Рішення

від 29.06.2006 по справі 1-30/187-05-6374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1-30/187-05-6374

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2006 р.Справа  № 1-30/187-05-6374

За позовом   Підприємство з іноземними інвестиціями "Фарлоуд Лімітед Київ";  

ддо відповідача   Закрите акціонерне товариство "Одеська Цукрова Компанія"  

про стягнення за поліпшення орендованих приміщень 506645,77грн.

Суддя Гарник Л.Л.

Представники:

від позивача: Кірпельський В.В., згідно довіреності;

від відповідача: Бєліченко Н.М., згідно довіреності,

                           Іванов М.П., згідно довіреності.

Суть спору: позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ”, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача –ЗАТ „Одеська цукрова компанія”, про стягнення 506 645,77 грн., в тому числі збитків у розмірі          39 903,29 грн. та вартості поліпшень орендованих приміщень в сумі 466 742,48 грн.

Згідно ухвали від 23.08.2005р. господарський суд прийняв до розгляду зустрічний позов ЗАТ „Одеська цукрова компанія” до Підприємства з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” про визнання недійсними укладеного сторонами 15.11.2001р. додаткового погодження до договору оренди від 01.08.1999р. № 12 та складеного сторонами переліку невід'ємних поліпшень, які здійснені в орендованих приміщеннях орендарем в межах договору оренди від 01.08.1999р.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2006р.                      рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2005р.,                                 постанову Одеського апеляційного  господарського суду від 29.11.2005р.                             по справі 30/187-05-6374 скасовано, справу скеровано до господарського суду Одеської області на новий розгляд.

Згідно ухвали від 30.03.2006р. господарський суд Одеської області прийняв справу до провадження, присвоїв справі № 1-30/187-05-6374.

Ухвалами господарського суду від 23.05.2006р., від 05.06.2006р. термін розгляду справи продовжувався до 07.06.2006 й до 05.07.2006р.  відповідно.

Згідно ухвали господарського суду від 29.06.2006р. зустрічний позов залишений без розгляду.

          Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав.  

 Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позов.

 У судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.06.2006р.

 Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного сторонами договору оренди від 01.08.1999р.                        № 12 та додаткового погодження до нього, згідно складеного 01.08.1999р. акту                       ЗАТ „Одеська цукрова компанія” передало, а Підприємство з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” прийняло у тимчасове платне користування розташовані                        за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66, приміщення загальною площею 720 кв. м, а саме: двоповерхову будівлю побутового корпусу механічних майстерень, складські приміщення в цехі механізації, разом із прилягаючою територію (загальна площа орендованого двору –280 кв.м).

Згідно рішення господарського суду Одеської області від 11.09.2004р. по справі               № 19/208-04-6828, що набрало законної сили та в подальшому скасовано не було,                            на вимогу ЗАТ „Одеська цукрова компанія” з Підприємства з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” внаслідок порушення зобов'язань за укладеним сторонами договором оренди від 01.08.1999р. № 12 стягнуто 35 844,00 грн. заборгованості по орендній платі, 15 276,05 грн. заборгованості по комунальним платежам.

З огляду на ту обставину, що ЗАТ „Одеська цукрова компанія” листом                           від 28.07.2004р. № ЮР-14/39 повідомило Підприємство з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” про відмову від договору оренди від 01.08.1999р. № 12 з причини невнесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців підряд та запропонувало звільнити орендовані приміщення протягом трьох днів, Підприємство з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” скерувало на адресу ЗАТ „Одеська цукрова компанія” лист від 05.08.2004р. № 17 із проханням надати можливість доступу до орендованих приміщень у строк до 31.08.2004р. з метою демонтажу обладнання рибопереробного цеху.

