Ухвала

від 30.01.2014 по справі 826/8017/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8017/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2012 року № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.12.2012 р. № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 07.12.2012 р. № 0003341705 та № 0003311705 - повністю, та від 07.12.2012 р. № 0003281705 в частині суми основного платежу - 75 022,02 грн., та в частині суми штрафних санкцій - 18 766,49 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 4292/17-10/НОМЕР_4 від 09 листопада 2012 року.

Згідно висновків даного акту, податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, зокрема п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, щодо заниження чистого доходу у 2011 р. на загальну суму 291 687,85 грн. та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 48 081,4 грн.; також п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, щодо не перерахування протягом 2009 р., 2010 р., 2011 р. до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 56 847,59 грн., та щодо відсутності поставок товарів (робіт, послуг) по контрагенту-постачальнику ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на загальну суму ПДВ 4 821,53 грн., відсутності поставок товарів (робіт, послуг) по контрагенту-постачальнику ТОВ «Граньстройінвест» на загальну суму ПДВ 58 337,85 грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 79 843,45 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 07 грудня 2012 року № 0003341705, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати, основний платіж - 56 847,59 грн., штрафні санкції - 14 212 грн.; від 07 грудня 2012 року № 0003311705, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, основний платіж - 48 081,4 грн., штрафні санкції - 6 911,17 грн.; від 07 грудня 2012 року № 0003281705, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), основний платіж - 79 843,45 грн., штрафні санкції - 19 960,86 грн.

Зазначені ППР були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у місті Києві та Міністерства доходів і зборів скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Не погоджуючись із наведеними податковими повідомленнями-рішеннями ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Граньстройінвест» є документально підтвердженою, а відтак позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сформовано валові витрати з дотриманням вимог законодавства України, чинного на момент виникнення спірних відносин, відтак, податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003311705 підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705 - в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» в сумі основного платежу - 75 022,02 грн., та штрафних санкцій - 18 766,49 грн. Також суд дійшов висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003341705, з огляду на те, що відповідачем не було доведено факту укладення позивачем договорів найму із працівниками (фізичними особами), згідно яких позивач виступав би податковим агентом, та був зобов'язаний нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати, відтак, суд дійшов висновку про необхідність скасування зазначеного ППР повністю.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705 в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в сумі основного платежу - 4 821,53 грн., та штрафних санкцій - 1 205,38 грн., суд першої інстанції, посилаючись на наявність у матеріалах справи вироку Печерського районного суду м. Києва по справі № 1-167/12 від 19.03.2012 року (рішення набрало законної сили від 26.03.2012 року), яким визнано винним гр. ОСОБА_4 - директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (контрагента позивача) у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс», оскільки податкові накладні, що складені ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на суму ПДВ 4 821,53 грн. не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 суми ПДВ 4 821,53 грн. у серпні 2010 р.

Відповідач з висновком суду в частині задоволених позовних вимог не погодився, подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено укладення останнім господарських договорів із контрагентами ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» без мети настання правових наслідків, також, на думку апелянта, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність таких контрагентів позивача ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит. Також апелянт зазначив, що позивачем всупереч вимогам п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, не було перераховано протягом 2009 р., 2010 р., 2011 р. до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати у розмірі 56 847,59 грн.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так само, відповідно до положень п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія запишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п. 7.2.6 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж: на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.6 статті 6 та статтею 8.1 цього Закону.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Разом з тим, наявність у покупця належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ВАТ «Граньстройінвест», колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) та ВАТ «Граньстройінвест» було укладено ряд договорів про надання виробничо-технічних послуг (підрядних робіт, зокрема, демонтажу гіпсокартонних перегородок, стін, демонтажу цегляної кладки та ін.), а саме № 58 від 22 липня 2011 року, № 60 від 09 серпня 2011 року, № 62 від 19 серпня 2011 року, № 65 від 05 грудня 2011 року.

На підтвердження виконання умов договорів контрагентом позивача було надано виробничо-технічні послуги, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем були отримані від контрагента належним чином оформлені податкові накладні.

Оплата здійснювалася на підставі узгоджених сторонами договірних цін, локальних кошторисів на виконання конкретно визначених видів робіт, підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту) (копії вказаних документів наявні в матеріалах).

Факт здійснення оплати підтверджується наявними в матеріалах копіями платіжних доручень.

Також, згідно ліцензії № 589795 держаної архітектурно-будівельної інспекції України, ТОВ «Граньстройінвест» займається господарською діяльністю, яка пов'язана із створенням об'єктів архітектури.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Граньстройінвест» був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Так, в акті перевірки позивача відповідач зазначає про те, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код за ЄДРПОУ 34819946) за ст. 212 ч. 3 КК України та від 19.01.2012 р. порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі ТОВ «Граньстройінвест» (контрагента позивача) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяно велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Проте, як вбачається з наявних матеріалів справи, вирок суду по кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «Граньстройінвест» - відсутній, та зазначена кримінальна справа, на час розгляду судом першої інстанції даної адміністративної справи, знаходився на стадії досудового слідства.

З цього приводу судом вірно наголошено, що посилання відповідача виключно на матеріали кримінальної справи, яка не містить аналізу господарських відносин позивача із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест», та по якій взагалі відсутній вирок суду, а також посилання на матеріали досудового слідства, як на доказ нікчемності правочину, не є безумовною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

В своїй апеляційній апелянт вказує на те, що в ході проведення перевірки позивача було встановлено укладення останнім господарських договорів із ТОВ «Граньстройінвест» без мети настання правових наслідків, також, на думку апелянта, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність ТОВ «Граньстройінвест», внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і валові витрати та податковий кредит.

Разом з тим, колегія зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, суд першої інстанції вірно наголосив, щодо презумпції правомірності правочину - всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом, укладені між позивачем та ТОВ «Граньстройінвест» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Граньстройінвест» є документально підтвердженою, а відтак позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сформовано валові витрати з дотриманням вимог законодавства України, чинного на момент виникнення спірних відносин, відтак, податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003311705 підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705 - в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» в сумі основного платежу - 75 022,02 грн., та штрафних санкцій - 18 766,49 грн.

Щодо правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт), то судом першої інстанції встановлено, що позивачем у серпні 2010 р. було сформовано податковий кредит за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в розмірі 4 821,53 грн., якому в свою чергу було відступлено право вимоги по господарських договорах із ОСОБА_3 від ТОВ «Леміш-Груп», щодо виконання останнім на користь позивача виробничо-технічних послуг (підрядних робіт).

В той же час, слідчим відділом особливо важливих справ Служби Безпеки України було надано копію Постанови Печерського районного суду м. Києва по справі № 1-167/12 від 19.03.2012 року (рішення набрало законної сили від 26.03.2012 року), якою визнано винним гр. ОСОБА_4 - директора ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (контрагента позивача, який відповідно підписував всю первинну документацію по правовідносинах із позивачем) у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - вчинене повторно).

Таким чином, суд вірно вказав, що всі первинні документи по господарських операціях із ТОВ «Укртехномас-Сервіс», були укладені та підписані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме укладені та підписані особою-директором, відносно якого наявний вирок суду, яким визнано таку особу винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

За таких обставин, податкові накладні, що надані позивачу ТОВ «Укртехномас-Сервіс» на суму ПДВ 4 821,53 грн. (податкова накладна № 64 від 31.08.2010 р. на суму 28 929,2 грн. в т.ч. ПДВ 4 821,53) не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 суми ПДВ 4 821,53 грн. у серпні 2010 р.

Таким чином, зважаючи на наявні у справі докази та норми наведеного податкового та іншого законодавства, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс» в сумі основного платежу - 4 821,53 грн., та штрафних санкцій - 1 205,38 грн.

Враховуючи наведене, видається вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Укртехномас-Сервіс».

Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції зазначений висновок суду, з яким колегія суддів погоджується, позивачем не заперечувався.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003341705, колегія суддів зазначає наступне.

Вказане ППР було прийняте податковим органом на підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Вказаний висновок мотивовано тим, що позивачем не було перераховано протягом 2009 р., 2010 р., 2011 р. до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати у розмірі 56 847,59 грн.

Відповідно до положень п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, у своїй підприємницькій діяльності позивач виконує ремонтні роботи особисто або із залученням субпідрядних організацій зокрема таких, як наведені вище контрагенти ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (уступка права вимоги від ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП»), в той же час працю найманих осіб/працівників не використовує, відтак, не є податковим агентом в розумінні вимог податкового законодавства.

В даному випадку, податковими агентами, що зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок - є саме юридичні особи, з якими позивач укладав відповідні договори: ТОВ «Граньстройінвест» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (уступка права вимоги від ТОВ «ЛЕМІШ ГРУП», тобто підприємства на яких працювали відповідні фізичні особи.

Враховуючи, що відповідачем не доведено факту укладення позивачем договорів найму із працівниками (фізичними особами), згідно яких позивач виступав би податковим агентом, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. «а» п. 17.2 ст. 17, п.п. «а» п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України є безпідставним, відтак, суд дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003341705 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Граньстройінвест» є документально підтвердженою, а відтак позивачем правомірно включено суми ПДВ до податкового кредиту з податку на додану вартість, а також сформовано валові витрати з дотриманням вимог законодавства України, чинного на момент виникнення спірних відносин, відтак, податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003311705 підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003281705 - в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за наслідками правовідносин із контрагентом ТОВ «Граньстройінвест» в сумі основного платежу - 75 022,02 грн., та штрафних санкцій - 18 766,49 грн.

Також суд дійшов вірного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0003341705, з огляду на те, що відповідачем не було доведено факту укладення позивачем договорів найму із працівниками (фізичними особами), згідно яких позивач виступав би податковим агентом, та був зобов'язаний нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів у вигляді заробітної плати, відтак, суд дійшов висновку про необхідність скасування зазначеного ППР повністю.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2012 року № 0003341705, № 0003311705 та № 0003281705 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя І.О. Грибан

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.