Рішення

від 04.07.2013 по справі 911/2114/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2013 р. Справа № 911/2114/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормет-Київ», м.Київ

до Державного підприємства «Завод порошкової металургії», м.Бровари

про стягнення 365859,36 грн.

СуддяА.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Костерна Д.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Втормет-Київ» (далі - позивач) до Державного підприємства «Завод порошкової металургії» (далі - відповідач) про стягнення 365859,36 грн.

Провадження у справі №911/2114/13 порушено відповідно до ухвали суду від 03.06.2013 року та призначено справу до розгляду на 18.06.2013 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.06.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 04.07.2013 року.

В судовому засіданні 04.07.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.07.2013 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено.

10.05.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ-КИЇВ» (позивач) та Державним підприємством «Завод порошкової металургії» (відповідач) було укладено Договір поставки № 10/05-10 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а саме металобрухт чорних металів, а Покупець прийняти та оплатити даний Товар в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

П. 5.2. Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату Товару відповідно до виставленого Постачальником рахунку наступним чином: 100% оплата вартості партії Товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку, на момент відвантаження 100% передплата або за письмовою домовленістю протягом 10-ти банківських днів.

Протягом 2010-2012 років позивач виконуючи свої обов'язки відповідно до умов Договору, здійснював поставку металобрухту згідно наведених в позові та розрахунку видаткових накладних: № ВтК-000070 від 10.10.2012 року; № ВтК-000071 від 10.10.2012 року; № ВтК-000075 від 02.11.2012 року; № ВтК-000076 від 02.11.2012 року; № ВтК-000077 від 09.11.2012 року; № ВтК-000084 від 16.11.2012 року (направлені на підписання відповідачу - копія чеку № 4375 від року). Акт приймання металів чорних (вторинних) № 10/10-12 від 10.10.2012 року; Акт приймання металів чорних (вторинних) № 02/11-12 від 02.11.2012 року; Акт приймання металів чорних (вторинних) № 07/11-12 від 07.11.2012 року; Акт приймання металів чорних (вторинних) № 09/11-12 від 09.11.2012 року; Акт приймання металів чорних (вторинних) № 16/11-12 від 16.11.2012 року, були направлені 22.04.2013 року відповідачу на підписання з проханням повернути підписані екземпляри (копія чеку № 4375 від 22.04.2013 року та опису відправлення).

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання вчасно не розрахувався за поставлений Товар, у зв'язку з чим, заборгував перед позивачем 359 303,30 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки розрахунків станом на 18.04.2013 року і в ході розгляду спору відповідачем не заперечено та не спростовано.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу Лист-вимогу № 18/04-13 від 18.04.2013 року з проханням оплатити до 25.04.2013 року існуючу заборгованість в сумі 359 303,30 грн. (чек № 4375 від 22.04.13 року та опис відправлення).

03.05.2013 року позивач отримав Лист № 12-1174 від 30.04.2013 року, в якому відповідач визнає зобов'язання щодо оплати вартості Товару в сумі 359 303,30 грн. та просив розстрочити сплату боргу, однак в наведені в графіку терміни оплату не здійснив.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 359 303,30 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Пунктом 8.5. Договору та Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення виконання такого зобов'язання.

На момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 359 303,30 грн., у зв'язку з чим, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 1 092,68 грн. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 5 463,38 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована на суми фактичного прострочення за відповідні періоди прострочення в межах визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, таким чином, вимога про стягнення пені обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 3% річних було проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод порошкової металургії» (07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, код 00186192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТОРМЕТ-КИЇВ» (04655, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21, оф. 461, код 36335604) 359 303,30 грн. основного боргу, 1092,68 грн. 3% річних, 5 463,38 грн. пені та 7 317,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.