Постанова

від 31.05.2013 по справі 814/2042/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

31 травня 2013 року Справа № 814/2042/13-а

м. Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Шередеки С.М.,

представника відповідача: Майстренка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Промислового приватного підприємства «ОНЛАЙН-Ф», вул. Адмірала Макарова, 40/2, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0000352202, Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 01.04.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Промислового приватного підприємства «ОНЛАЙН-Ф» судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2013 року Справа № 814/2042/13-а

м. Миколаїв

12:50

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О. М.,

представника позивача: Шередеки С.М.,

представника відповідача: Майстренка П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Промислового приватного підприємства «ОНЛАЙН-Ф», вул. Адмірала Макарова, 40/2, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2013 № 0000352202, Промислове приватне підприємство «ОНЛАЙН-Ф» (надалі - Підприємство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000352202 про збільшення суми грошового зобов'язання Підприємства з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на 299 352,75 грн., прийнятого Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ або відповідач) 01.04.2013.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство вказало, що зазначене рішення було прийнято на підставі акта перевірки, який, в порушення «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства. Як зазначив позивач, надані ним під час перевірки первинні документи підтверджують правильність формування податкового кредиту, а твердження відповідача про недотримання вимог Закону України від 03.04.1996 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168) і статей 198, 200 Податкового кодексу України ґрунтуються на припущеннях і документах, які не є доказами у розумінні Податкового кодексу України. Також Підприємство вказало на безпідставність висновків ДПІ щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем.

ДПІ надала письмові заперечення проти адміністративного позову (т. с. 2, ар. 212-218), зміст яких не відрізняється від змісту акта перевірки. У додаткових письмових поясненнях (т. с. 3, ар.65-66) відповідач навів фактичні і правові підстави для проведення перевірки позивача.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

31.05.2013 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 24.12.2012 по 26.12.2012 ДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, провела документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «СІМЕКС МК» за липень-серпень 2010 року, ТОВ «Т.П.О.-Продукт» за вересень 2010 року, ТОВ «ТРЕЙДИНГ АГРО» за листопад 2010 року, ТОВ «ЕЛЕКТРОСИЛА-МИКОЛАЇВ» за грудень 2010 року, ТОВ «АВАТЕХТРАНС» за січень-березень 2011 року, ТОВ «ОЛС-ВЕСТ» за січень-лютий 2011 року, ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА» за травень 2011 року, ТОВ «МАРИТЕН» за липень 2012 року, результати якої оформила актом від 29.12.2012 № 4173/22-200/34437491 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 18-67).

Відповідно до первинних документів, що були складені за результатами господарських операцій, позивач включив до податкового кредиту у податкових деклараціях за періоди, що були охоплені перевіркою (т. с. 2, ар. 71-116):

липня 2010 року - 40 500 грн. (продавець - ТОВ «СІМЕКС МК»);

серпня 2010 року - 21 248 грн. (продавець - ТОВ СІМЕКС МК»);

вересня 2010 року - 34 967,39 грн. (продавець - ТОВ «Т.П.О.-Продукт»);

листопада 2010 року - 132 320,83 грн. (продавець - ТОВ «ТРЕЙДИНГ АГРО»);

грудня 2010 року - 136,28 грн. (продавець - ТОВ «ЕЛЕКТРОСИЛА-МИКОЛАЇВ»);

січня 2011 року - 5 271,75 грн. (продавці - ТОВ «АВАНТЕХТРАНС», сума 138,42 грн., і ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», сума 5 133,33 грн.);

лютого 2011 року - 6 936,94 грн. (продавці - ТОВ «АВАНТЕХТРАНС», сума 2 070,27 грн., і ТОВ «ОЛС-ВЕСТ», сума 4 866,67 грн.);

березня 2011 року - 440,53 грн. (продавець - ТОВ «АВАНТЕХТРАНС»);

травня 2011 року - 173,35 грн. (продавець - ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА»).

Загальна сума податкового кредиту - 241 995,07 грн.

