Ухвала

від 09.07.2013 по справі 815/225/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 р.Справа № 815/225/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Успіх» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 05 вересня 2012 року № 0000961505, № 0000991505, № 0001001505 та податкового повідомлення-рішення відповідача без номеру та без дати про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 21825 грн. та сплату штрафних санкцій у розмірі 5456 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05 вересня 2012 року № 0000961505, № 0000991505, № 0001001505 та податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби без номеру та без дати про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21825 грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5456 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача (а.с.239-242), за змістом яких просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання повістки про виклик до суду (а.с.236), причини неприбуття суд не повідомив.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби у судове засідання, також, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.238), причини неприбуття суд не повідомив.

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, з 30.07.2012 року по 20.08.2012 року, службовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на дану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Успіх» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів у сумі 21825 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9034577564 від 19.06.2012 року), згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт від 21.08.2012 року № 5023/15-525/31502316 (а.с.12-24).

На підставі висновків вказаного акту перевірки від 21.08.2012 року № 5023/15-525/31502316 податковий орган прийняв наступні податкові повідомлення-рішення: від 05 вересня 2012 року № 0000961505 (а.с.27), яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі: 21825 грн. (декларація № 9027709679 від 18.05.2012 року за квітень 2012 року); без номеру та без дати (а.с.25), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 21825 грн. (декларація № 9034577564 від 19.06.2012 року за травень 2012 року), застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 5456 грн.; від 05 вересня 2012 року № 0000991505 (а.с.29), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі: 21825 грн. (декларація № 9034577564 від 19.06.2012 року за травень 2012 року), застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 5456 грн.; від 05 вересня 2012 року № 0001001505 (а.с.26), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, на загальну суму 12054 грн., в тому числі за основним платежем - 9643 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2411 грн.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стали господарські операції ТОВ «Успіх» з ТОВ «Арена-сервіс» та ФОП ОСОБА_2 Так, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач в акті перевірки зазначив, що на порушення п. 198.1, п. 198.3 та п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ТОВ «Успіх» включено до складу податкового кредиту витрати з придбання розважальних пристроїв - електроскутерів Segway на сумму188 809 грн., в т.ч. ПДВ 31468,17 грн. (згідно податкової накладної від 05.04.2012 року № 1) та надання їх в оренду пов'язаній особі за цінами, що не спрямовані на отримання доходів. Крім того, відповідач вказує, що вищезазначені господарська діяльність (надання в оренду рухомого майна) не підпадає під перелік видів діяльності ТОВ «Успіх» за КВЕД - 2010.

Також, роблячи такий висновок перевіряючи виходили з того, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності (заниження податкових зобов'язань контрагентом) на суму 80,00 грн., а саме: ТОВ «Стражспецтех», код 35049500, який перебуває на обліку у ДПІ Малиновського району м. Одеси Одеської області ДПС, не включено до податкових зобов'язань податкову накладну від 23.04.2012 року № 132 на суму ПДВ 80,00 грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2012 року № 0000961505, № 0000991505, № 0001001505 та податкове повідомлення-рішення без номеру та без дати про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 21825 грн. та сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5456 грн. - прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів, 03.04.2012 року ТОВ «Арена-Сервіс», що іменується далі «Продавець», в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТОВ «Успіх», що іменується далі за текстом «Покупець», в особі ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали Договір купівлі-продажу № 103-04/12 (а.с.65-66), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити електроскутери «Segway», в кількості, комплектації та за цінами, у відповідності до Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору Продавець зобов'язується відправити Товар перевізником ТОВ «Нова Пошта» в м. Одеса на склад ТОВ «Нова Пошта» № 4, що знаходиться за адресою вул. Вільямаса, 86. Доставка Київ-Одеса здійснюється за рахунок Покупця.

Згідно вимог пп. 2.2, 2.3 цього ж Договору передача товару здійснюється Продавцем в кількості та за цінами, вказаними в Додатку № 1 до Договору. Документами, які є невід'ємною частиною даного Договору, що обумовлюють і підтверджують одержання Покупцем Товару (перехід права власності) та перехід до нього всіх ризиків, вважаються: видаткова накладна, податкова накладна, документ, що підтверджує відповідність Товару вимогам законодавства, інші документи, обов'язкові для даного виду Товару (технічний паспорт, гарантійна книжка).

