Рішення

від 10.07.2013 по справі 914/1839/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 р. Справа № 914/1839/13

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Заготпром», м.Червоноград

до відповідача : Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська», м.Червоноград

про стягнення 58 075грн. 88коп

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

від позивача : Малицький І.В.

від відповідача : Сироїд Р.П.

Представникам сторін роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Заготпром» до Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» про стягнення 49 007грн. 90коп. інфляційних втрат та 9 067грн. 98коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.05.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.05.2013р. Ухвалою суду від 28.05.2013р. розгляд справи відкладено на 10.07.2013р.

В судовому засіданні 10.07.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просить суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що ДП «Львіввугілля» було внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на підставі чого 30.12.2005р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Львівської області винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження. Термін дії мораторію діяв до 01.01.2013р.

Відповідач вважає, що стягнення інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих позивачем за період внесення підприємства до реєстру паливно-енергетичного комплексу та перебування виконавчого документу на виконанні у відділі державної виконавчої служби не передбачено законодавством, а вимоги про сплату інфляційних втрат та 3% річних вже були предметом розгляду у справі №4/740-21/92р., за результатами розгляду якої прийнято рішення від 27.04.2004 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.04.2004р. у справі №4/740-21/92 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Заготпром» задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Львіввугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Заготпром» 34 557грн. 39коп. основного боргу, 2049грн. 90коп. 3% річних, 5630грн. 73коп. інфляційних нарахувань, 2806грн. 60коп. пені, 478грн. 51коп. держмита та 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

07.05.2004р. господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання вказаного рішення.

На підставі заяви стягувача, 25.07.2004р. державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №4/740-21/92 від 07.05.2012р.

04.10.2004р. державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на час розгляду в господарському суді Львівської області справи про банкрутство Державного підприємства «Львіввугілля».

16.11.2004р. у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство ДП «Львіввугілля» виконавче провадження поновлено постановою державного виконавця відділу ДВС Сокальського РУЮ.

30.12.2005р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Львівської області винесено постанову про зупинення зведеного виконавчого провадження №14/В-4 з виконання виконавчих документів щодо стягнення з ДП «Львіввугілля» на користь фізичних, юридичних осіб Пенсійного фонду та держави боргу на загальну суму 26 022 248грн. 00коп. до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості ДП «Львіввугілля», визначеного Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

09.11.2011р. державна виконавча служба Червоноградського міського управління юстиції звернулась з вимогою до ТзОВ «Заготпром» про надання інформації щодо сплати Державним підприємством «Львіввугілля» в добровільному порядку заборгованості за наказом господарського суду Львівської області №4/740-21/92 від 07.05.2004р., на яку позивач 18.11.2011р. надав відповідь, що боржником заборгованість в добровільному порядку сплачена не була.

07.03.2013р. постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області винесено постанову про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №4/740-21/92 від 07.05.2004р. у зв'язку з закінченням терміну перебування ДП «Львіввугілля» у реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

З метою належного погашення заборгованості, позивачем 22.03.2012р. надіслано відповідачеві повідомлення про зміну реквізитів для перерахування коштів, яке залишено ДП «Львіввугілля» без відповіді.

Станом на час звернення з позовом до суду наказ господарського суду Львівської області №4/740-21/92 від 07.05.2004р. не виконано, заборгованість на загальну суму 47 851грн. 22коп. Державним підприємством «Львіввугілля» не сплачено.

У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 49 007грн. 90коп. та 3% річних в розмірі 9 067грн. 98коп. за період прострочення виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості за наказом №4/740-21/92 від 07.05.2004р.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, отже після повного виконання рішення суду.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (п.9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України №10/25 від 20.12.2010р., №13/210/10 від 04.07.2011р., №6/433-42/183 від 12.09.2011р., №12/207 від 14.11.2011р., № 37/64 від 23.01.2012р.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на те, що законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат і 3% річних за період внесення підприємства до реєстру паливно-енергетичного комплексу та перебування виконавчого документу на виконанні у відділі державної виконавчої служби, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, відкриттям, зупиненням чи поновленням виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, зокрема, не позбавляє обов'язку на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 49 007грн. 90коп. та 3% річних в сумі 9 067грн. 98коп., суд прийшов до висновку про те, що дані вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 598-609, 611, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля», Львівська область, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26 (ідентифікаційний код 32323256) на користь Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «Заготпром», Львівська область, м.Червоноград, пр. Шевченка, 17 (ідентифікаційний код 22381184) 49007грн. 90коп. інфляційних втрат, 9 067грн. 98коп. 3% річних та 1 7205грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 15.07.2013р.