Посилаючись на неправомірну відмову орендодавця-відповідача від вжиття заходів  щодо представлення орендарю-позивачу можливості вивезення з орендованих приміщень  належного йому майна, останній звертається з вимогою про стягнення в судовому порядку заподіяних відповідними діями збитків у розмірі 39 903,29 грн. Крім того, згідно заявлених позовних вимог, позивачем ставиться питання про стягнення вартості поліпшень орендованих приміщень в сумі 466 742,48 грн.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення збитків та викладені з метою їх обґрунтування доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що позов у відповідній частині слід визнати необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно тексту позовної заяви та поданих  в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України пояснень позивач зауважує на тій обставині,                          що відповідач всупереч умов договору оренди від 01.08.1999р. № 12 не вчинив жодних дій з метою забезпечення орендарю можливості вивезення обладнання та зберігаємих харчових продуктів, наслідком чого стало псування останніх.

Викладений умовивід, на думку господарського суду, не заслуговує на увагу, оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що на той час, коли позивач,                       не заперечуючи відмову відповідача від договору оренди, звертався до нього з листами про надання можливості доступу до орендованих приміщень, договір оренди припинив свою дію на підставі ст. 782 Цивільного кодексу України, наслідком чого стало також припинення  будь-яких зобов'язань сторін за цим договором, в тому числі передбаченого п. 3.3 договору обов'язку орендаря забезпечувати вільний доступ до об'єкту оренди персоналу та транспорту орендаря. Та обставина, що позивач втратив статус орендаря, позбавляє його правових підстав знаходитись в раніше орендованих приміщеннях в силу положень ст. 283 Господарського кодексу України, згідно якої майно за договором оренди передається у користування за плату і на певний строк, та як наслідок - вимагати                     від відповідача забезпечення допуску до цих приміщень.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права                   або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані                        нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У контексті викладеної норми чинного законодавства для застосування відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (або порушення нею договірних зобов'язань), шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Наявні матеріали справи не свідчать про наявність ознак неправомірності в діях відповідача, які, на думку позивача, виразилися у відмові від вжиття заходів щодо представлення можливості для демонтажу та вивезення з орендованих приміщень  належного йому майна.

Відсутність ознак протиправності в діях відповідача як складової господарсього правопорушення унеможливлює його відповідальність.

Крім того, всупереч викладеній в ухвалі господарського суду вимозі про надання доказів вчинення відповідачем перешкод у демонтажу обладнання, позивач такі суду                не надав. Скеровані Підприємством з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ”                на адресу ЗАТ „Одеська цукрова компанія” листи від 05.08.2004р. № 17, від 03.10.2004р. № 28 із проханням надати можливість доступу до орендованих приміщень з метою демонтажу обладнання не можуть розглядатися в якості достатніх доказів вчинення відповідачем перешкод у демонтажу обладнання.

Виходячи з наведеного, решта наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог про стягнення збитків документів не можуть братися до уваги в якості належних та достатніх доказів заподіяння відповідачем збитків у вигляді вартості харчових продуктів, зіпсованих за час вимушеного зберігання в раніше орендованих приміщеннях.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення вартості поліпшень орендованих приміщень та викладені позивачем доводи, господарський суд дійшов висновку про те,    що останні заслуговують на увагу частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи встановлено, що на підставі додаткової угоди                             від 15.11.2001р. до договору оренди від 01.08.1999р. № 12 сторони 20.11.2002р. погодили Перелік погоджених та дозволених орендодавцем  до здійснення невід'ємних поліпшень, проведених в  орендованих приміщеннях (будівля побутового корпусу майстерень, складських приміщень цеху механізації) у межах договору оренди № 12 від 01.08.1999р. Загальна вартість робіт, включаючи будівельні матеріали, оплату праці спеціалістів, проектну документацію та узгодження, відповідно до цього переліку                                   складає 466 742,48 грн.

То ж, враховуючи положення ч. 3 ст. 778, ч. 2 ст. 786 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає підставною позицію позивача щодо наявності у нього права на відшкодування вартості зроблених за згодою наймодавця  необхідних витрат на поліпшення приміщень, орендованих на підставі договору оренди від 01.08.1999р. № 12.

У цьому зв'язку ухвалою господарського суду у позивача були витребувані первинні документи (акти приймання-передачі виконаних робіт, платіжні документи               про сплату вартості будівельних матеріалів, виконаних підрядних робіт,                              проектно-кошторисна документація, тощо), які свідчать про фактичне виконання робіт             з поліпшення майна, орендованого на підставі укладеного сторонами договору оренди                від 01.08.1999р.

На виконання викладеної вимоги позивач надав суду:

- укладений з АТЗТ „Рибагросервіс” як з підрядником договір підряду                             від 20.08.1999р.  № 73/99-2, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виконати робочий проект перепрофілювання виробничих приміщень на території  ЗАТ „Одеська цукрова компанія”,

- складений в якості додатку до названого договору кошторис № 1,                    згідно якого узгоджена вартість робіт з виготовлення проекту складає 10 657,00 грн.,

-   складені на виконання умов договору від 20.08.1999р. № 73/99-2                  акт прийому-здачі робіт, робочий проект перепрофілювання виробничих приміщень                   на території ЗАТ „Одеська цукрова компанія”,

-  укладений з ПП „Інженер Сервіс” договір від 19.11.1999р. № 135/99, складені       на виконання останнього акт сдачи-прийому виконаної роботи від 09.12.1999р.                             та експертний висновок Державного підприємства „Укрпівденьвестліцензія” за робочим проектом „Перепрофілювання виробничих приміщень під участок рибооброблення                                             Підприємства з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” на території               ЗАТ „Одеська цукрова компанія”,

- укладений з Чорноморським експертно-технічним центром рахунок-договір             від 27.12.1999р. та податкова накладна № 1815 щодо виконання робіт на суму 500,00 грн.,

-   укладений з Державним підприємством Ремонтно-будівельного управління  № 5 Одеського міського ПБ Рембудтреста як з підрядчиком договір генерального підряду                на виконання робіт від 2001р. № 9/01, відповідно до умов якого підрядчик зобов'язався виконати роботи з устрою мозаїчних полів,

-  складений в якості додатку № 2 до названого договору протокол узгодження договірної ціни на виконання ремонтно-будівельних робіт, складені на виконання названого договору кошторис на устрій мозаїчних полів, акт приймання виконаних робіт,

-   укладений у вересні 2000 року з ТОВ „Острів-Харків” договір купівлі-продажу обладнання № КПМ та додатки до нього № 1, № 2,

-   укладений з ТОВ Науково-виробнича фірма „Спектр” договір від 23.05.2001р.  № 35 та протокол узгодження договірної ціни на науково-технічну продукцію, складені     на виконання цього договору специфікація на обладнання та виробництво робіт,                             акт здачі-приймання науково-технічної продукції, накладна від 27.06.2001р. № 24,

-  фіскальні чеки, накладні, податкові накладні, видаткові накладні, накладні на відпускання товарів, рахунки, товарні чеки, чеки на видачу товарів, квитанції до прибуткового касового ордера, копії та корінці чеків.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного                     з  АТЗТ „Рибагросервіс” договору підряду від 20.08.1999р. № 73/99-2 на замовлення Підприємства з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” був виготовлений проект перепрофілювання орендованих у відповідача приміщень; оплата позивачем вартості виконаних на підставі цього договору робіт –10 657,00 грн., підтверджується платіжними дорученнями від 30.08.1999р. № 117, від 15.11.1999р. № 232.

Крім того, позивач оплатив вартість робот, пов'язаних із проведенням експертизи названого проекту Чорноморським експертно-технічним центром, - 500,00 грн. згідно платіжного доручення від 27.12.1999р. № 263, а також вартість робіт, пов'язаних                           із виготовленням експертного висновку за цим робочим проектом, - 498,00 грн. згідно платіжного доручення від 09.12.1999р. № 249.

Враховуючи ту обставину, що названі роботи увійшли до переліку погоджених та дозволених орендодавцем до здійснення невід'ємних поліпшень, проведених                               в  орендованих приміщеннях (будівля побутового корпусу майстерень, складських приміщень цеху механізації) у межах договору оренди № 12 від 01.08.1999р., господарський суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення вартості цих робіт –11 655,00 грн.

Господарський суд позбавлений правових підстав застосувати до спірних відносин сторін положення пунктів 6.2.2, 6.3 договору оренди від 01.08.1999р. № 12, за змістом яких у випадку припинення договору з підстави несплати орендної плати протягом 3-х місяців, орендар втрачає право вимагати від орендодавця відшкодування вартості невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, оскільки викладене положення договору націлене на обмеження визначеного чинним законодавством кола прав орендаря. З урахуванням норми статті 778 Цивільного кодексу України виникнення у орендаря права вимоги  відшкодування вартості необхідних витрат на поліпшення орендованих приміщень пов'язується лише із наявністю згоди наймодавця на здійснення цих поліпшень. Крім того, чинне законодавство не передбачає ані можливості, ані правових підстав припинення відповідного права орендаря та не наділяє суб'єктів господарювання правом визначати такі підстави за власною ініціативою та домовленістю.

В той же час, решта наданих позивачем документів у своєї сукупності не можуть розглядатися в якості достатніх доказів, завдяки яким представляється можливим достеменно встановити факт здійснення Підприємством з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” необхідних витрат на узгоджені сторонами поліпшення приміщень, орендованих на підставі договору оренди від 01.08.1999р. № 12,                       оскільки:

-  вони свідчать про те, що на підставі укладеного з Державним підприємством Ремонтно-будівельного управління  № 5 Одеського міського ПБ Рембудтреста договору генерального підряду на виконання робіт від 2001р. № 9/01 виконані роботи,                                але не свідчать про те, що відповідні роботи виконувались в приміщеннях, орендованих                   у відповідача,

-  вони свідчать про те, що на підставі укладеного у вересні 2000 року з                        ТОВ „Острів-Харків” договору купівлі-продажу обладнання № КПМ та укладеного                          з ТОВ Науково-виробнича фірма „Спектр” договору від 23.05.2001р. № 35 Підприємство з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” отримало обладнання, але не свідчать про те, що це обладнання було встановлене в приміщеннях, орендованих у відповідача,

- вони свідчать про отримання позивачем товарів та оплату їх вартості,                           але надають можливість лише припустити, що ці товари в подальшому були використані      з метою здійснення поліпшень орендованих у відповідача приміщень, в той час                           як припущення не можна визнавати належним та допустимим доказом, завдяки якому господарський суд може достеменно встановити фактичні обставини справи.

То ж, враховуючи норму ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, згідно якої право наймача на відшкодування вартості зробленого за згодою наймодавця поліпшення пов'язується безпосередньо із наявністю здійснених ним задля того необхідних витрат, господарський суд позбавлений підстав вважати обґрунтованою позицію позивача                щодо наявності у нього правових підстав вимагати у відповідача відшкодування витрат у сумі 455 087,48 грн., за умов недоведеності факту їх здійснення.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, чого в даному випадку зроблено не було.

Виходячи з викладеного, аналізуючи положення чинного законодавства                            і матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в частині стягнення 11 655,00 грн. зроблених за згодою наймодавця  необхідних витрат на поліпшення приміщень. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає у зв'язку                       з необґрунтованістю.

  Витрати по сплаті державного мита, послуг з інформаційно-технічного                забезпечення    судового   процесу  покладаються    на    відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статей  44, 49 Господарського процесуального  кодексу  України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          1.  Позов задовольнити частково.

           2. Стягнути з ЗАТ „Одеська цукрова компанія”

/адреса: 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66, ід. код 22468235,                  р/р 26003001306108 в КБ „Райффайзен Банк” м. Одеса, МФО 328986/

           на користь  Підприємства з іноземними інвестиціями „Фарлоуд Лімітед Київ” /адреса: 65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 23, кв.9, ід. код 22950624,                            р/р 2600530101318 в Державному Банку „Ощадбанк” м. Одеса, МФО 328845/

           11 655,00 грн.  /одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп. / витрат на поліпшення орендованих приміщень;

           116,55 грн. /сто шістнадцять грн. 55 коп. / державного мита;

           118,00 грн. / сто вісімнадцять грн. 00 коп./ за послуги з інформаційно-технічного  

           забезпечення судового процесу.

           Усього -  11 889,55 грн. /одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 55 коп./.

3. В решті позову відмовити.

          Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення підписане 03.07.2006р.

Суддя                                                                                       Гарник Л.Л.