Постанова

від 16.07.2013 по справі 905/2209/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №905/2209/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І. за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 11.04.2013р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПервинної профспілкової організації обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 13.06.2013р. по справі№905/2209/13 (суддя Філімонова О.Ю.) за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_6, м. Слов'янськ Донецької області до Первинної профспілкової організації обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк простягнення заборгованості у розмірі 207408,00грн., пені у розмірі 19521,65грн., 3% річних у розмірі 3912,26грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6, м. Слов'янськ Донецької області звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Первинної профспілкової організації обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 207408,00грн., пені у розмірі 19521,65грн., 3% річних у розмірі 3912,26грн.

21.05.2013р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідач частково сплатив заборгованість за основним боргом у розмірі 15000,00 грн. та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 192408,00 грн., пеню у розмірі 17331,15 грн., 3% річних у розмірі 3912,26 грн., судовий збір у розмірі 4273,03 грн. Також, у даній заяві позивач просить повернути надмірно сплачену суму судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, у розмірі 343,82 грн. Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. у справі №905/2209/13 позовні вимоги задоволені, стягнуто з первинної профспілкової організації обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 суму основного боргу у розмірі 192408,00грн., пеню у розмірі 17331,15 грн., 3% річних у розмірі 3912,26 грн., судовий збір у розмірі 4273,03 грн.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм процесуального права. Посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволені клопотання про витребування доказів, яким позивач обґрунтовує настання кінцевого строку грошового зобов'язання відповідача за договором б/н від 16.04.2012р. і таки докази у справі відсутні. Також, скаржник зазначає, що акти звірок взаєморозрахунків між сторонами по договору містять посилання на господарські операції з продажу, а не надання послуг з організації харчування. На думку апелянта, суд першої інстанції неправомірно допустив до участі у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки за наявною довіреністю вони не мали права приймати участь у судових засіданнях та надавати пояснення у справі. Крім того, відповідач вважає, що відповідно до умов договору підставою для визначення об'єму наданих позивачем послуг з організації харчування є лише талони на харчування, які позивачем не були надані.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін, проти розгляду справи за відсутністю представника відповідача не заперечував. У судовому засіданні заявив клопотання про залучення до матеріалів справи рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2013р. у справі №905/3307/13.

Заявлене клопотання задоволено колегією суддів, оскільки дане рішення суду носить загальновідомий характер.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2012р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 м. Слов`янськ Донецької області (Виконавець) та первинною профспілковою організацією обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м. Донецьк (Замовник), укладено договір на організацію харчування.

Відповідно до пункту 1.1 договору, виконавець організовує харчування відпочиваючим на базі відпочинку "Юність" п. Щурово у 2012р.

Згідно з пунктом 1.2 договору, замовник зобов'язується направити на харчування до столової бази відпочинку "Юність" кожний заїзд не менше 100 людей відпочиваючих та оплатити вартість харчування за безготівковим розрахунком згідно затвердженому раціону із розрахунку 105,00 грн. на 1 людину на день.

Розділом 2 Договору передбачені обов'язки "виконавця".

Відповідно до пункту 2.2 договору, сума договору орієнтовно складає 1300000,00 грн.

За змістом пункту 3.3 договору, замовник зобов'язаний: оплатити вартість харчування відпочиваючих своєчасно відповідно до пункту 4.1 договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця гроші за надані послуги, протягом 5 календарних днів с моменту закінчення кожного заїзду відпочиваючих. На початку сезону виконувати передоплату для попередньої заготовки продуктів.

Відповідно до пункту 4.6 договору, замовник та виконавець щомісяця здійснюють звірку фактично відпущеного харчування та оформлюють відповідними актами.

Пунктом 7.1 договору визначено, що даний договір діє з моменту його підписання та до 31.12.2012р.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що за правовою природою спірний договір є договором про надання послуг, відносини за яким регулюються умовами спірного договору та главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 905 Цивільного кодексу України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Скаржник безпідставно посилається на те, що тільки талони на харчування є підставою для визначення об'єму наданих послуг, оскільки ним не враховано, що пункт 4.6 договору визначає, що «Замовник» та «Виконавець» щомісячно здійснюють звірку фактично наданого харчування та оформлюють відповідними актами.

