Постанова

від 08.07.2013 по справі 816/1705/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2013 р. Справа № 816/1705/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 816/1705/13-а

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект"

про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві, позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив накласти арешт на кошти та інші цінності, що перебувають на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект", а також на інші кошти та цінності, що перебувають у банках, у розмірі 11 292, 63 грн.

18 квітня 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про порушення судом приписів ст. 129 Конституції України, ст.ст.7, 9 КАС України, п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Локомотив Комплект" (ідентифікаційний код 34962587) 28.02.2007 як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради, номер запису про державну реєстрацію № 1 588 102 0000 006374, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Полтаві.

Відповідно до розрахунку ДПІ у м. Полтаві за ТОВ "Локомотив Комплект" рахується податковий борг в розмірі 11292,63 грн. (а.с.8).

У період з 23.05.2011 року по 03.06.2011 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Локомотив комплект" з питань перевірки господарських взаємовідносин з ТОВ "Альфа-метал-компані", ТОВ "Карат" та ТОВ "Севкабель Україна" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за наслідками якої складено акт №5033/23-6/34962587 від 10.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 158 198,42 грн., в тому числі за лютий 2010 року на 8974,88 грн. та за грудень 2010 року на 149 223,54 грн.

На підставі акту перевірки №5033/23-6/34962587 від 10.06.2011 ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0001342305 від 01.07.2011 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 197 748,03 грн., в тому числі основний платіж - 158 198,42 грн. та штрафні санкції - 39549,61 грн.

Відповідач, не погодившись із даним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі №2а-1670/11339/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 року, за адміністративним позовом ТОВ "Локомотив Комплект" до ДПІ у м. Полтаві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012, позовні вимог ТОВ "Локомотив Комплект" задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0001342305 від 01.07.2011 в частині визначення грошового зобов'язання в розмірі 186 391,93 грн., в тому числі основний платіж 149 113,54 грн. та штрафні санкції 37278,39 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Таким чином, з моменту набрання постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2012 законної сили, а саме - 24.05.2012, сума грошового зобов'язання у розмірі 11356,10 грн., в тому числі 9084,88 грн. - за основним платежем та 2271,22 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, набула статусу узгодженого грошового зобов'язання.

Крім того, 28.09.2012 ДПІ у м. Полтаві проведено камеральну перевірку ТОВ "Локомотив Комплект" з питань своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0002692310 від 03.04.2012 по строку сплати 20.04.2012.

За результатами перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт №2979/22-5/34962587 від 28.09.2012, в якому зафіксовано порушення платником податків вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Локомотив Комплект" несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1870,27 грн. із затримкою до 4 календарних днів.

На підставі акта перевірки №2979/22-5/34962587 від 28.09.2012 податковим органом 14.11.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002502310 про застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 187,03 грн. Вказане рішення направлялося на адресу платника податків рекомендованим листом, проте вказаний лист повернувся на адресу податкового органу із відміткою пошти від 17.12.2012 "за закінченням терміну зберігання".

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України начальником ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення №13239/10/19-127 від 13.11.2012 про опис майна у податкову заставу.

Згідно вказаного рішення вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ "Локомотив Комплект", а у разі, якщо на момент складання акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша суми податкового боргу, - також того майна, права власності на яке останній набуде у майбутньому.

Згідно акту опису майна від 21.01.2013 №5 податковим керуючим підтверджено відсутність у ТОВ "Локомотив Комплект" на день складення цього акту майна, що може бути описане у податкову заставу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи не надано належних доказів відсутності у ТОВ "Локомотив Комплект" будь-якого рухомого майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, оскільки вказані листи свідчать про відсутність у відповідача будь-якого рухомого майна лише в межах міста Полтави та Полтавської області.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями п. 94.1 ст. 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. За змістом п. 94.4 наведеної норми арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. А згідно абз. 2 п. 94.6.2 ст. 94 Кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Отже, арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

В п. 94.2 ст. 94 ПК України вказані обставини, з якими пов'язується право на застосування адміністративного арешту майна. Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків свої зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно. Проте відсутність у позивача майна унеможливлює виконання покладених на Куп'янську ОДПІ функцій щодо забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань щодо погашення податкового боргу. Відповідно п. 19-1.1.19 ст. 19 ПК України до функцій органів державної податкової служби належить організація роботи та здійснення контролю за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг.

Згідно з п.п. 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

За таких обставин, звернення податкового органу до суду з вимогою про накладення арешту на кошти з підстав, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, може здійснюватися без урахування норми пункту 7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 листопада 2011 року № 1398. Отже, таке звернення може відбуватися не лише в день прийняття рішення про накладення адміністративного арешту на майно платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.11.2012 року на адресу відповідача направлялась податкова вимога від 05 листопада 2012 року (а.с. 21)

Відповідно п. 87.1 та п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В п. 89.1.2 ст. 89 ПК України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Згідно п. 91.3 ст. 91 ПК України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вчинено ряд, передбачених законодавством, заходів, з метою виявлення майна для внесення в податкову заставу.

Так, податковим органом направлялися запити з метою виявлення наявного у відповідача майна для внесення його у податкову заставу, на які була отримана наступна інформація:

- відповідно листа Відділу РЕР ДАІ з обслуговування м. Полтави та Полтавського району від 05.02.2013 №11/2-408 повідомлено, що згідно автоматизованої системи управління обліком транспортних засобів та водіїв "МРЕВ-2000" за ТОВ "Локомотив Комплект" в Полтавському ВРЕР ДАІ транспортні засоби не зареєстровані;(а.с.9).

- відповідно витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна на запит органу державної влади від 21.02.2013, наданого Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України стосовно боржника - ТОВ "Локомотив Комплект", за вказаними параметрами запиту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація відсутня; (а.с.10).

- відповідно листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24.01.2013 №01-14/358 повідомлено, що на даний час згідно уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи "Корпорація 2" за ТОВ "Локомотив Комплект" техніка в межах Полтавської області не реєструвалася; (а.с.16).

- відповідно рішення щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за результатом розгляду запиту, державним реєстратором прав на нерухоме майно повідомлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості щодо запитуваної інформації.(а.с.17).

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність встановлених п. 20.1.17 ст. 20 ПК України підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на рахунках у банках. При цьому колегія суддів вважає невірними висновки суду першої інстанції, що у випадку не встановлення судом обставин, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України, наявність у відповідача податкового боргу за умови відсутності майна не є належною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках у банку, оскільки застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу ДПС до суду (п. 94.6.2 ст. 94 ПК України). Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 816/1705/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що перебувають на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Локомотив Комплект", а також на інші кошти та цінності, що перебувають у банках, у розмірі 11 292, 63 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.