Постанова

від 09.07.2013 по справі 826/8017/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2013 року 09:56 № 826/8017/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705. За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 28.05.2013 р.);

ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 28.05.2013 р.)

від відповідача : Сакало Я.О. (довіреність № 3621/9/10-017 від 15.11.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.07.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/8017/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 09.07.2013 р. позивач та представники позивача позовні вимоги підтримали та в судових дебатах просили суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012 р. № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач та його представники послалися на те, що при проведенні документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, щодо заниження чистого доходу у 2011 р. на загальну суму 291 687,85 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 48 081,4 грн.; також п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, щодо не перерахування протягом 2009 р., 2010 р., 2011 р. до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 847,59 грн., та щодо відсутності поставок товарів (робіт, послуг) по контрагенту-постачальнику ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37144600) на загальну суму ПДВ 4 821,53 грн., відсутності поставок товарів (робіт, послуг) по контрагенту-постачальнику ТОВ «Граньстройінвест» (код за ЄДРПОУ 37649152) на загальну суму ПДВ 58 337,85 грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 79 843,45 грн., в т.ч.: у листопаді 2009 р. в розмірі 3 571,40 грн., в червні 2010 р. в розмірі 6 500,00 грн., в липні 2010 р. в розмірі 6 666,67 грн., в серпні 2010 р. в розмірі 4 821,53 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 7 456,5 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 22 412,72 грн., в листопаді 2011 р. в розмірі 12 250,00 грн., в грудні 2011 р. в розмірі 16 218,35 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, у перевіряємому періоді було включено до валових витрат та сформовано податковий кредит за рахунок сум коштів (сум ПДВ) сплачених за наслідками правовідносин із контрагентами ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначені контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи таких контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними, та правовідносини відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними Актами здачі-прийняття, рахунками фактури, податковими накладними, виписками по банківському рахунку, а також відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентами позивача сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно не було доведено завдання жодної шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Також позивач зазначив про необґрунтованість висновку відповідача стосовно ненарахування та несплати ОСОБА_2 до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом у вигляді заробітної плати, оскільки згідно наявних матеріалів справи позивач у перевіряємому періоді не укладав договорів найму працівників, а тому не був податковим агентом у розумінні податкового законодавства.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 09.07.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на те, що при проведенні перевірки позивача було встановлено укладення останнім господарських договорів із контрагентами ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» без мети настання правових наслідків, та на думку контролюючого органу матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність таких контрагентів позивача ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки позивача контролюючим органом (відповідачем) було складено Акт перевірки № 4292/17-10/НОМЕР_4 від 09 листопада 2012 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, щодо заниження чистого доходу у 2011 р. на загальну суму 291 687,85 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 48 081,4 грн.; також п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, щодо не перерахування протягом 2009 р., 2010 р., 2011 р. до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 847,59 грн., та щодо відсутності поставок товарів (робіт, послуг) по контрагенту-постачальнику ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37144600) на загальну суму ПДВ 4 821,53 грн., відсутності поставок товарів (робіт, послуг) по контрагенту-постачальнику ТОВ «Граньстройінвест» (код за ЄДРПОУ 37649152) на загальну суму ПДВ 58 337,85 грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 79 843,45 грн., в т.ч.: у листопаді 2009 р. в розмірі 3 571,40 грн., в червні 2010 р. в розмірі 6 500,00 грн., в липні 2010 р. в розмірі 6 666,67 грн., в серпні 2010 р. в розмірі 4 821,53 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 7 456,5 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 22 412,72 грн., в листопаді 2011 р. в розмірі 12 250,00 грн., в грудні 2011 р. в розмірі 16 218,35 грн.

В Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами:

- ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37144600), якому відступлено право вимоги по господарських договорах із ОСОБА_2 від ТОВ «Леміш-Груп», щодо виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт).

- ТОВ «Граньстройінвест» (код за ЄДРПОУ 37649152), щодо виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт).

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 07 грудня 2012 року № 0003341705, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати, основний платіж - 56 847,59 грн., штрафні санкції - 14 212 грн.;

- від 07 грудня 2012 року № 0003311705, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, основний платіж - 48 081,4 грн., штрафні санкції - 6 911,17 грн.;

- від 07 грудня 2012 року № 0003281705, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), основний платіж - 79 843,45 грн., штрафні санкції - 19 960,86 грн.