Крім того, сторони, підписавши акти виконаних робіт, визначили найменування робіт, послуг, кількість та ціну, тобто своїми конклюдентними діями погодили в такий спосіб надані послуги. При цьому, відповідач не заперечує проти підписання цих актів.

Посилання відповідача на відсутність талонів на харчування, як належний доказ надання послуг, не ґрунтуються на умовах договору, оскільки їх зазначено як підставу для визначення кількості послуги, що фактично знайшло відображення в актах прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), які суд першої інстанції обґрунтовано визнав належними доказами у справі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не приймає посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи доказів обґрунтування позовних вимог та, як наслідок, порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів щодо надання послуг.

Також, апелянт, посилаючись на відсутність доказів, не заперечує, що такі послуги надавались, про що свідчить і здійснення оплати з посиланням саме на договір від 16.04.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов пункту 4.1 договору №б/н від 16.04.2012р. відповідач здійснив попередню оплату в розмірі 1100000,00 грн., а саме: 20.04.2012р. на суму 400000,00 грн.; 25.04.2012р. на суму 300000,00 грн.; 04.05.2012р. на суму 200000,00 грн.; 07.05.2012р. на суму 100000,00 грн.; 15.05.2012р. на суму 100000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу, на умовах договору, послуги з організації харчування відпочиваючих. Загальна сума виконаних робіт складає 1342408,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було частково оплачено суму основного боргу у розмірі 50000,00 грн., а саме: 30.01.2013р. на суму 5000,00 грн.; 08.02.2013р. на суму 5000,00 грн.; 14.02.2013р. на суму 5000,00 грн.; 22.02.2013р. на суму 5000,00 грн.; 01.03.2013р. на суму 5000,00 грн.; 11.03.2013р. на суму 5000,00 грн.; 20.03.2013р. на суму 5000,00 грн.; 28.03.2013р. на суму 5000,00 грн.; 04.04.2013р. на суму 5000,00 грн.; 23.04.2013р. на суму 5000,00 грн., про що свідчать банківські виписки.

Отже, відповідачем були порушені грошові зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України у сумі 192408,00грн. Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 192408,00грн. до матеріалів справи не надав.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з частиною першою та частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено судом першої інстанції, про що вже зазначалось, між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач надав відповідачу послуги, а останній розрахувався за них лише частково.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 192408,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що договір не місить узгодження щодо строку оплати послуг. Проте, у пункті 4.1 договору умови оплати послуг та графік заїзду відпочиваючих визначені як додаток до договору та наявність цього графіку є умовою договору. Виконання цього графіку підтверджується актами виконаних робіт.

Апеляційний суд не вважає порушенням норм процесуального права представництво інтересів позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в господарському суді Донецької області з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до частини 1 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач видав нотаріально посвідчену довіреність з певними повноваженнями щодо представництва її інтересів у судових установах, тобто і у господарських судах.

Згідно з частиною 3 статті довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем визначений чіткий об'єм прав, які довіритель передає зазначеним у довіреності особам, а саме, вести від її імені справи в усіх судових засіданнях з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу та третій особі. Для виконання вказаних дій позивач цією довіреністю надає зазначеним особам право розписуватися за неї, подавати від її імені заяви та виконувати всі інші юридично-необхідні дії, пов'язані з цією довіреністю.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв надані пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та приєднав до справи завірені цими особами документи.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 17331,15 грн. та 3% річних у розмірі 3912,26 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в статтях 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні статті 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про задоволення позовних вимог в цій частині у розмірі 17331,15 грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% у розмірі 3912,26 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Донецької області викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Первинної профспілкової організації обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. по справі №905/2209/13 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. по справі №905/2209/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 13.06.2013р. по справі №905/2209/13 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.: 1. Позивачу; 2. Відповідачу; 3. У справу, 4. ДАГС, 5. ГСДО