Рішення

від 12.07.2013 по справі 3343-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.2013 Справа №5002-26/ 3343-2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС»

про стягнення 252 585,19 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»

про стягнення 182 984,79 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача - Михайловський І.В., довіреність №2635 від 30.10.2012, представник

від відповідача - Іжетникова Л.О., довіреність №б/н від 31.01.2013, представник

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» про стягнення 239 575,67 грн. основного боргу та 13 009,52 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2012 позовну заяву ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Позовні вимоги первісного позову мотивовані тим, що відповідачем належним чином не були виконані умови укладеного між сторонами договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 239 575,67 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 009,52 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

16.10.2012 від ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» 182 984,79 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2012 прийнято зустрічний позов ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» про стягнення суми в розмірі 182 984,79 грн. для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що з травня 2009 року у ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» не було фактичної можливості користуватися предметом лізингу, у зв'язку з чим, заявник просить суд стягнути з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» 182 984,79 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2012 зупинено провадження у справі №5002-26/3343-2012 до набрання законної сили рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-22/4059-2012.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2013 провадження у справі №5002-26/3343-2012 поновлено.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2013 продовжено строк розгляду справи до 12.07.2013.

20.06.2013 від ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» до суду надійшло доповнення до зустрічної позовної заяви, яке суд розцінює як заяву про зміну підстав зустрічного позову, в якій ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС», як на підставу стягнення 182 984,79 грн. безпідставно отриманих грошових коштів посилається на розірвання з 28.05.2009 договору фінансового лізингу в односторонньому порядку ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

Згідно п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Розгляд даної справи по суті судом розпочато у судовому засіданні 01.11.2012, у зв'язку з чим, суд залишає доповнення до зустрічної позовної заяви ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» від 20.06.2013, яке суд розцінює як заяву про зміну підстав зустрічного позову, без розгляду.

Представник ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» у своїх поясненнях та запереченнях первісний позов підтримує, проти зустрічного позову заперечує.

Представник ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» у своїх поясненнях та запереченнях зустрічний позов підтримує, проти первісного позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18.08.2008 між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» (лізингоодержувач) був укладений договір №080818-155/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладання договору якого наведена в Специфікації (додаток №2 до Договору) - далі за текстом «Майно» або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно до п. 2.1 договору, строк користування лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно з п. 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору) та пунктів 3.4.1-3.4.5 цього договору.

Лізингові платежі включають: платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1 - 3.4.5 договору.

Пункт 3.4 договору визначає, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у порядку, визначеному п. 3.4.1.

В свою чергу п. 3.4.1 договору встановлює, що лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу) та даний пункт договору встановлює порядок розрахунку суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавцю на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу).

Відповідно до п. 3.4.2 договору, порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п. 3.4.1 цього договору, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений на дату фактичного виконання лізингового платежу, перевищує курс гривні до долару США, за якими Банківська установа, по дорученню лізингодавцю, фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Пунктом 3.4.5 договору встановлено, що коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1-3.4.4 цього договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане в лізинг майно.

Відповідно до п. 3.6 договору, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Згідно п. 3.11 договору, у разі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також, на вимогу лізингодавця, підписують акт коригування вартості майна.

Пункт 4.1 договору встановлює порядок передачі лізингодавцем лізингоодержувачу майна.

Згідно п. 4.3 договору, приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Пунктом 18.1 договору встановлено, що даний договір набирає чинності (вважається укладеним) з моменту його підписання сторонами і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У специфікації до договору зазначено майно яке передається у лізинг: автомобіль КАМАЗ самоскид 65201, 2008 року випуску, модель 65201, ціна 488 000,00 грн. з ПДВ.

У підтвердження передачі майна, 08.08.2008 сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна (Автомобіль КАМАЗ 65201, 2008 року випуску, державний номер АА 6095 НР).

ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» сплачує ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» лізингові платежі згідно додатку №1 до договору «Графік сплати лізингових платежів», відповідно до якого, загальна сума платежів за період з 18.08.2008 по 27.09.2011 складає 681 815,55 грн.

ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» за весь період дії договору сплатив на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» лізингові платежі в розмірі 442 239,88 грн. які повністю погашають лізингові платежі за період з 21.08.2008 по 27.02.2010 та частково лізинговий платіж за 27.03.2010 в розмірі 1 502,91 грн.