За наслідками оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій, скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Однак, не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012 р. № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705, позивач оскаржив їх у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості обґрунтування висновків про порушення позивачем зазначених вимог податкового та цивільного законодавства щодо дійсності (чинності) правочинів, укладених із контрагентами ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» відповідачем в Акті перевірки зазначено про наявність кримінальної справи, порушеної за ознаками створення фіктивного підприємства ТОВ «Граньстройінвест», а також про наявність вироку суду відносно директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс», якого визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

На думку податкового органу, наявність в матеріалах справи зазначених відомостей, а саме: наявності інформації про порушену кримінальну справу (без вироку суду) по контрагенту ТОВ «Граньстройінвест», та наявність вироку суду відносно директора іншого контрагента позивача ТОВ «Укртехномас-Сервіс», якого визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України - є достатнім для висновку про фіктивну діяльність контрагентів позивача ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», а саме того, що такі контрагенти позивача здійснювали фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість таких висновків відповідача, зважаючи зокрема на таке.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» (виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт), суд не може погодитися із висновком відповідача про нікчемність (недійсність) таких правочинів, а також щодо фіктивної діяльності ТОВ «Граньстройінвест».

Так, в даному випадку відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» (оскільки з копій декларацій по податку на додану вартість контрагента позивача ТОВ «Граньстройінвест» за перевіряємий період із додатком № 5 вбачається визначення таким контрагентом податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету).

Також, відповідачем не було надано суду доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ТОВ «Граньстройінвест», які викладені в Акті перевірки, були визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Таким чином, виключно висновки відповідача в Акті перевірки не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» з ознаками нікчемності.

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, під час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Граньстройінвест», зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Так, в акті перевірки позивача відповідач зазначає про те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст. 212 ч. 3 КК України та від 19.01.2012 р. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Граньстройінвест» (контрагента позивача) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було жодними доказами заперечено відповідачем, вирок суду по кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «Граньстройінвест» - відсутній, та зазначена кримінальна справа, на час розгляду судом даної адміністративної справи, знаходиться на стадії досудового слідства.

Відповідно до положень п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія запишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 7.2.6 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5 ЗУ «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Таким чином, на виконання вимог чинного законодавства України та на підтвердження виконання вимог договорів, сторонами було узгоджено та підписано податкові накладні та Акти виконаних робіт (копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до преамбули Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування експортних та імпортних операції, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Законом України «Про податок на додану вартість» визначено наступне:

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.6 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону (п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7);

- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7);

- платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7).

Як підтверджується матеріалами справи, та не було жодними доказами заперечено відповідачем, податкові накладні, виписані ТОВ «Граньстройінвест» на користь позивача, були складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позивач мав законні підстави відобразити суми ПДВ за вказаними податковими накладними у складі податкового кредиту відповідних періодів при відсутності доведення факту завдання шкоди Державному бюджету внаслідок таких правовідносин із ТОВ «Граньстройінвест», чого відповідачем в даному випадку жодними допустимими доказами по справі доведено не було.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV зі змінами і доповненнями, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В статті 9 вищенаведеного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, якщо це можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені якої складений документ, назва документа (форми) код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони здійснені.

Таким чином, надані позивачем до перевірки та до матеріалів справи податкові накладні, складені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку заповнення податкової накладної, а тому відображення у складі податкового кредиту позивача вищезазначених податкових накладних відповідає вимогам ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З аналізу наведеного вище вбачається, що посилання відповідача виключно на матеріали кримінальної справи, яка не містить аналізу господарських відносин позивача із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест», та по якій взагалі відсутній вирок суду, а також посилання на матеріали досудового слідства, як на доказ нікчемності правочину, не може прийматись судом як єдина підстава для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В даному випадку, роблячи висновок про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Граньстройінвест» правочинів, податковий орган посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» правочинів недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки відповідачем не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частіші.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів із ТОВ «Граньстройінвест», а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів наявності вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Граньстройінвест».

Крім того, як зазначалося вище, відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Граньстройінвест» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, а відповідно жодними допустимими доказами не було доведено суду, що за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Граньстройінвест» було завдано шкоди Державному бюджету.

Натомість позивачем на підтвердження товарності таких операцій з контрагентом ТОВ «Граньстройінвест», щодо виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт), було надано до матеріалів справи належним чином оформлені первинні та інші документи, а саме: договори, Акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Також, згідно ліцензії № 589795 держаної архітектурно-будівельної інспекції України, ТОВ «Граньстройінвест» займається господарською діяльністю, яка пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

З огляду на вищевикладене вбачається, що реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Граньстройінвест» є документально підтвердженою, а відтак позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту з податку на додану вартість (у листопаді 2009 р. в розмірі 3 571,40 грн., в червні 2010 р. в розмірі 6 500,00 грн., в липні 2010 р. в розмірі 6 666,67 грн., в серпні 2011 р. в розмірі 7 456,5 грн., в жовтні 2011 р. в розмірі 22 412,72 грн., в листопаді 2011 р. в розмірі 12 250,00 грн., та в грудні 2011 р. в розмірі 16 218,35 грн.), а також сформовано валові витрати з дотриманням вимог законодавства України, чинного на момент виникнення спірних відносин.

Таким чином, зважаючи на наявні у справі докази та норми наведеного податкового та іншого законодавства, суд вважає, що позивачем було доведено протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» в сумі основного платежу - 75 022,02 грн., та штрафних санкцій - 18 766,49 грн., а також податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003311705 повністю, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, виключно за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» в сумі основного платежу - 48 081,4 грн., штрафних санкцій - 6 911,17 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 37144600) (виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт), суд погоджується із висновком відповідача про нікчемність таких правочинів, а також щодо фіктивної діяльності контрагента ТОВ «Укртехномас-Сервіс», відносно директора якого наявний вирок суду по кримінальній справі.

Так, згідно наявних матеріалів справи, позивачем у серпні 2010 р. було сформовано податковий кредит за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в розмірі 4 821,53 грн., якому в свою чергу було відступлено право вимоги по господарських договорах із ОСОБА_2 від ТОВ «Леміш-Груп», щодо виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт).

Проте, як підтверджується наявними у справі доказами, слідчим відділом особливо важливих справ Служби Безпеки України було надано копію Постанови іменем України Печерського районного суду м. Києва по справі № 1-167/12 від 19.03.2012 року (рішення набрало законної сили від 26.03.2012 року), якою визнано винним гр. ОСОБА_6 - директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (контрагента позивача, який відповідно підписував всю первинну документацію по правовідносинах із позивачем) у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - вчинене повторно).

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Укртехномас-Сервіс» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Отже, зазначені правочини між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

В даному випадку всі первинні документи по господарських операціях із ТОВ «Укртехномас-Сервіс», були укладені та підписані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме укладені та підписані особою-директором, відносно якого наявний вирок суду, яким визнано таку особу винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - вчинене повторно).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, в матеріалах справи є наявним вирок Печерського районного суду м. Києва по справі № 1-167/12 від 19.03.2012 року (рішення набрало законної сили від 26.03.2012 року), яким визнано винним гр. ОСОБА_6 - директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс» у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - вчинене повторно).

Враховуючи вищевикладене, податкові накладні, що складені ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на суму ПДВ 4 821,53 грн. (податкова накладна № 64 від 31.08.2010 р. на суму 28 929,2 грн. в т.ч. ПДВ 4 821,53) не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 суми ПДВ 4 821,53 грн. у серпні 2010 р.

Таким чином, зважаючи на наявні у справі докази та норми наведеного податкового та іншого законодавства, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в сумі основного платежу - 4 821,53 грн., та штрафних санкцій - 1 205,38 грн.

Щодо встановлених ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС в Акті перевірки порушень позивачем вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, стосовно не перерахування протягом 2009 р., 2010 р., 2011 р. до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати у розмірі 56 847,59 грн., внаслідок чого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003341705, то, перевіривши наявні у справі докази та вивчивши норми податкового законодавства з даного приводу, суд вважає такі висновки відповідача необґрунтованими та безпідставними, а зазначене податкове рішення - протиправним, та таким що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Так, згідно вимог п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, у своїй підприємницькій діяльності ФОП ОСОБА_2 виконує ремонтні роботи особисто або із залученням субпідрядних організацій зокрема таких, як наведені вище контрагенти ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (уступка права вимоги від ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП», а відповідно не використовує працю найманих осіб/працівників особисто, і тому не нараховує та не виплачує відповідні доходи, оскільки не є податковим агентом в розумінні вимог податкового законодавства через відсутність жодних відносин з найманими особами/працівниками.

З даного приводу відповідачем не було жодними допустимими доказами по справі доведено суду факту укладення позивачем договорів найму із працівниками (фізичними особами), згідно яких позивач виступав би податковим агентом, та був зобов'язаний нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати.

Таким чином, в даному випадку, податковими агентами, що зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок - є саме юридичні особи, з якими позивач укладав відповідні договори: ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (уступка права вимоги від ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП», тобто підприємства на яких працювали відповідні фізичні особи.

А отже, зважаючи на викладене вище, та наявні у справі докази, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003341705 - є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав відповідні докази на підтвердження його правової позиції, та довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в сумі основного платежу - 4 821,53 грн., та штрафних санкцій - 1 205,38 грн.

Натомість позивач та його представники надали суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. № 0003341705 та № 0003311705 повністю, та від 07.12.2012 р. № 0003281705 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» в сумі основного платежу - 75 022,02 грн., та штрафних санкцій - 18 766,49 грн.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

В судових дебатах позивач та його представники не наголошували на позовній вимозі щодо відшкодування судових витрат зі сплати судового збору. А тому, суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012 р. № 0003341705 та № 0003311705 - повністю, та від 07.12.2012 р. № 0003281705 в частині суми основного платежу - 75 022,02 грн., та в частині суми штрафних санкцій - 18 766,49 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 16.07.2013 р.