Постанова

від 15.07.2013 по справі 918/434/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" липня 2013 р. Справа № 918/434/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Комунального закладу "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради

на рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2013 р.

у справі № 918/434/13 (суддя Мамченко Ю.А.)

за позовом Комунального закладу "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення в сумі 23 969 грн. 24 коп.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.05.2013 р. у справі № 918/434/13 позов задоволено частково. Припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Комунального закладу "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради 8174,86 грн. заборгованості за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року; 7205,82 грн. процентів річних за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року, судовий збір в розмірі 1101,12 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При винесенні вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 01.06.2009 року між Комунальним закладом "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області.

Згідно наданих позивачем виписок з банківського рахунку судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем повністю оплачено нараховану за період користування орендованим приміщенням з 01.06.2009 року по 31.05.2012 року орендну плату в розмірі 21990,43 грн.

З урахуванням встановлених обставин та положень п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі за Договором оренди від 01.06.2009 року.

Крім того, місцевим господарським судом було встановлено, що Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року був укладений на виконання Договору оренди № 23/09 від 02.02.2009 р. Також судом було прийнято до уваги той факт, що згідно виставлених позивачем рахунків відповідачеві фактично були надані комунальні послуги та здійснено утримання орендованого ним комунального майна на суму 14137,91 грн., проте матеріали справи не містять угоди на відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, укладеного до Договору оренди від 01.06.2009 року.

З огляду на вказане, місцевий суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг задоволенню не підлягає.

З урахуванням тієї обставини, що позивачем не доведено суду наявність прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 7812,84 грн. за період з 01.06.2012 року, а також, виходячи із приписів ст.. ст.. 549, 550, 625 ЦК України, місцевий суд зазначив, що позовна вимога про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 188,15 та пені в розмірі 587,57 грн. задоволенню не підлягає.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 23.06.2009 року між Комунальним закладом "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості. На момент розгляду справи за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року відповідачем оплачено частково в сумі 10135,50 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи виписками банківського рахунку позивача, тому заборгованість за вказаним договором становить 8174,86 грн.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи та положення ст.. ст.. 509, 525, 530, 599, 610, 612, 625, 629 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8174,86 грн. заборгованості за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року; 7205,82 грн. процентів річних за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року є правомірними та такими, що ґрунтуються на договорі та законі, а тому підлягають до задоволення.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Комунальний заклад "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2013 р. у справі № 918/434/13 скасувати в частині припинення провадження у справі щодо вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та в частині відмови в позові щодо вимог про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в загальній сумі 7 812, 84 грн. та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним, а висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є такими, що не відповідають встановленим обставинам справи.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Вимога позивача щодо стягнення основного боргу в cyмі 7 812, 84 грн. є обґрунтованою, оскільки підтверджується фактичним визнанням боргу відповідачем в його заявах i листах та актах звірки, а саме: в акті звірки взаємних розрахунків на 01.12.2011 року (сума боргу - 11 558,90 грн.); в заяві відповідача про розстрочку платежу від 22.04.2010 року (сума боргу - 13998,00 грн.); в заяві ФОП ОСОБА_2 від 06.06.2012 року (визнана сума боргу - 14 827,00 грн.), копії яких наявні в матеріалах справи.

Висновки суду першої інстанції стосовно того, що кошти в cyмi 28 315,50 грн. сплачені відповідачем виключно за оренду приміщення частково спростовуються призначеннями платежу в деяких платіжних документах відповідача, де окpiм призначення «за послуги оренди» зустрічається i призначення платежу «за комунальні послуги».

Крім того, скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не було дано оцінку додатково поданим позивачем доказам щодо підтвердження безперервного перебування у відносинах оренди з відповідачем з 02.02.2013 року на підставі Договору оренди №23/09, відповідно до умов якого відповідач орендував приміщення в тому ж цокольному поверсі площею 74,00 кв.м. На виконання вимог п. 3.2. вказаного договору було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року. Пізніше, 31.05.2009 року з ініціативи відповідача та по причині існування значного боргу вказаний договір було розірвано. 3 01.06.2009 року було укладено Договір оренди б/н, відповідно до умов якого відповідач орендував приміщення в тому ж цокольному поверсі площею 33,70 кв.м.

При цьому, апелянт вказує на те, що Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року сторонами не розривався і фактично учасники договірних правовідносин підтвердили cвої зобов'язання за договором: позивач - шляхом надання комунальних послуг та виставлення рахунків, відповідач - шляхом ix прийняття та фактичної часткової оплати, визнання боргу.

Також позивач стверджує, що відсутність укладеного між сторонами договору з 01.06.2009 року не є підставою для відмови в позові щодо стягнення сум основного боргу - вартості фактично наданих послуг з утримання орендованого майна та комунальних послуг, а може бути лише підставою для відмови в стягненні штрафних господарських санкцій за відповідний період та відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було частково відмовлено у задоволенні позовних вимог за відсутності на те визначених законом підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції слід скасувати.

