Постанова

від 10.09.2018 по справі 826/8016/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2018 року

Київ

справа №826/8016/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4058/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А. від 01 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Бистрик Г.М., Федотова І.В. від 13 березня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Скіф ІСП до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Скіф ІСП (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року №0006732260.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій по отриманню позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича-комерційна компанія Протон послуг доступу до мережі Інтернет спростовуються належними первинними документами, недоліків у яких та відсутності необхідних реквізитів Інспекцією під час проведення перевірки не виявлено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року №0006732260, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 112 500, 00грн., з якої основний платіж - 90 000, 00 грн. та штрафна санкція - 22 500, 00 грн.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а відтак, позивач мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення господарських операцій з його контрагентом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно із податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 25 квітня 2013 року №1231/2260/3394724 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ ВКК Протон за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, яким встановлено порушення ТОВ Скіф ІСП пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2012 року в сумі 90 000, 00 грн.

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що договір про надання послуг, укладений між позивачем та ТОВ ВКК Протон , є нікчемним й такі операцій носять фіктивний характер, що виключає право Товариства на формування податкового кредиту. При цьому відповідачем враховано дані акта Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва ДПС Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ Виробничо-комерційна компанія Протон з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 січня 2012 року від 24 травня 2012 року №255/22-10/23-3/37566066, в якому вказано про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності даним контрагентом та міститься посилання на отриманий від УВПМ ДПІ у Оболонському районі м.Києва ДПС висновок щодо наявності ознак фіктивності ТОВ Протон , незнаходження його за вказаною у реєстраційних документах адресою.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 травня 2013 року №0006732260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 112 500, 00грн. з яких 90 000, 00 грн. - за основним платежем та 22 500, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено під час розгляду справи по суті позовних вимог, між позивачем (Замовник) та ТОВ ВКК Протон (Виконавець) 01 липня 2011 року укладено договір №201112 про надання послуг доступу до мережі Інтернет, за умовами якого Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає й оплачує Виконавцю послуги доступу до мережі Інтернет. Відповідно до пункту 1.2 цього договору розмір пропускної здатності каналу встановлюється одноразово при його створенні і є незмінним протягом дії даного Договору. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року. Пунктом 7.2 договору передбачена його пролонгація на наступний календарний рік. Відповідно до пункту 3.11 Договору надані Виконавцем послуги оформляються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання-передачі виконаних послуг №7 від 18 січня 2012 року, №10 від 19 січня 2012 року, №11 від 20 січня 2012 року, №12 від 23 січня 2012 року, №14 від 24 січня 2012 року, №16 від 25 січня 2012 року, №19 від 26 січня 2012 року, №23 від 27 січня 2012 року, №26 від 30 січня 2012 року, №29 від 31 січня 2012 року, у яких зафіксовано, що Виконавець виконав, а Замовник прийняв послуги доступу до мережі Інтернет у січні 2012 року та сторони одна до одної претензій не мають.

Крім того, ТОВ ВКК Протон були виписані податкові накладні на послуги доступу до мережі Інтернет: №7 від 18 січня 2012 року, №10 від 19 січня 2012 року, №11 від 20 січня 2012 року, №12 від 23 січня 2012 року, №14 від 24 січня 2012 року, №16 від 25 січня 2012 року, №9 від 26 січня 2012 року, №23 від 27 січня 2012 року, №26 від 30 січня 2012 року, №29 від 31 січня 2012 року, які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період січень 2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Необхідність укладення договору між позивачем та ТОВ ВКК Протон щодо отримання послуг мережі Інтернет у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 9, корп. 2 була зумовлена його використанням для розміщення операторів та провайдерів телекомунікацій згідно із договором оренди нерухомого майна №37 від 01 травня 2009 року, укладеного між позивачем та Інститутом біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України. В орендованому приміщенні встановлене комутаційне обладнання для організації телекомунікаційної мережі, що належить ТОВ Скіф ІСП .

Підключення кабелю між обладнанням, розміщеним на технічному майданчику по вул. Леонтовича, 9, корп. 2, та обладнанням, розташованим на правах сервітуту у житлових та нежитлових будівлях Шевченківського, Подільського, Дніпровського, Голосіївського та Печерського районах м. Києва, здійснювалося на підставі договору про участь у витратах на утримання і ремонт будинків від 01 лютого 2011 року №18, укладеного позивачем з КП Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, а також договору про встановлення сервітуту від 01 жовтня 2011 року №10-С/034, укладеного позивачем з КП Київжитлоспецексплуатація .

Відповідні підключення були здійснені згідно з визначеними в договорах з ПАТ Укртелеком від 27 січня 2012 року №1120036, від 30 січня 2012 року №2120062, від 30 січня 2012 року №2120063 технічними даними щодо доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації Укртелекому.

Роботи по комутації лінії зв'язку для використання придбаного у ТОВ ВКК Протон каналу з метою підключення житлових будинків та державних установ до мережі Інтернет виконувались безпосередньо працівниками ТОВ Скіф ІСП .

В результаті даного підключення ТОВ Скіф ІСП протягом січня 2012 року були надані Інтернет-послуги близько 507 своїм клієнтам (юридичним особам і фізичним особам-підприємцям), підтвердженням чого є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) із зазначенням абонентської плати за такі послуги, а також підключено 25 нових абонентів на підставі укладених договорів.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані ТОВ ВКК Протон , не пов'язані з господарською діяльністю позивача, спростовуються копіями договорів про надання послуг доступу до мережі Інтернет з юридичними особами: №12/-01-003 від 03 січня 2012 року, №12/-01-004 від 01 січня 2012 року, №12/-01-005 від 13 січня 2012 року, №12/-01-006 від 01 січня 2012 року, №12/-01-007 від 01 січня 2012 року, №3 від 04 січня 2012 року, №4 від 10 січня 2012 року, №5 від 11 січня 2012 року, №7 від 11 січня 2012 року, №8 від 12 січня 2012 року, №9 від 12 січня 2012 року, №11 від 25 січня 2012 року, №13 від 17 січня 2012 року, №14 від 18 січня 2012 року, №15 від 18 січня 2012 року, №16 від 20 січня 2012 року, №17 від 24 січня 2012 року, №18 від 25 січня 2012 року, №19 від 26 січня 2012 року, №20 від 26 січня 2012 року, №21 від 27 січня 2012 року, №22 від 27 січня 2012 року, №1120036 від 27 січня 2012 року, №2120062 від 30 січня 2012 року, №2120063 від 30 січня 2012 року.

Крім того, право на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) на території м. Київ підтверджується копіями ліцензії серії АВ №557186 від 12 жовтня 2010 року, виданої ТОВ Скіф ІСП Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, з переліком робіт згідно з додатками, а також ліцензії серії АВ №546264 від 25 серпня 2010 року, виданої ТОВ Скіф ІСП Національною комісією з питань регулювання зв'язку України, з визначенням виду господарської діяльності: надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж (телекомунікаційних мереж) на території м.Києва, дозволу на початок виконання роботи підвищеної небезпеки №771.11.32-64.20.0 від 30 травня 2011 року з переліком робіт згідно з додатком.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга обґрунтована тим, що дійшовши висновку про документальне підтвердження господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на непредставлення позивачем довідок/інформації, які б свідчили про ведення його контрагентом - ТОВ ВКК Протон статистики з відображенням відомостей про виконання договору, як передбачено його умовами. Крім того, Інспекція вказує, що під час судового розгляду справи залишились неперевіреними обставини укладення договору між ТОВ ВКК Протон та ПАТ Укртелеком про підключення до кабельної каналізації останнього, відсутність якого може свідчити про технічну неможливість надавати послуги позивачу.

10. У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. При цьому зазначає, що касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Водночас суди надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам та прийняли законні і обґрунтовані рішення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

11.2. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

11.3. Пункт 198.2 статті 198.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

11.4. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

11.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

12. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина перша статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

14. Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

15. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

16. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15 грудня 2017 року), в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження податкових зобов'язань. Зокрема судами досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України є підставою для податкового обліку та які містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

20. Відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б відповідно до Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ ВКК Протон , а також доказів визнання даного факту в судовому порядку.

21. Посилання у касаційній скарзі на відсутність в матеріалах справи документів в підтвердження існування договірних відносин у контрагента позивача - ТОВ ВКК Протон з ПАТ Укртелеком , а також про ненадання позивачем статистичних даних, які за умовами договору мав вести його контрагент, не заслуговують на увагу, оскільки такі висновки не були покладені відповідачем в основу акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того, як зазначено судом першої інстанцій в оскаржуваному рішенні, в процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, та відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, не надано. В свою чергу, відсутність у платника податків документа, складення якого хоч і передбачено умовами договору, однак який не містить дані про зміст господарської операції та складається за результатами аналітичної діяльності, що не входить до предмета договору, не може свідчити про те, що договірні зобов'язання між контрагентами не виконані.

22. При цьому відповідачем не було надано жодних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання правочину, зокрема того, що ТОВ ВКК Протон не було зареєстроване як платник податку на додану вартість або анулювання його реєстрації в момент укладення або виконання договору.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, досліджено господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом, за якими Товариством було сформовано свій податковий облік, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених контролюючим органом, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

25. Враховуючи встановлені обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

26. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваного рішення, підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі 826/8016/13-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду