару.

Згідно п .4.5, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний з поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Таким чином, в порушення п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, позивачем не було відкориговано податковий кредит у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1 268,46 грн., в т. ч. у серпні 2010 року на суму 1 268,46 грн. Зважаючи на що, нараховано податку на додану вартість 1 268,46 грн., штрафні санкції - 317,11 грн.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, перевіркою своєчасності надання декларацій з податку на додану вартість до ДПС за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р. встановлено, що ТОВ «Еліо Україна» надано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року з порушенням терміну, а саме 20.01.2012 р. за №9014107075.

Таким чином, позивачем було порушено вимоги п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, за наслідками чого відповідачем нараховано штрафні санкції - 170,00 грн.

Так, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до умов зазначених Договорів поставки товару (договірних відносин) із контрагентами: ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп», такий товар мав постачатися саме постачальниками особисто, або іншими контрагентами, за умови укладення контрагентами позивача субпідрядних договорів із перевізниками на поставку товару позивачу.

Однак, оскільки позивачем до матеріалів справи не було надано доказів щодо укладення ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп» субпідрядних договорів із перевізниками на постачання товару з метою виконання договірних відносин із ТОВ «Еліо Україна», то відповідно такий обов'язок щодо поставки товару мав виконуватися саме контрагентами позивача особисто.

Проте, під час аналізу наданих до перевірки ТОВ «Еліо Україна» первинних бухгалтерських документів по правовідносинах із ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп», податковим органом було встановлено, що у позивача відсутні передбачені чинним законодавством документи на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з поставки товару.

Так, під поставкою розуміється будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження ).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Вищий адміністративний суд України в своєму інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначив: «Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Також, Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 р.) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг із постачання товару контрагентами ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп», а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності таких господарських операцій із вказаними контрагентами.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, ТОВ «Еліо Україна» не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних та інше) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп», щодо постачання останніми на користь позивача товарів, а також зазначених документів не було надано позивачем під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ТОВ «Еліо Україна», ні його контрагентами ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, тощо).

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Отже, наявність у ТОВ «Еліо Україна» виключно податкових накладних, не може бути безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Докази, що можуть свідчити про реальність операцій - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо), чого позивачем в даному випадку ні до перевірки ні до матеріалів справи надано не було.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, співвідношення податкової та економічної вигод має вирішуватись наступним чином: господарська операція підлягає перекваліфікації, якщо платник податків умисно, з метою отримання доходу виключно чи переважно за рахунок податкової вигоди, провів (оформив) операцію, що надала економічний ефект (доход) менший, а податкову вигоду більшу відносно тієї операції, яка з урахуванням фактичних обставин найбільше відповідала розумним економічним (діловим) цілям.

При цьому, операції, не обумовлені причинами ділового характеру, позбавляють платника податків права на податкову вигоду, у т.ч. права на податковий кредит.

Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст.2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентами ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп» мали виключно паперовий характер (товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичності поставки товару, що є обов'язковим відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем надано не було), а отже такі відносини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000022220/68.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог, не довів суду товарності (фактичності) здійснення таких господарських операцій із контрагентами ТОВ «Светел», ТОВ «ТВК «Град», ПП «Маркетліс», ПП «Баварія-Ф», Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ «Венето», ТОВ «Ярес Лідер Груп», щодо постачання товару, а саме - не було надано товарно-транспортних накладних, складання яких є обов'язковим при здійсненні такого роду діяльності. А відтак, суд погоджується із висновками ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, викладеними в Акті перевірки позивача.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 09.07.2013 р.