Відповідно до Додатку № 1 до вказаного Договору купівлі-продажу № 103-04/12 від 03.04.2012 року загальна вартість Товару за даним Договором складає 188 809 грн.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Успіх» до суду надано рахунок - факту № СФ - 0000006 від 03.04.2012 року (а.с.67), видаткову та товарно-транспортну накладні № РН-0000005 та № 56998003945827 від 24.04.2012 року (а.с.61-62), а також податку накладну № 1 від 05.04.2012 року (а.с.63), в яких, зокрема, визначено найменування поставленого Товару, найменування одиниці виміру, його кількість та вартість, та які, в тому числі, підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання Товару за Договором купівлі-продажу № 103-04/12 від 03.04.2012 року, і дають ТОВ «Успіх» право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, на підтвердження того, що вказаний Товар було отримано Позивачем та він був в наявності у останнього, в матеріалах справи містяться: наказ щодо вводу в експлуатацію основних засобів № 24/010412 від 24.04.2012 року, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 4.04.2012 року, обороти по рахунку 361 за травень, червень 2012 року (а.с.79-82, 159-160).

В обґрунтування належної якості Товару, що поставлявся ТОВ «Успіх» його контрагентом ТОВ «Арена-Сервіс», Позивачем наданий висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.01.2011 року № 05.03.02-03/4289 (а.с.128-129).

Крім того, з матеріалів справи вбачаться, що ТОВ «Успіх» здійснило оплату отриманого від ТОВ «Арена-Сервіс» Товару, що підтверджується випискою по рахунку № 26004330892001 за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року (а.с.95-98).

Колегія суддів зазначає, що вказані первинні документи, в тому числі податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані ТОВ «Успіх» від його контрагента ТОВ «Арена-Сервіс» на кількість товару, поставленого відповідно до укладеної угоди, що, також підтверджується викладеними в акті перевірки від 21.08.2012 року № 5023/15-525/31502316 висновками та не заперечувалось представником апелянта в судовому засіданні.

Крім того, колегія суддів наголошує, що на підтвердження подальшого використання придбаного у ТОВ «Арена-Сервіс»Товару у власній господарській діяльності позивачем до суду надано Договори оренди скутерів «Segway» № 1 від 30.04.2012 року та від 01.06.2012 року (а.с.68-70, 73-74), укладені між ТОВ «Успіх», іменованого в подальшому «Орендодавець», та ФОП ОСОБА_2, іменований в подальшому «Орендатор», відповідно до яких, зокрема, Орендодавець надає, а Орендатор приймає в платне користування електричні скутери марки «Segway», у кількості, в комплектації відповідно акту приймання-передачі. Орендна плата складає 200,00 грн. в тому числі ПДВ в місяць за один електричний скутер.

На підтвердження виконання умов вищезазначених Договорів позивачем до суду надано: акти приймання-передачі, акти надання послуг та платіжні доручення (а.с.71, 76-78, 157-158).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товарів від контрагента-постачальника - ТОВ «Арена-Сервіс», а також їх подальше використання у власній господарській діяльності, відповідно ТОВ «Успіх» у відповідності до вимог п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкової накладної оформленої належним чином.

Посилання податкового органу на те, що придбаний у ТОВ «Арена-Сервіс» товар не було використано позивачем у власній господарській діяльності, оскільки господарська діяльність (надання в оренду рухомого майна) не підпадає під перелік видів діяльності ТОВ «Успіх» за КВЕД - 2010, відповідно позивач позбавлений права на формування податкового кредиту за рахунок коштів сплачених в ціні придбаних у ТОВ «Арена-Сервіс» товарів, спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.49), відповідно до якої до видів діяльності позивача за КВЕД-2010 відноситься, в тому числі, прокат товарів для спорту та відпочинку. Крім того, згідно Статуту позивача (а.с.209-216), зареєстрованого відповідно до вимог діючого законодавства, предметом діяльності товариства є, в тому числі, організація прокату транспортних засобів тощо, із зазначенням, що приведений вище перелік видів діяльності не є вичерпним і не позбавляє товариство права здійснювати діяльність інших видів без внесення відповідних змін до установчих документів.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства з огляду на реалізацію ним товару пов'язаним особам за цінами, що є нижчими від звичайних більш ніж на 20 %, виходячи з наступного.

Так, згідно з пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають, зокрема, такій ознаці: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

При цьому, під контролем господарської діяльності платника податку Податковим кодексом України розуміється в тому числі володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Виходячи з норм пп. 153.2.1. п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до пп. 2 п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України з 1 квітня 2011 року Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втратив чинності, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діяв до 1 січня 2013 року.

