Ухвала

від 01.10.2013 по справі 826/6187/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6187/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0000022220/68 від 04.01.2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування повідомлення - рішення №0000022220/68 від 04.01.2013 року, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив : визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС від 04.01.2013 року № 0000022220/68.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» не доведено реальності укладених господарських договорів, не доведено товарності (фактичності) здійснення таких господарських операцій із контрагентами ТОВ "Светел", ТОВ "ТВК "Град", ПП "Маркетліс", ПП "Баварія-Ф", Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ "Венето", ТОВ "Ярес Лідер Груп", щодо постачання товару, а саме - не було надано товарно-транспортних накладних, складання яких є обов'язковим при здійсненні такого роду діяльності. Окрім того, матеріали справи містять висновок спеціаліста, з якого вбачається, що підписи на первинних документах ТОВ «Светел» виконані не директором ОСОБА_4, а невстановленою особою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» зареєстроване Дарницькою районною у місті Києві державною адміністрацією 13.09.2005 року № 124302.

У період з 13.11.2012 року по 10.12.2012 року Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС було проведено планову документальну виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліо Україна" (ЄДРПОУ 33738306) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки № 6821/22-20/33738306 від 17.12.2012 р., в якому зокрема встановлено порушення позивачем вимог п. 4.5, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 1 268,46 грн., в т.ч. у серпні 2010 року на суму 1 268,46 грн., п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, щодо завищення податкового кредиту на загальну суму 79 926,50 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. - на суму 790,83 грн., за жовтень 2011 р. - на суму 9 135,67 грн., за березень 2012 р. - на суму 21 666,67грн., за червень 2012 р. - на суму 48 333,33 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями, щодо неправомірного віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 140 282,12 грн, в т.ч. по періодах: серпень 2011 р. - 128 242,20 грн., вересень 2011р. - 12 039,92 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ "Светел", щодо постачання останнім на користь позивача товару (його встановлення та монтажу): світильників, блоків живлення, контролерів напруги та інше (Договір № 1 від 26.08.2011 р.);

- ТОВ "ТВК "Град", щодо постачання останнім на користь позивача товару: пиломатеріалів (Договори № 31/8 від 31.08.2011 р. та № 16/9 від 16.09.2011 р.);

- ПП "Маркетліс", щодо постачання останнім на користь позивача товару: шліфувального верстата, крайколичкувального верстата, дверей міжкімнатних,;

- ПП "Баварія-Ф", щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається);

- Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ "Венето", щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається);

- ТОВ "Ярес Лідер Груп", щодо постачання останнім на користь позивача товару: поверхонь для використання в оздобленні інтер'єрів приміщень.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено зокрема податкове повідомлення-рішення:

- від 04.01.2013 р. № 0000022220/68, про сплату податку на додану вартість на суму 221 477,08 (двісті двадцять одна тисяча чотириста сімдесят сім грн. 08 коп.) та штрафних (фінансових) санкцій на суму 55 539,21 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять грн. 21 коп.).

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 р. № 0000022220/68 в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Не погоджуючись із прийнятим ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2013 р. № 0000022220/68, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року позивачем було укладено ряд договорів поставки із контрагентами:

- ТОВ "Светел", щодо постачання останнім на користь позивача товару (його встановлення та монтажу): світильників, блоків живлення, контролерів напруги та інше (Договір № 1 від 26.08.2011 р.);

- ТОВ "ТВК "Град", щодо постачання останнім на користь позивача товару: пиломатеріалів (Договори № 31/8 від 31.08.2011 р. та № 16/9 від 16.09.2011 р.);

- ПП "Маркетліс", щодо постачання останнім на користь позивача товару: шліфувального верстата, крайколичкувального верстата, дверей міжкімнатних (копії Договорів в матеріалах справи відсутні);

- ПП "Баварія-Ф", щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається, копії Договорів в матеріалах справи відсутні);

- Українсько-Італійським спільним підприємством у формі ТОВ "Венето", щодо постачання останнім на користь позивача товару (якого саме з матеріалів справи не вбачається, копії Договорів в матеріалах справи відсутні);

- ТОВ "Ярес Лідер Груп", щодо постачання останнім на користь позивача товару: поверхонь для використання в оздобленні інтер'єрів приміщень (копії Договорів в матеріалах справи відсутні).

На підтвердження реальності укладених господарських договорів позивачем надано: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, договори постачання.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при встановленні реальності укладених господарських договорів слід виходити, в тому числі з характеру укладених договорів.

Так, відповідно до Наказу № 488/346 застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі "Відомості про вантаж" обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Натомість матеріали справи не містять жодного подорожнього листа, товарно - транспортної накладної, що свідчить про безтоварність господарських операцій, адже останні не підтверджені допустимими та належними доказами.

Окрім того, при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, відповідачем було враховано:

- Акт № 508/3-22-30/36375956 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Светел" (ЄДРПОУ 36375956), наданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, а також висновку спеціаліста № 620 від 27.11.2012 р., СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ ГУ МВС України в Київської області майора міліції ОСОБА_5 про проведення почеркознавчої експертизи підписів директора ОСОБА_4 на первинних документах ТОВ "Светел" встановлено:

- підписи від імені директора ТОВ "Светел" (ЄДРПОУ 36375956) ОСОБА_4 на первинних документах виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

- Акт перевірки № 484/3-22-70/37165086 від 27.07.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТВК "Град" (ЄДРПОУ 37165086), наданого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, в якому були встановлені порушення ТОВ "ТВК "Град" вимог податкового, цивільного та господарського законодавства, щодо здійснення таким контрагентом позивача господарської діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. Так, Актом перевірки ТОВ "ТВК "Град" встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2012 р., в розумінні ст. 22 та ст. 185 Податкового кодексу України.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ПП "Маркетліс" (ЄДРПОУ 20005927), то згідно наявних матеріалів справи, позивачем не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) обладнання.

Таким чином, на порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, позивачем не було відкориговано податкового кредиту у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 70 000,00грн., в т.ч. березень 2012 р. - 21 666,67 грн., червень 2012 р. - 48 333,33 грн. Зважаючи на таке, нараховано податку на додану вартість 70 000,00 грн., штрафні санкції - 17 500,00 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ПП "Баварія-Ф" (ЄДРПОУ 31635757), то згідно наявних матеріалів справи, позивачем також не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) товару.

Отже, на порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, позивачем не відкориговано податковий кредит у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 9 135,67 грн., в т.ч. жовтень 2011р. - 9 135,67 грн. Зважаючи на таке, нараховано податку на додану вартість 9 135,67 грн., штрафні санкції - 2 283,92 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Венето" (ЄДРПОУ 19344096), то згідно наявних матеріалів справи, позивачем також не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) товару.

Отже, на порушення вимог п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, позивачем не відкориговано податковий кредит у зв'язку з поверненням грошових коштів постачальником, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 790,83 грн., в т.ч. серпень 2011р. - 790,83 грн. Зважаючи на таке, нараховано податку на додану вартість 790,83 грн., штрафні санкції - 197,71 грн.

Також, щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ "Ярес Лідер Груп" (ЄДРПОУ 32913627), позивачем так само не було надано до перевірки та суду під час судового розгляду даної справи коригувань у зв'язку з поверненням передоплати на покупку (постачання) товару.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліо Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.