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

15 липня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник скаржника - Комунального закладу "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради та сам скаржник в судове засідання не з'явилися. При цьому, представник скаржника був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Вказане підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 179), яке було направлено на адресу представника позивача, зазначену в апеляційній скарзі: 33001, м. Рівне, вул. Дубенська, 37, офіс 78. Вказану адресу також було зазначено як адресу для судових повісток і повідомлень.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 178-179), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення в частині припинення провадження у справі щодо стягнення заборгованості по орендній платі скасувати, в решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як підтверджується матеріалами справи, 02.02.2009 року між Комунальним закладом "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) було укладено Договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області № 23/09. Копія вказаного договору міститься в матеріалах справи (а.с. 150-153).

Крім того, в матеріалах справи наявна копія акта від 02.02.2009 року, за яким згідно з договором оренди орендодавець передає, а орендар приймає в користування майно (приміщення загальною площею 74, 0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1) (а.с. 154).

В той же час, 02.02.2009 р. між сторонами було укладено Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, згідно з п. 1.1. якого сторони дійшли взаємної згоди про відшкодування орендарем орендодавцю витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, пов'язаних з орендою нерухомого майна по наданню побутових перукарських послуг (а.с. 14).

31.05.2009 року між орендодавцем та орендарем було укладено договір про дострокове розірвання договору оренди, відповідно до п. 1.1. якого сторони дійшли взаємної згоди про дострокове розірвання з 31.05.2009 р. Договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 02.02.2009 р. (а.с. 155).

Згідно з актом приймання-передачі майна від 31.05.2009 р. орендодавець прийняв, а орендар передав в зв'язку з достроковим розірванням договору оренди № 23/09 від 02.02.2009 р. наступне майно: приміщення загальною площею 74, 0 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 156).

Також, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами договір оренди майна було укладено вдруге.

Так, 01.06.2009 року між Комунальним закладом "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради (далі - Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (далі - Орендар) було укладено Договір оренди майна (далі - Договір оренди), що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області (а.с. 9-12).

За умовами п. 1.1. вказаного Договору орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нерухоме майно (до 31.05.2012 року) з метою надання перукарських послуг, а саме приміщення загальною площею 33,7 кв.м., розміщене в цокольному поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на балансі "Рівненської обласної філармонії" РОР.

Відповідно до п. 2.1. Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі вказаного майна, який складається протягом десяти днів з моменту підписання сторонами цього договору.

У п. 3.1. Договору сторони погодили умови стосовно орендної плати та зазначили, що орендна плата визначається на основі Положення про оренду майна, яке належить до спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 05.12.2008 року №1045 та становить з урахуванням інфляції на день підписання Договору - 452,19 грн. (без врахування ПДВ) з щомісячною поправкою на коефіцієнт інфляції.

У відповідності до п. 3.2. Договору плату за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю орендар сплачує за окремою угодою.

Відповідно до п. 3.4. Договору оренди від 01.06.2009 року визначену орендну плату орендар зобов'язаний сплачувати відповідно до умов Договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата нараховується з моменту підписання акта приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.5. Договору обумовлено, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний протягом п'яти днів повернути за актом приймання-передачі об'єкт оренди орендодавцеві у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату та укласти договір з балансоутримувачем про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Згідно з п. 5.3. Договору орендар зобов'язується у разі припинення дії договору оренди повернути орендодавцеві орендоване майно відповідно до п. 4. 5. Договору.

Відповідно до п. 7. 1. Договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно згідно з п. 2.1 цього Договору по акту приймання-передачі.

У відповідності до наведених положень Договору, 01.06.2009 року приміщення було передано орендарю, що стверджується наявною у матеріалах справи копією акта приймання-передачі, що є додатком до Договору оренди майна б/н від 01.06.2009 року (а.с. 13).

Листами від 14.06.2012 р. № 119 та від 25.06.2012 р. № 124 позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення про припинення договору оренди від 01.06.2012 р. у зв'язку із закінченням строку його дії 31.05.2012р. Також позивач повідомив про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини.

Згідно з п. 10. 7 Договору оренди, чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.3. Договору у разі припинення дії цього Договору майно повертається орендодавцеві відповідно до порядку, встановленого цим Договором при передачі майна орендарю.

За період користування орендованим приміщенням з 01.06.2009 року по 31.05.2012 року позивачем було нараховано орендну плату в розмірі 21990,43 грн., суму витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в розмірі 14 137,91 грн..

Наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку, наданих позивачем, вбачається, що відповідачем за оренду приміщенням оплачено 28315,50 грн.

