Рішення

від 16.07.2013 по справі 528/439/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 528/439/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/2717/2013

Головуючий у 1-й інстанції Радзівон О.І.

Доповідач Кузнєцова О. Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів: Антонова В.М., Мартєва С.Ю.,

за участю секретаря: Колодюк О.П.,

за участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Глебської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» про визнання недійсним договору оренди землі,

за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 31 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 31 травня 2013 року позов ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» про визнання недійсним договору оренди землі - задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 03.01.2008 року між ОСОБА_3 і Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» в особі директора Осташко В.І., та зареєстрований у відділі Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23.04.2009 року за № 40955400046.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 114, 70 грн.

В апеляційній скарзі відповідач СТОВ «Ульяновське» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 на підставі державного акту серії ПЛ № 17, виданого 27.12.2004 року є власником земельної ділянки, площею 3,251 га, що розташована на території Ульянівської сільської ради Гребінківського району Полтавської області.

3 січня 2008 року ОСОБА_3 та СТОВ «Ульяновське» уклали договір оренди цієї земельної ділянки терміном на 5 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Гребінківському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23.04.2009 року за № 40955400046.

Визнаючи недійсним договір оренди земельної ділянки, суд виходив з того, що спірний договір оренди не містить умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, яка є істотною умовою, передбаченою ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 ч. 1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 638 ч. 1 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі умови, що визначені законом як істотні.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У разі відсутності у договорі оренди землі хоча б однієї з його істотних умов, такий договір визнається недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (постанови Верховного Суду України від 6 лютого 2012 року у справі №6-104ц11, від 14 березня 2012 року у справі №6-7цс12, від 4 квітня 2012 року у справі №6-21цс12).

В силу статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України встановлено заборону відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Проте, діюче земельне законодавство допускає передачу у заставу або до статутного фонду товариства права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка перебуває у власності громадян.

Отже, питання про можливість чи неможливість передачі у заставу або до статутного фонду товариства вказаного майнового права мало бути врегульовано в укладеному між сторонами договорі та за змістом ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі.

Є необґрунтованими посилання апелянта на те, що на момент укладення договору стаття 15 Закону України «Про оренду землі» діяла у редакції закону від 01 січня 2008 року та не передбачала такої істотної умови договору оренди землі як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У відповідності до вимог ст. 640 ч. 3 ЦК України, в редакції закону яка діяла на час виникнення спірних відносин, договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Державна реєстрація договору оренди землі відбулася 23 квітня 2009 року, а тому з цього моменту договір вважається укладеним.

На цей час стаття 15 Закону України «Про оренду землі» була доповнена абзацом 12 згідно із законом від 16.09.2008 року та передбачала істотною умовою договору оренди землі - умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

В той же час, ухвалою Гребінківського районного суду від 31 травня 2013 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача СТОВ «Ульянівське» про зупинення провадження у справі у зв'язку з знаходженням товариства в стані припинення - реорганізація шляхом приєднання. Вказана ухвала суду окремо від судового рішення не оскаржувалася.

Відповідно до вимог ст. 201 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі.

Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції послався на те, що відповідачем не надано доказів наявності обставин, передбачених ст. 201 ч. 1 п. 2 ЦПК України, з якими закон передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки у матеріалах справи наявні докази припинення (реорганізації) юридичної особи.

У відповідності до вимог ст. 104 ч. 1, 2 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, єдиним допустимим доказом припинення (реорганізації) юридичної особи, на підставі якого суд зобов'язаний зупинити провадження, є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у відповідності до якого СТОВ «Ульяновське» з 01.03.2013 року перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Отже, у відповідності до вимог ст. 201 ч. 1 п. 2, ст. 203 ч. 1 п. 1 ЦПК України суду першої інстанції належало зупинити провадження у справі до залучення правонаступника СТОВ «Ульяновське» до участі у справі.

Крім цього, при ухваленні судового рішення судом не були враховані вимоги ст. ст. 257, 261 ч. 1 ЦК України, які передбачають, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, і її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Договір оренди земельної ділянки зареєстрований і відповідно укладений сторонами 23.04.2009 року. На цей час зміни до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» були внесені та вказана норма права доповнена абзацом 12 згідно із законом від 16.09.2008 року.

Таким чином, на час реєстрації договору позивач міг довідатися про порушення його права. Проте до суду ОСОБА_3 звернувся 15.03.2013 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності.

У матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строків позовної давності.

У відповідності до вимог ст. 267 ч. 4 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги апелянта про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку із спливом строків позовної давності.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 п. 4, ст. 314 ч. 2, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» - задовольнити.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 31 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ульяновське» про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: О.Ю. Кузнєцова

Судді: С.Ю. Мартєв

В.М. Антонов

Копія

Згідно: суддя апеляційного суду

Полтавської області О.Ю. Кузнєцова