Вказаним пунктом ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано особливості застосування звичайних цін. Зокрема, ним визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. Враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

При цьому, пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 згаданого Закону передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Однак, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС до суду не надано жодних доказів, які б засвідчували рівень звичайних цін на оренду електроскутерів на відповідному ринку товарів.

Посилання ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС на роздруківку даних мережі «Інтернет» (а.с.197), як на доказ, який засвідчує рівень звичайних цін оренди електроскутерів у м. Одесі, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на вимоги ст.ст. 69, 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів. Колегія суддів вважає, що вищенаведена інформація не може розглядатись судом як належний доказ, який би засвідчував рівень звичайних цін на оренду електроскутерів на відповідному ринку товарів, оскільки з неї не вбачається, з якими саме показниками проводилось порівняння, яким чином отримані відповідні показники, також, у вказаному документі відсутні посилання на первинні документи, які містять вихідну інформацію, що унеможливлює встановити відповідність встановлених перевіркою обставин реальним обставинам. Крім того, зі змісту зазначеної роздруківки неможливо встановити, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) послуг; обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; та наявність інших об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну.

Водночас, колегія суддів наголошує, що чинним законодавством України встановлений особливий порядок дослідження розміру звичайних цін. Так, з метою перевірки відповідності рівня цін, за якими позивачем реалізовувалась продукція пов'язаним особам, рівню звичайних цін, відповідач зобов'язаний був використати інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому, аналізу підлягає не лише інформація стосовно цін, за якими продукція реалізовувались відповідним платником податків іншим ніж пов'язаним особам контрагентам, а рівень звичайних цін, який існує на відповідному ринку товарів, що передбачає аналіз цін на ідентичні або аналогічні товари, за якими такі товари реалізуються іншими особами на ринку товарів в межах відповідної території.

Окрім викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем також не доведено й те, що ним реалізовано передбачене пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» право надіслати запит платнику податку з приводу відповідності його цін рівню звичайних в межах виконання покладеного на податковий орган обов'язку доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом. Тобто, встановивши факт реалізації та/або надання в оренду продукції/товару за ціною, нижчою за звичайну, податковий орган повинен був вимагати (шляхом надання письмового запиту) у платника податків документального обґрунтування рівня цін, за якими реалізовувалася/надавалась в оренду конкретна продукція, товар. У випадку, якщо платник не зміг обґрунтувати рівня цін, за якими реалізовувались/надавались в оренду конкретні види товару, податковий орган міг і повинен був визначити «звичайну» ціну такого товару в конкретний період та визначити податкові зобов'язання виходячи з рівня звичайних цін та таку продукцію. При цьому, колегія суддів констатує, що підставність застосування податковим органом «звичайних цін» повинно бути доведено належним чином та саме податковий орган несе обов'язок належного доведення в судовому порядку факту того, що фактична ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни. Однак, в даному випадку відповідачем не надано будь-яких доказів того, що під час перевірки проводився аналіз конкретних господарських операцій платника податків, вимагалися документи та пояснення на обґрунтування рівня цін реалізації/надання в оренду продукції/товару, робилися запити в компетентні державні органи чи спеціалізовані торгівельні організації для визначення рівня цін з урахуванням регіональних та сезонних чинників тощо.

Щодо посилань податкового органу на наявність розбіжностей у податковій звітності (заниження податкових зобов'язань контрагентом) на суму 80,00 грн., а саме: ТОВ «Стражспецтех», код 35049500, який перебуває на обліку у ДПІ Малиновського району м. Одеси Одеської області ДПС, не включено до податкових зобов'язань податкову накладну від 23.04.2012 року № 132 на суму ПДВ 80,00 грн., колегія суддів зазначає, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств - контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов'язання не є підставою для зменшення суми податкового кредиту. У разі невиконання контрагентом своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, оскільки позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товарів від контрагента-постачальника - ТОВ «Арена-Сервіс», а також їх подальше використання у власній господарській діяльності, податковий орган діяв не у спосіб, передбачений законом при визначенні ціни, тобто, статистична оцінка рівня цін не проводилась, непрямий метод при визначенні звичайної ціни не використовувався, а також враховуючи, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств - контрагентів не є підставою для зменшення суми податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Успіх».

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/