За період користування орендованим приміщенням з 01.06.2009 року по 31.05.2012 року позивачем було нараховано орендну плату в розмірі 21990,43 грн., суму витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в розмірі 14 137,91 грн..

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 23.06.2009 р. заборгованість за орендарем становить 18 310, 36 грн. (а.с. 16).

23.06.2009 року між Комунальним закладом "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості, згідно з умовами якого сторони дійшли взаємної згоди щодо відтермінування заборгованості зі сплати орендної плати та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, пов'язаних з орендою відповідачем приміщення в цокольному поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що станом на 01.06.2009 року становить 18310,36 грн. (а.с.15).

Згідно з п. 1.2. Договору про відтермінування вказана заборгованість виникла на підставі договору оренди та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 23.06.2009 року.

Відповідно до п. 1.3. Договору про відтермінування ПП ОСОБА_2 визнав дійсність вимоги сторони щодо сплати вказаної суми заборгованості.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що заборгованість підлягає сплаті відповідачем частинами на протязі 12 календарних місяців наступних за місяцем, у якому відбулось підписання цього договору згідно графіку платежів.

За змістом п. 2.3. цього Договору сплата орендарем заборгованості за цим Договором не звільняє його від оплати орендної плати та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг на підставі відповідних договорів і у встановлені у них строки.

Відповідно до п. 3.2. Договору про відтермінування ПП ОСОБА_2 на підставі ст. 625 ЦК України сплачує позивачу, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором, 25 відсотків річних від простроченої суми.

Крім того, відповідачем за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованість від 23.06.2009 року було оплачено частково в сумі 10135,50 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи виписками банківського рахунку позивача.

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовними вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 7812,84 грн., 188,15 грн. процентів річних та 587,57 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань згідно Договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 01.06.2009 року та Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року; 8174,86 грн. заборгованості за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року; 7205,82 грн. процентів річних за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата за користування майном, розмір якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Наявними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується факт виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за Договором оренди від 01.06.2009 р. щодо проведення на користь позивача орендної плати в розмірі 28315,50 грн.

При цьому, в деяких платіжних документах зазначено, що відповідачем було здійснено платежі не лише за оренду приміщення, але й частково за утримання приміщення та комунальні послуги.

В той же час, із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що останню банківську операцію по проведенню платежів за оренду було здійснено 25.06.2012 р.

З урахуванням тієї обставини, що дія договору закінчилася 31.05.2012 р., а орендні платежі згідно з п. 3.4 Договору вносяться не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, очевидним є те, що відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті оренди у встановлені строки у відповідності до умов договору оренди та вимог, визначених законом.

Встановлені факти вказують на безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі в розмірі 7812, 84 грн., оскільки право позивача щодо отримання орендної плати за користування приміщенням відповідачем не порушено.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

В абз. 1, 3 п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із позовом до господарського суду Рівненської області 02.04.2013 р., тоді як станом на 25.06.2012 р. заборгованість відповідача перед позивачем була погашена.

Таким чином, відсутність предмету спору до порушення провадження у даній справі вказує на наявність підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині, а не для припинення провадження у справі у порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту відмови позивача від позову в цій частині, у зв'язку з чим підстави, визначені п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, для припинення провадження у даній справі теж відсутні.

З урахуванням наведених вище приписів закону, роз'яснень ВГСУ та того факту, що предмет спору в частині стягнення орендної плати був відсутнім на момент порушення провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції вказує на те, що місцевим судом було допущено порушення норм процесуального права. Вказане призвело до прийняття неправомірного рішення в частині припинення провадження у справі.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо стягнення заборгованості по орендній платі слід скасувати як таке, що суперечить вимогам процесуального закону з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в позові.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, судова колегія приймає до уваги наступне.

Позовні вимоги в цій частині заявлені на підставі Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року.

При цьому, колегія суддів зважає на те, що вказаний договір укладено сторонами на виконання п. 3.2 Договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області №23/09 від 02.02.2009 року.

Пунктом п. 3.2. Договору оренди від 01.06.2009 року встановлено, що плату за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю орендар сплачує за окремою угодою.

Встановлені обставини справи вказують на те, що Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року, на який посилається позивач, укладений на виконання іншого Договору оренди від 02.02.2009 р.

При цьому, у п. 4.2. вказаного Договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна зазначено, що дострокове розірвання договору оренди має наслідком дострокове припинення дії цього договору.