Проте, за період з 27.03.2010 по 27.09.2011 ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів не виконав, внаслідок чого за даний період за ним виникла заборгованість в розмірі 239 575,67 грн., а саме: з 27.03.2010 заборгованість складає 13 392,92 грн. (частково було сплачено 1 502,91 грн.), з 27.04.2010 заборгованість збільшилась на суму 15 055,37 грн., з 27.05.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 729,36 грн., з 27.06.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 625,30 грн., з 27.07.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 313,14 грн., з 27.08.2010 заборгованість збільшилась на суму 14 195,22 грн., з 27.09.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 980,17 грн., з 27.10.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 688,83 грн., з 27.11.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 550,10 грн., з 27.12.2010 заборгованість збільшилась на суму 13 272,63 грн., з 27.01.2011 заборгованість збільшилась на суму 13 120,01 грн., з 27.02.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 904,97 грн., з 27.03.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 565,07 грн., з 27.04.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 474,89 грн. з 27.05.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 232,10 грн., з 27.06.2011 заборгованість збільшилась на суму 12 044,82 грн. з 27.07.2011 заборгованість збільшилась на суму 11 815,91 грн., з 27.08.2011 заборгованість збільшилась на суму 11 126,86 грн. з 27.09.2011 заборгованість збільшилась на суму 488,00 грн.

Предметом спору первісного позову є невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів згідно договору фінансового лізингу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України «Про фінансовий лізинг».

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС», не виконавши зобов'язання з оплати лізингових платежів, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги первісного позову про стягнення 239 575,67 грн. лізингових платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» у первісному позові просить суд стягнути з ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» 13 009,52 грн. 3% річних за період 28.03.2010 по 21.09.2012 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення лізингових платежів передбачених умовами договору, вимоги первісного позову про стягнення нарахованої згідно ст. 625 Цивільного кодексу України суми у вигляді 3% річних у розмірі 13 009,52 грн. підлягають задоволенню.

Відносно зустрічної позовної заяви ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» та заперечень проти первісного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зустрічна позовна заява ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» мотивована тим, що 18.08.2008 між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (Лізингодавець) та ТОВ «АІР- НК-плюс» (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А, предметом якого є надання Лізингодавцем у платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу - вантажного автомобіля марки КАМАЗ 65201 вартістю 488 000,00 грн. для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім лізингових платежів.

В силу п. 2.1 даного договору, строк користування Лізингоодержувачем майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно п. 4.3 даного договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

У зв'язку із закінчення строку дії договору, за актом приймання-передачі від 11.04.2012 ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» повернуло, а ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» прийняло передане у лізинг майно.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з п. 3.1 договору, лізингові платежі включають: 3.1.1 платежі, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна; 3.1.1 винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

18.08.2008 сторони погодили Графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого за весь строк дії даного договору повинно бути сплачено 681 815,55 грн. лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Таким чином, за своєю правовою природою фінансовий лізинг є різновидом договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу ст. 4 вказаного Закону, лізингоодержувачем є фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

Прийняття ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» від ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» вказаного вантажного автомобіля КАМАЗ 65201 за реєстраційним номером АА 6095 НР у володіння та користування підтверджується двостороннім актом приймання-передачі від 18.08.2008.

Проте, 30.04.2009 керівником регіональної мережі ВіЕйБі Лізинг Дзюнь Л.А. з автомобіля КАМАЗ 65201 був знятий державний номер АА 6095 НР, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.05.2009, затвердженою начальником Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АР Крим 08.05.2009 та не заперечується самим керівником регіональної мережі ВіЕйБі Лізинг Дзюнь Л.А., який під час проведення розшукових заходів пояснив, що вказані дії вчинив за рішенням кредитної ради «ВіЕйБі Лізинг», керуючись ст. 10 договору лізингу, а також пояснив, що попередньо ТОВ «АІР-НК-плюс» було повідомлено про застосування заходів оперативного характеру, а після скручування номеру Дзюнь Л.А. повідомив про це ДАІ Бахчисарайського районного відділу.

Відповідно до п.п. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, без номерного знака або талона про проходження державного технічного огляду.

Тобто, вищевказані дії ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» зробили неможливим користування автомобілем, у зв'язку з сим, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про зобов'язання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» усунути перешкоди ТОВ «АІР-НК-плюс» у володінні та користуванні вантажним автомобілем КАМАЗ 65201, шляхом повернення державного номеру АА 6095 НР, а також про припинення правовідносин ТОВ «АІР-НК-плюс» та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» за договором фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А від 18.08.2008 по сплаті ТОВ «АІР-НК-плюс» лізингових платежів, які складають винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, за період з 30.04.2009 до дати повернення ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» державного номеру АА 6095 НР ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС». Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 у справі №2-5/5237-2009 позов товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» задоволено частково, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» усунути перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» у володінні та користуванні вантажним автомобілем КАМАЗ 65201, шляхом повернення державного Номеру АА 6095 НР, що стосується вимог про припинення правовідносин, то суд, відмовляючи в цій частині в задоволенні позовних вимог, зауважив на обрання неналежного способу захисту порушеного права та зазначив, що невикористання наймачем майна через обставини, за які він не відповідає, відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через такі обставини, а не підставою для припинення правовідносин. Таким чином, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» вважає, що даним рішенням було встановлено, що починаючи з травня 2009 року ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» з вини ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» було позбавлено можливості користуватися предметом лізингу.

На примусове виконання вищевказаного рішення суду 15.03.2010 було видано наказ, який ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» пред'явлено до виконання у ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Постановою ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 30.03.2010 було відкрито виконавче провадження, але до теперішнього часу рішення суду не виконано, номерний знак на автомобіль не повернуто.

Таким чином, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» вважає, що з травня 2009 року до моменту повернення автомобіля ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» 11.04.2012 ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» автомобілем не користувалося через обставини, за які не відповідало.

Згідно з даними графіку сплати лізингових платежів від 18.08.2008, за період з травня 2009 року до 27.09.2011 ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» повинно було сплатити 422 560,46 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» вважає, що він звільняється від сплати лізингових платежів на загальну суму 422 560,46 грн. за КАМАЗ 65201 державний номер АА 6095 НР, отриманий за договором фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А ВІД 18.08.2008 за період з травня 2009 року по 27.09.2011 включно.

Відповідно до графіку сплати лізингових платежів, за період з 21.08.2008 по травень 2009 року (за період фактичного користування) ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» повинно було сплатити лізингових платежів на суму 259 255,09 грн. (681 815,55 грн. - 422 560,46 грн.), однак, оскільки ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» було фактично сплачено 442 239,88 грн., то зайво сплаченими на даний час та безпідставно отриманими ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» є кошти на суму 182 984,79 грн., що складаються: 442 239,88 грн. (фактично перераховані за весь період дії договору) - 259 255,09 грн. (належні до сплати за період фактичного користування).

На підставі вищевикладеного, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» листом від 15.10.2012 зверталося до ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» про повернення 182 984,79 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, однак, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» дані кошти не повернуло, що й стало приводом для звернення ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» 182 984,79 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Також, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» зазначає, що ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» направило ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» повідомлення №2746 від 25.05.2009 про розірвання договору фінансового лізингу, у зв'язку з чим, ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» вважає, що з дати отримання повідомлення (28.05.2009) договір фінансового лізингу є розірваним, а зобов'язання щодо сплати лізингових платежів є припиненими.

Оцінивши подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» просить суд в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути 182 984,79 грн. безпідставно одержаних коштів, посилаючись на переплату по договору фінансового лізингу №080818-154/ФЛ-Ю-А у зв'язку із звільненням від обов'язку сплачувати лізингові платежі за користування майном (починаючи з травня 2009 року по 27.09.11) з підстав, визначених ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, у зв'язку із тим, що протягом цього строку майно не могло бути використано ним через обставини, за які він не відповідає, а саме: у зв'язку із незаконним вилученням ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» одного з двох номерних знаків з вантажного автомобіля.

Отже, до предмету доказування по даному спору входить з'ясування наявності чи відсутності обставин фактичного використання орендарем майна орендодавця протягом строку лізингу.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Аналіз ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає обов'язкові умови для звільнення від плати за користування майном: 1) фактичне невикористання майна; 2) наявність обставин, за які наймачі не відповідає; 3) безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між першим та другим факторами.

Користування полягає у вилученні (споживанні) із речі її корисних властивостей для задоволення потреб та інтересів, а відповідно до ч. 1 ст. 397 та ст. 8 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Фактичні обставини полягають у тому, що ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» автомобіль не лише міг використовуватись, але й фактично використовувався протягом усього строку лізингу.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.12.2009 у справі №2-5/5237-2009 встановлено створення ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» перешкод у володінні та користуванні вантажним автомобілем неправомірним вилученням номерного знаку. Натомість вказане судове рішення не встановлює обставини невикористання чи неможливості використання вантажного автомобіля.

В підтвердження обставин фактичного використання майна ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.11.12 задоволено клопотання ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» та витребувано з підрозділу ДАІ МВС України відомості про зареєстровані адміністративні правопорушення та ДТП, вчинені за період з травня 2009 року по 11.04.12 на вантажному автомобілі КАМАЗ 65201, 2008 року випуску, номер кузова ХТС65201081158070, державний номер АА 6095 НР, що належав ТОВ «ВіЕйБі Лізинг».

На запит ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» для виконання вимог вказаної вище ухвали Заступником начальника департаменту ДАІ МВС України надано відповідь від 27.11.2012 №4/3-10078 про те, що за участю вказаного транспортного засобу було зафіксовано дорожньо-транспортна пригода та п'ять порушень правил дорожнього руху та складено адміністративні протоколи, а саме:

10.11.2009 - за ч. 2 ст. 122 КУпАП (м. Феодосія);

10.11.2009 - за ст. 132-1 КУпАП (порушення правил провезення небезпечних або великовагових/габаритних вантажів) на 60 км. траси Сімферополь - Євпаторія;

21.03.2010 - за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості);

16.04.2010 - за ст. 124 КУпАП;

21.08.2010 зафіксовано ДТП у м. Севастополь;

27.08.2010 - за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення швидкості) у м. Сімферополь;

За частиною 6 статті 121 КУпАП (керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим) порушень не зафіксовано.

ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» вважає себе звільненим від обов'язку сплачувати лізингові платежі за користування майном, починаючи з травня 2009 року по 27.09.2011, натомість, за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року водії лізингоодержувача при керуванні предметом лізингу були учасником дорожньо-транспортної пригоди та п'ять разів притягувались до адміністративної відповідальності по іншим підставам, аніж ті, на які відповідач посилається як на підставу вимог та заперечень.

Отже, лізингоодержувач фактично використовував майно протягом строку лізингу і до юридичної відповідальності жодного разу за відсутність одного з двох номерних знаків не притягувався.

Лізингоодержувач також вважає себе звільненим від сплати лізингових платежів у зв'язку із розірванням лізингодавцем договору фінансового лізингу повідомленням вих. №2746 від 25.05.2009, вчиненим на підставі п. п. 10.1.1, 10.2 договору, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Однак, відмова лізингодавця від договору фінансового лізингу, як правоприпиняючий односторонній правочин, не є чинною, зважаючи на наступне.

Предметом первісного позову у даній справі є стягнення лізингових платежів в сумі 252 585,19 грн. саме за період з 27.03.2010 по 27.09.2011, що свідчить про відсутність заборгованості лізингоодержувача до зазначеної дати.

Повідомлення №2746 від 25.05.2009 лізингоодержувач одержав 28.05.2009, однак, лізингоодержувачем в період з 25.05.2009 по 27.03.2010 періодично здійснювалась оплата лізингових платежів згідно графіку з призначенням платежу: «лізинговий платіж згідно графіку», про що свідчить виписка по рахунку лізингодавця.

Також, у вимозі про повернення майна від 09.04.2012, в якості підстави повернення майна зазначено закінчення 27.09.2011 строку лізингу та приписи ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», де визначено обов'язок лізингоодержувача повернути майно по закінченню строку лізингу. Акт приймання-передачі, підписаний сторонами 11.04.2012, в якості підстави для повернення майна також вказує на припинення договору фінансового лізингу, у зв'язку із закінченням строку лізингу. ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» в своїх листах №1 від 25.09.2011 та №8 від 03.04.201, як на підставу повернення майна посилається саме на закінчення строку фінансового лізингу. ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» у зустрічній позовній заяві та у відзиві також фактично визнає продовження дії договору фінансового лізингу після розірвання, вказуючи на звільнення від сплати лізингових платежів з підстави - неможливості користування майном.

Відповідно до п. 3.6 договору фінансового лізингу, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Отже, сторони в порядку ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 629 Цивільного кодексу України погодили, що лізингоодержувач не може вимагати жодного відшкодування або зменшення суми платежів за договором у випадку перерви в експлуатації майна, незалежно від причин виникнення такої перерви (п. 3.6 договору).

Дана договірна умова є чинною та має застосовуватись в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України.

З огляду на чинність цієї договірної умови, свободу та обов'язковість договору, лізингоодержувача не може бути звільнено від сплати лізингових платежів не залежно від будь яких обставин та причин, оскільки, протилежне суперечило б умовам договору та чинному законодавству.

Враховуючи недоведеність ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» звільнення від сплати лізингових платежів, суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» про стягнення 182 984,79 грн., як безпідставно набутих на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованою.

Судові витрати по даній справі суд відносить на ТОВ «АІР-НК-ПЛЮС» згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 17.07.2013.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІР-НК-ПЛЮС» (пров. Підгородня, 71-А, м. Бахчисарай, АР Крим, 98400; ідентифікаційний код 33407878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (вул. Дегтярівська, 21-Г, м. Київ, 04119; ідентифікаційний код 33880354) 239575,67 грн. основного боргу, 13009,52 грн. 3% річних та 5051,70 грн. судового збору.

3. У задоволені зустрічного позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) О.Л. Медведчук