В Акті ДПІ вказала, що Підприємство безпідставно включило до податкового кредиту суму 242 046 грн. Як пояснили в судовому засіданні представники сторін, різниця між 242 046 грн. і 241 995 грн. (51 грн.) пояснюється тим, що одну з податкових накладних, що були виписані ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА» у травні 2011 року, Підприємство включило до податкового кредиту вересня 2011 року. В зв'язку з цим в Акті вказано також про завищення позивачем податкового кредиту вересня 2011 року на суму 51 грн. З цього приводу суд зазначає, що податковий період «вересень 2011 року», відповідно до наказу відповідача від 21.12.2012 № 1460 про проведення перевірки позивача (т. с. 3, ар. 62), не підлягав перевірці. Враховуючи це, суд вважає неправомірним збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 51 грн. і застосування в зв'язку з цим штрафної санкції в сумі 12,75 грн.

На стор. 49 Акта (т. с. 1, ар. 66) вказано, що заниження позивачем податку на додану вартість є результатом порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 01.04.2013 № 0000352202 (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 16-17) ДПІ, з посиланням на підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзаци 1, 2 пункту 123.1 статті 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, збільшила Підприємству суму грошового зобов'язання з ПДВ на 299 352,75 грн., в тому числі 242 046 грн. - основний платіж, 57 306,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у з'вязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Аналогічні положення містяться у пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 і пунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

На підтвердження правомірності включення суми 241 995,07 грн. до податкового кредиту відповідних податкових періодів Підприємство надало документи: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи, договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. с. 1, ар. 90-257, т. с. 2, ар. 1-66, 124-203).

Відповідно до ліцензії серія АВ № 327545 (т. с. 2, ар. 117-120), з 08.05.2007 по 08.05.2012 Підприємство здійснювало будівельну діяльність. У поясненнях (т. с. 2, ар. 204-207) позивач зазначив, яким чином в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності були використані придбані у вказаних постачальників товари (результати робіт, послуг).

Надані позивачем пояснення та їх документальне підтвердження, на думку суду, свідчать про те, що Підприємство мало фактичні і правові підстави для включення до податкового кредиту суми 241 995,07 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 і пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Наявність податкових накладних і факт сплати Підприємством постачальникам відповідних сум ПДВ підтверджені Актом.

Як зазначено у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Наказом Державної податкової служби від 22.12.2010 № 984 був затверджений Порядок оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок проведення перевірок).

Як вказано у пункті 3 Розділу І Порядку проведення перевірок, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 6 Розділу І і підпункту 5.2 пункту 5 Розділу ІІ Порядку проведення перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 2 Розділу І Порядку проведення перевірок документальна перевірка здійснюється на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, належним доказом порушення Підприємством вимог податкового законодавства (і, відповідно, підставою для визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача) міг бути акт перевірки, який би відповідав вказаним вимогам. Акт відповідача, на підставі якого було прийнято Рішення, цим вимогам не відповідає.

Суд зауважує, що висновки Акта про порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 і пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на документах, отриманих відповідачем від підрозділів податкової служби.

На вимогу суду ДПІ надала:

1. «Довідку про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс МК» (код за ЄДРПОУ 34949690) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні взаємовідносин з платниками податків на період з 01.01.10. по 17.11.10 року.» від 12.04.2011 № 450/23-420/34949690 (т. с. 3, ар. 36-40).

2. «Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Т.П.О.-ПРОДУКТ», код за ЄДРПОУ 36955375, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами за період вересень-грудень 2010 року.» від 04.04.2011 № 422/23-300/36955375 (т. с. 2, ар. 223-237).

3. «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТРЕЙДИНГ АГРО» (ЄДРПОУ 37104987) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентом-постачальником ТОВ «Ковальзернотрейд» (код за ЄДРПОУ 36536675) та контрагентами-покупцями за період листопад 2010 року» від 08.12.2011 № 623/23-325/37104987 (т. с. 3, ар. 18-26).

4. «Акт про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросила - Миколаїв» (код за ЄДРОПОУ 34852370) з питань формування податкового кредиту за рахунок ПП «Стилет - ЮГ» (код за ЄДРПОУ 37048886), за грудень 2010 року» від 18.03.2011 № 896/23-100/34852370 (т. с. 3, ар. 40-50).

5. «Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА «АВАНТЕХТРАНС» (код за ЄДРПОУ 30396394) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ КПВ «ГРАНІТ» (код ЄДРПОУ 36896205) за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 року.» від 28.09.2011 № 2509/23-100/30396394 (т. с. 3, ар. 1-17).

6. «Довідку про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Олс-Вест» (код ЄДРПОУ 37105048) з платниками податків - контрагентами за період січень 2011 року.» від 04.04.2011 № 430/23-300/37105048 (т. с. 2, ар. 238-252).

7. «Акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислові мастила (код ЄДРПОУ 20601546) з питань дотримання вимог податкового законодавства за квітень, травень, червень 2011 року» від 17.11.2011 № 756/23-2/20601546 (т. с. 3, ар. 27-35).

З приводу цих документів суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 був затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (надалі - Порядок проведення звірок). Згідно з Порядком проведення звірок, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних. Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту. Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження.

Таким чином, належним доказом на підтвердження порушення Підприємством вимог податкового законодавства могли би бути довідки за результатами проведення зустрічної звірки його контрагентів, якщо б ці звірки проводились за ініціативою ДПІ (шляхом направлення відповідного запиту на адресу відповідних підрозділів податкової служби), і така ініціатива мала бути проявлена відповідачем під час перевірки позивача.

Відповідач використав довідку (акти) про неможливість проведення зустрічної звірки, а ці документи не є податковою інформацією.

Стосовно змісту актів перевірок постачальників Підприємства.

В акті перевірки ТОВ «Т.П.О.-Продукт» відсутні висновки про порушення цим суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства (т. с. 2, ар. 237).

В акті перевірки ТОВ «ЕЛЕКТРОСИЛА-МИКОЛАІВ» відсутні висновки про порушенням цим суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства (т. с. 3, ар. 50).

Як вказано вище, за результатами господарських операцій з ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» позивач включив до податкового кредиту січня 2011 року - 138,42 грн., лютого 2011 року - 2 070,27 грн., березня 2011 року - 440,53 грн. В акті перевірки ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» зазначено, що це товариство штучно сформувало у березні 2011 року податковий кредит по контрагенту-постачальнику ТОВ «КПВ ГРАНІТ» (сума - 8 871,64 грн.) і податкові зобов'язання (т. с. 3, ар. 16). Отже, акт перевірки ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» не має відношення до податкових періодів січень і лютий 2011 року. В акті перевірки ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» зазначено, що сума 8 871,64 грн. складається з двох податкових накладних - від 22.03.2011 і від 30.03.2011. В той же час, із загальної суми податкового кредиту (440,53 грн.) лише 68,66 грн. - за накладними, що ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» виписало позивачу після 22.03.2011 (т. с. 2, ар. 111). Відповідач не довів того факту, що позивач придбав у березні 2011 року у ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» товари, які ТОВ «АВАНТЕХТРАНС» придбало у березні 2011 року у ТОВ «КПВ ГРАНІТ».

В акті перевірки ТОВ «ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА» (т. с. 3, ар. 34) вказано, що підлягає зменшенню податкові зобов'язання з ПДВ за травень 2011 року у сумі 4 520 675 грн. Інформація про те, що до цієї суми увійшла сума 173,35 грн. (податковий кредит позивача), відсутня.

Крім того, суд зауважує, що в актах перевірки постачальників позивача (зміст яких наведений в Акті) підрозділи податкової служби вказали на нікчемність правочинів.

Стосовно цього суд, з урахуванням позиції, що викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12, зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009, «… вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або про відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину» .

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідність його змісту вимогам закону; наявність мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети, зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним висновком.

Відповідач не надав доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем і його постачальниками відповідних правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведений певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідач не довів у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що Рішення підлягає визнанню протиправними і скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000352202, що було прийнято Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби 01.04.2013.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Промислового приватного підприємства «ОНЛАЙН-Ф» судові витрати в сумі 2294 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 05 червня 2013 року