Таким чином, на виконання п. 3.2. Договору оренди від 01.06.2009 р. сторонами не було укладено іншого договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Отже, підстави для нарахування позивачем відповідачу суми коштів на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг відсутні, оскільки нараховані за відсутності на те правових підстав.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам закону, а тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що твердження скаржника з приводу того, що Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 року сторонами не розірвано, у зв'язку з чим породжує відповідні правові наслідки за договором оренди вд 01.06.2009 р. є безпідставними. Адже, згідно з п.1.1. вказаного договору, останній укладено на виконання п. 3.2. Договору оренди майна № 23/09 від 02.02.2009 р., що, в свою чергу, свідчить про відсутність правового зв'язку між зобов'язаннями, встановленими договорами від 02.02.2009 р. та від 01.06.2009 р.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 01.06.2012 року по 11.02.2013 року в розмірі 188,15 грн. та пені за період з 01.06.2012 року по 30.11.2012 року у розмірі 587,57 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 7812,84 грн., з огляду на наступне.

Як було встановлено вище та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не було прострочено виконання зобов'язання щодо здійснення орендної плати за договором.

Частина 3 статті 549 ЦК України ставить стягнення штрафних санкцій у залежність від несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням того факту, що позивачем не доведено суду наявність прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг в сумі 7812,84 грн. за період з 01.06.2012 року по 31.05.2012 р., суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовна вимога про стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 188,15 та пені в розмірі 587,57 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 8174,86 грн. заборгованості за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року; 7205,82 грн. процентів річних за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію)заборгованості від 23.06.2009 року, то судова колегія приймає до уваги наступне.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 23.06.2009 року заборгованість виникла на підставі договору оренди та становить 18 310,36 грн. (а.с. 16).

23.06.2009 року між Комунальним закладом "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості, згідно з умовами якого сторони дійшли взаємної згоди щодо відтермінування заборгованості зі сплати орендної плати та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг, пов'язаних з орендою відповідачем приміщення в цокольному поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що станом на 01.06.2009 року становить 18310,36 грн. (а.с.15).

Згідно з п. 1.2. Договору про відтермінування вказана заборгованість виникла на підставі договору оренди та підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 23.06.2009 року.

Відповідно до п. 1.3. Договору про відтермінування ПП ОСОБА_2 визнав дійсність вимоги сторони щодо сплати вказаної суми заборгованості.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що заборгованість підлягає сплаті відповідачем частинами на протязі 12 календарних місяців наступних за місяцем, у якому відбулось підписання цього договору згідно графіку платежів.

За змістом п. 2.3. цього Договору сплата орендарем заборгованості за цим Договором не звільняє його від оплати орендної плати та витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг на підставі відповідних договорів і у встановлені у них строки.

Відповідно до п. 3.2. Договору про відтермінування ПП ОСОБА_2 на підставі ст. 625 ЦК України сплачує позивачу, у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором, 25 відсотків річних від простроченої суми.

Заборгованість за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року відповідачем було оплачено частково в сумі 10 135,50 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи виписками банківського рахунку позивача, у зв'язку з чим заборгованість за вказаним договором становить 8 174,86 грн.

На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було подано жодних доказів на підтвердження факту погашення заборгованості за вказаним договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведених вище приписів матеріального закону та умов Договору № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року, зокрема, п.п. 2.1, 3.2. договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8174,86 грн. заборгованості, 7205,82 грн. процентів річних за Договором № 1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року є правомірними та підлягають до задоволення.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до положень п.п. 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має грунтуватися на повному з'ясуванні обставини справи, на які посилаються сторони, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як свідчать вставнолені обставини справи, судом першої інстанції було припинено провадження у справі всупереч вимогам процесуального закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, твердження скаржника стосовно того, що відповідачем було проведено оплату за комунальні послуги не спростовує факту здійснення оплати за оренду приміщення.

Безпідставними також є доводи скаржника з приводу того, що Договір про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг від 02.02.2009 р. є діючим та породжує відповідні правові наслідки за Договором оренди від 01.06.2009 р. При цьому слід враховувати, що вказаний договір про відшкодування витрат за п. 4.2 вважається припиненим у разі дострокового розірвання договору оренди від 02.02.2009 р.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 8174,86 грн. заборгованості за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію) заборгованості від 23.06.2009 року; 7205,82 грн. процентів річних за Договором №1 про відтермінування (пролонгацію)заборгованості від 23.06.2009 року та в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду суду Рівненської області від 22.05.2013 р. у справі № 918/434/13 слід скасувати в частині припинення провадження щодо стягнення заборгованості по орендній платі, а в решті рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу Комунального закладу "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального закладу "Рівненська обласна філармонія" Рівненської обласної ради залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.05.2013 р. у справі № 918/434/13 в частині припинення провадження у справі стосовно стягнення заборгованості по орендній платі скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

" В задоволенні позову про стягнення з відповідача 7812,84 грн. заборгованості по орендній платі та відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг згідно Договору оренди майна від 01.06.2009 р. відмовити."

В решті рішення залишити без змін.

3. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ на виконання цієї постанови.

4. Справу № 918/434/13 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.