Ухвала

від 04.07.2013 по справі 2а-15620/10/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" липня 2013 р. м. Київ К/9991/61038/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В. М.,

представник позивача не з'явився

представник відповідача Черніченко І. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (далі - ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року позов ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена невиїзна документальної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе". За наслідками перевірки було складено акту від 17.09.2010 року №3458/40-028/05750295.

Актом перевірки встановлено встановлене порушення позивачем положень п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість №168/97-ВР від 03.04.1997 pоку, а саме: завищення позивачем суми податкового кредиту за липень 2010 року на 669862,00 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 04 жовтня 2010 року №0000430840/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1506196,90 грн., у тому числі штрафні санкції - 347583,90 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були надані всі документи в підтвердження вірності вказаних сум в податкових деклараціях та надані всі податкові накладні на підставі яких було сформовано спірний податковий кредит. Відповідачем не спростовується факт дійсності угод між позивачем та зазначеними вище контрагентами позивача.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно, з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7. 7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні додаткові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 -1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкова накладна та сам факт сплати ПДВ в сумі придбаного товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні надані контрагентами позивача відповідають вимогам законодавства України, що свідчить про правомірне визначення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за липень 2010 року у розмірі 669862,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що висновки відповідача, щодо порушення положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є неправомірними, а тому податкове повідомлення рішення №0000430840/0 від 04.10.2010 року винесено СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові підлягаєскасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ВАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року - без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О. І. Степашко М. О. Федоров