Постанова

від 16.07.2013 по справі 825/2435/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/2435/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Підприємства споживчої кооперації «Трансзаготторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

21.06.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (надалі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Підприємства споживчої кооперації «Трансзаготторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (надалі - відповідач) про стягнення фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за квітень-червень 2013 року в розмірі 2484,48 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований в УПФУ в м. Чернігові, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В зв'язку з тим, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів підприємств та організацій відбувається відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то даному виду платежу надано статус загальнообов'язкового, а отже в органах Пенсійного фонду України виникає право на стягнення заборгованості зі сплати останнього. Відповідно до розрахунку, сума заборгованості у відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень-червень 2013 року складає 2484,48 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не сплачена та підлягає стягненню в судовому порядку.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначено, що позивач позов підтримує в повному обсязі. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, проти позову не заперечує.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що Підприємство споживчої кооперації «Трансзаготторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств є юридичною особою та зареєстровано в УПФУ в м. Чернігові як платник страхових внесікв, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою про взяття на облік платника єдиного внеску (а.с.5-9, 10).

На підприємстві працював ОСОБА_1, якому призначено пільгову пенсію відповідно до пункту «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.07.2010 року.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові на адресу відповідача направлений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 2013 рік, який отриманий відповідачем 21.01.2013 року (а.с.11).

Відповідно до абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464, на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Порядок обчислення і сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон), Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованою в Міністерства юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 1 статті 14 Закону України № 1058-ІУ підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є страхувальниками.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та пункту 6 Інструкції, відшкодуванню Пенсійному фонду підлягають витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від від 05.11.1991 року № 1788, до досягнення працівниками пенсійного віку.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції відповідачу були направлені повідомлення про розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення ". Зазначені в розрахунках суми повинні сплачуватися платником щомісяця до 25-го числа.

За квітень-червень 2013 року сума, що підлягає відшкодуванню Пенсійному фонду України в м. Чернігові на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, складає 2484,48 грн. Зазначена сума вказана в розрахунках, направлених платнику, та є узгодженою.

Згідно підпункту 6 пункту 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду.

Підприємство споживчої кооперації «Трансзаготторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств належним чином не виконує вимоги діючого законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, внаслідок чого станом на теперішній час у відповідача склалась заборгованість перед Пенсійним фондом України в м. Чернігові в сумі 2484,48 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилався розрахунок на пенсіонера ОСОБА_1, який працював на підприємстві відповідача, сума до відшкодування з квітня по червень 2013 року склала 2484,48 грн.

Суми страхових внесків, своєчасно несплачені страхувальником вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка).

На час розгляду справи заборгованість в сумі 2484,48 грн. відповідачем не сплачена.

В силу статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації «Трансзаготторг» Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (р/р 2600600016717 в ВАТ «Експортно-імпортний банк України», МФО 353649, код 01738191) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (р/р 25601200287321 в ЧОУ АТ Ощадбанку, МФО 353553, код 37972192) заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 2484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко