Постанова

від 01.07.2013 по справі 826/8016/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 липня 2013 року справа № 826/8016/13-а

о 10 год. 40 хв.

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

при секретарі судового засідання Макаренко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№ 0006732260 від 17.05.2013 року,

за участю представників сторін:

від позивача Максименко О.В.,

від відповідача Дрозд І.С., -

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006732260 від 17.05.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 112 500,00грн., з якої основний платіж 90 000,00грн. та штрафна санкція 22 500,00грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 01.07.2011 року між позивачем та ТОВ «ВКК «Протон» був укладений договір № 201112 на отримання послуг доступу до мережі Інтернет та всі первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме: акти приймання-передачі виконаних послуг, податкові накладні, виписки з банківських рахунків на оплату послуг, були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки, про що відображено в акті від 25.04.2013 року. Позивач наголошує, що актом перевірки не зафіксовано жодних зауважень щодо оформлення первинних документів, а також фактів відсутності у позивача первинних документів. Таким чином, зазначає позивач, зобов'язання за договором № 201112 від 01.07.2011 року були сторонами виконані повністю та всі первинні документи оформлені згідно чинного законодавства і підтверджують факт виконання зобов'язань та реальність угоди. Крім того, вказує позивач, що придбання послуг у ТОВ «ВКК «Протон» здійснювалось у межах господарської діяльності позивача. Відповідачем не наведено в акті перевірки від 25.04.2013 року жодних доказів того, що у контрагента позивача відсутня податкова правосуб'єктність на момент укладення і виконання угоди, відсутні посилання на ухилення контрагентом від сплати податків і зборів, визначення ним податкових зобов'язань або будь-які відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок. Позивач зазначає, що у період здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з ТОВ «ВКК «Протон», останнє було належним чином зареєстроване як юридична особа, знаходилось на податковому обліку як платник податків та зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що мале відповідне свідоцтво. На думку позивача, не мають правових підстав та є незаконними висновки відповідача про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «ВКК «Протон».

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Скіф ІСП» перевіряючим встановлено безпідставне завищення підприємством суми податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період січень 2012 року у зв'язку з придбанням послуг у ТОВ «ВКК «Протон» на загальну суму 540 000,00грн. (в тому числі ПДВ - 90 000,00грн.), яке на думку податкового органу має ознаки фіктивності, за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, одноосібним засновником і директором підприємства є фізична особа - нерезидент, яка на території міста Києва та Київської області не зареєстрована. За результатами проведення документальної перевірки не підтверджено реальність надання послуг від ТОВ «ВКК «Протон» на користь позивача, що свідчить про те, що правочини між позивачем і його контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, на думку представника відповідача, зазначені правочини відповідно до п. 1, 2 ст. 215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, та в силу ст. 216 цього кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. (т.3 а.с.205)

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» зареєстровано як юридична особа Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією 23.12.2005 року № 10741020000013852, ідентифікаційний код юридичної особи 33947424, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (т.1 а.с.89) Відповідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 642542 до видів діяльності позивача за КВЕД відноситься, зокрема: 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.11 Оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність та інші. (т.1 а.с.90)

На час розгляду справи Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 18.01.2006 року (індивідуальний податковий номер 339474226593), згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39107658, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

Згідно з п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства та на підставі наказу начальника ДПІ від 18.04.2013 року № 281 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Скіф ІСП», державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ВКК «Протон» за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 25.04.2013 року № 1231/2260/3394724. (т.1 а.с.11-24)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в січні 2012 року ТОВ «Скіф ІСП» придбано у ТОВ «ВКК «Протон» послуги доступу до мережі Інтернет на загальну суму 540 000,00грн., у тому числі ПДВ - 90 000,00грн. на підставі договору № 201112 від 01.07.2011 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.05.2012 року № 55/22-10/37566066, згідно якого наявні ознаки «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ВКК «Протон» посилаючись на те, що підприємство має наявні ознаки фіктивності, за вказаною у реєстраційних документах адресою не знаходиться, одноосібним засновником та директором підприємства є фізична особа - нерезидент, яка на території міста Києва та Київської області не зареєстрована (відомості щодо можливого місцезнаходження даної особи на території України відсутні) та не отримувала в порушення вимог ст.8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дозвіл на використання праці. Крім того, в процесі перевірки ТОВ «ВКК «Протон» встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань. Правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений податок на додану вартість до складу податкового кредиту позивачем по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок.

У висновках акту вказано, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за період січень 2012 року у сумі 90 000,00грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період січень 2012 року у сумі 90 000,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.05.2013 року №0006732260 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, за порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 112 500,00грн. з якої основний платіж 90 000,00грн. та штрафна санкція 22 500,00грн. (т.1 а.с.36)

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договору про надання послуг від 01.07.2011 року № 201112, оскільки сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість при відсутності фактичного надання послуг.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Скіф ІСП» та ТОВ «ВКК Протон», мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ «ВКК Протон» (Виконавець) 01.07.2011 року укладено договір № 201112 про надання послуг доступу до мережі Інтернет, за умовами якого Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає й оплачує Виконавцю послуги доступу до мережі Інтернет. Відповідно до п. 1.2 цього договору розмір пропускної здатності каналу встановлюється одноразово при його створенні є незмінним протягом дії даного Договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 року. П.7.2 договору передбачена пролонгація договору на наступний календарний рік. Відповідно до п.3.11 договору, надані Виконавцем послуги оформляються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками. Крім того, оригінали рахунків, акти та податкові накладні Виконавець надсилає Замовнику поштою за поточний період, протягом 10 робочих днів на початку наступного місяця. (т.1 а.с.37-40)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 201112 від 01.07.2011 року підписаний директорами ТОВ «Скіф ІСП» і ТОВ «ВКК Протон» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних послуг № 7 від 18.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 10 від 19.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 11 від 20.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 12 від 23.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 14 від 24.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 16 від 25.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 19 від 26.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 23 від 27.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 26 від 30.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 29 від 31.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн. В зазначених актах відображено, що Виконавець виконав, а Замовник прийняв послуги доступу до мережі Інтернет у січні 2012 року та сторони одна до одної претензій не мають. (т.1 а.с.41-50)

Крім того, ТОВ «ВКК «Протон» були виписані податкові накладні на послуги доступу до мережі Інтернет: № 7 від 18.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 10 від 19.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 11 від 20.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 12 від 23.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 14 від 24.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 16 від 25.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 19 від 26.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 23 від 27.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 26 від 30.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн.; № 29 від 31.01.2012 року на суму 54 000,00грн., у т.ч. ПДВ 9 000,00грн. (т.1 а.с.51-60), які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період січень 2012 року.

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані виписки з банківського рахунку які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «ВКК «Протон» по договору № 201112 від 01.07.2011 року за послуги. (т.1 а.с.61-77)

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за січень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ВКК «Протон», у зв'язку з придбанням послуг. (т.1 а.с.97-111) Крім того, ці податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2012 року. (т.1 а.с.112-154)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені акти, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «ВКК «Протон» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, або інші недоліки в їх оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, січень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «ВКК «Протон» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 375660626546, номер свідоцтва платника ПДВ - 100341359, свідоцтва платника ПДВ анульовано 06.06.2012 року, причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за місцезнаходженням), а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується даними акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВКК «Протон» ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС від 31.01.2012 року № 64/23-3/37566066 та даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). (т.3 а.с.210)

При з'ясуванні питання, щодо наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, суд зазначає, що на підтвердження використання у господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «ВКК «Протон» за спірним договором, в судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ВКК «Протон» відповідно умов договору від 01.07.2011 року за № 201112 в січні 2012 року були надані послуги з підключення до мережі Інтернет за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 2. Дане приміщення використовувалося позивачем для розміщення операторів та провайдерів телекомунікацій згідно договору оренди нерухомого майна № 37 від 01.05.2009 року, укладеного між позивачем та Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. В орендованому приміщенні встановлене комутаційне обладнання для організації телекомунікаційної мережі, що належить ТОВ «Скіф ІСП» (на підтвердження чого позивач надав суду список обладнання (комутатори, кабелі та ін.) та необхідне для здійснення підключення абонентів до Інтернет-послуг. (т.1 а.с.174-178, 179-188)

Підключення кабелю між обладнанням, розміщеному на технічному майданчику по вул. Леонтовича, 9, корп. 2, та обладнанням, розташованим на правах Сервітуту у житлових та нежитлових будівлях Шевченківського, Подільського, Дніпровського, Голосіївського та Печерського районах м. Києва здійснювалося на підставі договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинків від 01.02.2011 року за № 18 (т.4 а.с.29-40), укладеного позивачем з КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, а також договору про встановлення сервітуту від 01.10.2011 року за № 10-С/034, укладеного позивачем з КП «Київжитлоспецексплуатація». (т.4 а.с.4-28)

Відповідні підключення були здійснені згідно з визначеними в договорах з ПАТ «Укртелеком» технічними даними, з використанням наданих ПАТ «Укртелеком» послуг доступу та використання місця в кабельній каналізації для виконання робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому.

