Ухвала

від 11.07.2013 по справі 7/178

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 року м. Київ К-41932/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010

у справі № 7/178

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, податкових вимог

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000991704/3/58123 від 28.11.2007 та податкових вимог.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2008 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 28.11.2007 № 0000991704/3/58123 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 101404, 23 грн. основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 202808, 45 грн., скасовано першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 1/5791 від 11.02.2008, скасовано другу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 2/1274 від 08.05.2008.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.07.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2006 та складено акт № 86/17/4/НОМЕР_1 від 21.05.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000991704/3/58123 від 28.11.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 306713, 48 грн.: 204475, 65 грн. основний платіж, 102237, 83 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", неправомірно включено до податкового кредиту за період з 21 листопада 2005 року по 31 грудня 2006 року податок на додану вартість у розмірі 202808, 45 грн. по податковим накладним, виданим ТОВ "Альтернатива", оскільки ТОВ "Альтернатива" не подає до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва податкову звітність з травня 2002 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 16884476, індивідуальний податковий номер 311957012252, видане 26.12.2000, анульовано згідно акту від 21.11.2005 № 29.

Позивач як платник податку на додану вартість ТОВ „Альтернатива" виключений з реєстру 24.11.2005, ухвалою господарського суду Луганської області від 15.02.2007 № 22/65б ліквідовано підприємство ТОВ „Альтернатива".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано товар (керамічні вироби), а ТОВ "Альтернатива" видано податкові накладні.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.

Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі 7/178 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 у справі 7/178 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко