Постанова

від 09.07.2013 по справі 910/6274/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 910/6274/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Рєпіної Л.О.

Суліма В.В.

За участі представників:

від позивача: Циба В.О. - директор;

Мілєв Д.Г. - представник

від відповідача: Залунін К.В. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 910/6274/13 (Повний текст рішення складено і підписано 26.04.2013) (суддя: Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 32 501,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 32 501,55 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 910/6274/13 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс» основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 18 246,23 грн., 3% річних в сумі 13 365,03 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 року по справі № 910/6274/13 та прийняти нове рішення у справі, яким в позові ТОВ «Енергія-Сервіс» відмовити.

За твердженням апелянта, при розгляді справи суд першої інстанції фактично ухилився від дослідження обставин справи та надав перевагу доказам однієї сторони, що є порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що з моменту винесення рішення судом та пред'явлення виконавчого документа на виконання між сторонами виконавчого провадження припиняють існувати господарські або цивільні правовідносини, оскільки відсутня диспозитивність - вільне волевиявлення, а навпаки, з'явився примус до виконання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено, з урахуванням ухвали про виправлення описки, на 09.06.2013.

Представник позивача 08.07.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 у справі № 910/6274/13 без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

17.07.2008 рішенням господарського суду міста Києва у справі №26/277 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Сервіс» до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», про стягнення 169 704,57 грн. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 154 276,88 грн., 15 427,69 грн. пені, 1 698,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.12.2007 між позивачем та відповідачем був укладений договір №0208/07 на закупівлю обладнання та матеріалів для заміни (встановлення) циркуляційних насосів гарячого водопостачання (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору покупець доручає, а продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність покупця обладнання та матеріали для заміни (встановлення) циркуляційних насосів гарячого водопостачання у відповідності із специфікацією (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах цього договору.

Як встановлено рішенням господарського суду міста Києва у справі №26/277 від 17.07.2008 позивач виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, а саме: поставив відповідачу товар на загальну суму 154 276,88 грн., що підтверджується накладною №12 від 20.12.2007 та актом прийняття-передавання продукції №1 від 20.12.2007, а відповідач в порушення умов зазначеного договору з позивачем за поставлений товар не розрахувався.

Відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконав.

З метою виконання зазначеного рішення 26.09.2008 господарським судом міста Києва було видано наказ, який пред'явлений позивачем до виконання.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби 10.10.2008 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №9431286 за наказом №26/277.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби від 03.11.2008 зупинено виконавче провадження до закінчення дії мораторію щодо погашення заборгованості на підставі Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

27.12.2012 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» перерахувало на рахунок відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві кошти в сумі 171 520,57 грн. з призначенням платежу «сплата коштів ТОВ «Енергія Сервіс» по наказу від 26.09.08р. №26/277, без ПДВ», що підтверджується копією платіжного доручення №22751 від 27.12.2012, долученого до матеріалів справи.

Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві 07.02.2013 було перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 171 520,57 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

При прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений Договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення інфляційних втрат в сумі 18 513,23 грн. та 3% річних в сумі 13365,03 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Як вбачається зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати та 3 % річних сплачуються за весь час прострочення, однак позивач звернувся про стягнення коштів за період з 07.02.2010 по 07.02.2013 (дату перерахування коштів виконавчою службою на рахунок позивача), однак з матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання наказу № 26/277 грошові кошти були перераховані 27.12.2012, а тому колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати позивача та 3 % річних з простроченої суми за період з 07.02.2010 по 27.12.2012.

Щодо посилань апелянта на те, що з моменту винесення рішення судом та пред'явлення виконавчого документа на виконання між сторонами виконавчого провадження припиняють існувати господарські або цивільні правовідносини, оскільки відсутня диспозитивність - вільне волевиявлення, а навпаки, з'явився примус до виконання, колегія суддів зазначає, що господарські відносини, які виникли на підставі Договору №0208/07 на закупівлю обладнання та матеріалів для заміни від 12.12.2007 не припинились з прийняттям рішення судом першої інстанції, а лише було вирішено спір щодо наявності прав та обов'язків сторін за Договором, а тому несвоєчасне виконання умов Договору та рішення господарського суду міста Києва у справі №26/277 зумовило виникнення у позивача права на стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Крім того, колегією суддів не приймаються доводи апелянта щодо неправильного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, оскільки апелянтом не доведено помилковості зазначеного розрахунку та не надано контр розрахунку зазначених сум.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18 246,23 грн. - інфляційних втрат та 13 365,03 грн. 3% річних в межах позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2013 по справі № 910/6274/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6274/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Рєпіна Л.О.

Сулім В.В.