Комутацію лінії зв'язку для використання придбаного у ТОВ «ВКК «Протон» каналу з метою підключення житлових будинків та державних установ до мережі Інтернет було здійснено безпосередньо працівниками ТОВ «Скіф ІСП» (список співробітників за січень 2012 року наданий до матеріалів справи). (т.1 а.с.172-173)

Таким чином, послуги доступу до мережі Інтернет, придбані позивачем у ТОВ «ВКК «Протон» протягом січня 2012 року, були прийняті та скомутовані у власне обладнання позивача з використанням виключно власної виробничо-технічної бази та силами власних трудових ресурсів з дотриманням всіх необхідних вимог до виконання даних робіт.

В результаті даного підключення ТОВ «Скіф ІСП» протягом січня 2012 року були надані послуги доступу до мережі Інтернет близько 507 абонентам (юридичним особам і фізичним особам-підприємцям), підтвердженням чого є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за результатами надання Позивачем Інтернет-послуг своїм клієнтам (Замовникам) за певні розміри абонплати, підключено 25 нових абонентів, збільшено швидкість на території покриття мережі. (т.1 а.с.197-250, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-203, т.4 а.с.69-244)

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ «ВКК «Протон», не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі. Позивачем було укладено низку договорів про надання послуг доступу до мережі Інтернет з юридичними особами № 12/-01-003 від 03.01.2012 року, № 12/-01-004 від 01.01.2012 року, № 12/-01-005 від 13.01.2012 року, № 12/-01-006 від 01.01.2012 року, № 12/-01-007 від 01.01.2012 року, № 3 від 04.01.2012 року, № 4 від 10.01.2012 року, № 5 від 11.01.2012 року, № 7 від 11.01.2012 року, № 8 від 12.01.2012 року, № 9 від 12.01.2012 року, № 11 від 25.01.2012 року, № 13 від 17.01.2012 року, № 14 від 18.01.2012 року, № 15 від 18.01.2012 року, № 16 від 20.01.2012 року, № 17 від 24.01.2012 року, № 18 від 25.01.2012 року, № 19 від 26.01.2012 року, № 20 від 26.01.2012 року, № 21 від 27.01.2012 року, № 22 від 27.01.2012 року, № 1120036 від 27.01.2012 року, № 2120062 від 30.01.2012 року, № 2120063 від 30.01.2012 року. (т.4 а.с.69-244)

Додатково на підтвердження своїх обґрунтувань позивач надав до суду копії ліцензії серії АВ № 557186 від 12.10.2010р., виданої ТОВ «Скіф ІСП» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, з переліком робіт згідно з додатками; ліцензії серії АВ № 546264 від 25.08.2010 року, виданої ТОВ «Скіф ІСП» Національною комісією з питань регулювання зв'язку України, з визначенням виду господарської діяльності: надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) на території м. Києва, дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 771.11.32-64.20.0 з переліком робіт згідно з додатком. (т.1 а.с.83-88)

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу. Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. При з'ясуванні судом питання, про притягнення посадових осіб платника податків до кримінальної відповідальності у зв'язку зі здійсненням операцій, що визначені таким платником, як підстава для одержання права на податковий кредит, тобто встановлення умислу в діях посадових осіб ТОВ «ВКК «Протон», відповідач зазначив, що такі справи відсутні.

Крім того, судом не приймається обґрунтування відповідача, що контрагент позивача не набув належним чином цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з тим, що засновником і директором останнього є фізична особа - нерезидент, оскільки, відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Водночас, як зазначено в акті перевірки, відомості щодо можливого місцезнаходження даної особи на території України відсутні, тобто податковим органом не доведено, що особа яка є директором підприємства ТОВ «ВКК «Протон» є нерезидентом. (т.1 а.с.17)

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції надання послуг, а саме договір, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи.

Оскільки вище встановлено, що придбання позивачем послуг у ТОВ «ВКК «Протон» безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВКК «Протон», а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими.

Неправомірність нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90 000,00грн. призводить до неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в сумі 22 500,00грн.

За таких підстав суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 17.05.2013 року № 00067332260 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про нікчемність правочину - договору про надання послуг від 01.07.2011 року № 201112 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

На думку суду, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Скіф ІСП» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006732260 від 17.05.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006732260 від 17.05.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 112 500,00грн., з якої основний платіж 90 000,00грн. та штрафна санкція 22 500,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф ІСП» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294 гривні 00 копійок.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 01 липня 2013 року.

Постанову у повному обсязі складено 08 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова