Постанова

від 15.07.2013 по справі 911/1047/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2013 р. Справа№ 911/1047/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Полозок О.І., представник за довіреністю № б/н від 20.04.2013;

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" на рішення господарського суду Київської області від 21.05.2013 у справі № 911/1047/13 (суддя Карпечкін Т.П.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рійк Цваан Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" про стягнення 156 194 грн. 29 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рійк Цваан Україна" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" про стягнення 156 194 грн. 29 коп., з яких: сума основного боргу - 143 712 грн. 40 коп., 3% річних - 2 085 грн. 06 коп. та пеня - 10 369 грн. 83 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Київської області від 21.05.2013 у справі № 911/1047/13 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 143 712 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 2 085 грн. 06 коп. та пеню в сумі 10 369 грн. 83 коп.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки від 30.03.2012 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 21.05.2013 у справі № 911/1047/13 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір поставки від 30.03.2012 року, на підставі якого позивачем заявлено до стягнення заборгованість з відповідача, підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" Гедз С.В. з перевищенням повноважень.

Таким чином, апелянт вважає, що дії вчинені директором з перевищенням наданих йому повноважень не породжують правових наслідків для відповідача.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" у справі № 911/1047/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2013 у справі №911/1047/13 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 15.07.2013.

В судовому засіданні 15.07.2013 року представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім в даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, а отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Рійк Цваан Україна", як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ", як покупцем, 30.03.2012 року укладено договір поставки.

Згідно предмету даного договору продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар за ціною та на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна за одиницю товару визначається у специфікаціях до цього договору (а у разі їх відсутності - у накладних) з урахуванням п. 6.5 договору.

Асортимент та кількість товару визначається сторонами у специфікаціях до цього договору (а у разі їх відсутності - у накладних) (п. 3.2 договору).

Згідно п. 5.1 договору, приймання-передача товару оформлюється накладною, яка складається у письмовій формі та є невід'ємною частиною даного договору. Поставка товару здійснюється лише після попередньої оплати товару.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що ціна договору на момент його підписання, відповідно до Специфікації №1 до договору становить 226 932 грн. 00 коп., орієнтовно становить еквівалент 21 428,90 євро та підлягає сплаті в українських гривнях відповідно до договірного курсу на день оплати. Остаточно ціна договору визначається як вартість усіх поставок, здійснених продавцем покупцю протягом терміну дії цього договору, відповідно до Специфікацій, накладних та правил, встановлених п. 6.5 договору.

Попередня оплата товару за Специфікацією № 1 розмірі 5%, що складає 11 346 грн. 60 коп., повинна бути проведена до 06.04.2012 р.

Часткова оплата товару за Специфікацією № 1 в розмірі 25%, що складає 56 733 грн. 00 коп., повинна бути проведена до 15.05.2012 р.

Остаточна оплата товару за Специфікацією № 1 в розмірі 70%, що складає 158 852 грн. 40 коп., повинна бути проведена до 30.09.2012 р. (п. п. 6.2-6.4 договору).

Відповідно до п. 6.5 договору погоджений сторонами договірний курс гривні до євро на дату підписання договору - 10,59 рн. за 1 євро. У разі підвищення на дату платежу офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, що дорівнює офіційному курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України. У разі зниження на дату платежу офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ у порівнянні з курсом, вказаним вище, договірний курс на дату платежу вважається таким, який сторони зафіксували на момент укладення договору.

Згідно з п. 8.1 договору у випадку порушення покупцем зобов'язань з оплати товару у строк, передбачений цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Специфікацією № 1 до договору поставки від 30.03.2012 сторони погодили найменування, кількість та ціну товару.

Загальна вартість товару відповідно до вищезазначеної Специфікації становить 226 932 грн. 00 коп.

Крім того, Додатковою угодою №1 від 26.04.2012 до договору поставки від 30.03.2012 сторонами внесено зміни до п. 6.1 вищезазначеного договору в частині визначення ціни договору.

Так, змінена ціна договору складає 216 432 грн. 00 коп., що орієнтовно становить еквівалент 20 437, 40 євро та підлягає сплаті в українських гривнях відповідно до договірного курсу на день оплати.

На виконання умов договору Продавець поставив, а Покупець прийняв продукцію на загальну суму 216 432 грн. 00 коп.

Факт поставки товару відповідачу на зазначену суму підтверджується оформленою належним чином видатковою накладною від 04.05.2012 № 14106537.

Станом на день звернення позивача з позовом до суду, відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, сплативши на рахунок позивача 26.04.2012 суму попередньої оплати в розмірі 11 346 грн. 60 коп. та 15.05.2012 суму часткової оплати товару в розмірі 56 733 грн. 00 коп., що підтверджується реєстрами кредитових платежів (а.с. 23-24).

Оскільки, відповідачем оплата за поставлену продукцію була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 148 352 грн. 40 коп.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було здійснено часткову оплату боргу за поставлений товар на суму 4 640 грн. 00 коп.

Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем вже після подачі позову, позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Дана заява прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Отже, предметом спору у даній справі була вимога про стягнення 143 712 грн. 40 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на момент винесення місцевим господарським судом рішення по даній справі складала 143 712 грн. 40 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 6.2-6.4 договору попередня оплата товару повинна бути проведена до 06.04.2012 р., часткова оплата товару - до 15.05.2012 р., а остаточна оплата - до 30.09.2012 р.

Відповідачем грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару в обумовлені строки та в повному обсязі виконано не було.

Як вже зазначалось вище, відповідач до подачі позивачем даного позову до суду перерахував на його рахунок 26.04.2012 суму попередньої оплати в розмірі 11 346 грн. 60 коп. та 15.05.2012 суму часткової оплати товару в розмірі 56 733 грн. 00 коп.

Частина заборгованості в сумі 4 640 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем позивачу 02.04.2013, тобто після порушення провадження у даній справі.

Решта заборгованості в сумі 143 712 грн. 40 коп. оплачена так і не була.

Отже, враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт поставки товару відповідачу та наявності заявленого до стягнення боргу станом на день прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленою належним чином видатковою накладною.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 143 712 грн. 40 коп.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 10 396 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 2 085 грн. 06 коп.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 27.02.2012 № 01-06/2224/2012 "Про доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" викладена аналогічна позиція з приводу даного питання.

Так, зазначено, що у спорах, які виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Отже, законодавством обмежений максимально граничний розмір пені.

Згідно з п. 8.1 договору у випадку порушення покупцем зобов'язань з оплати товару у строк, передбачений цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Так, за змістом положень договору, сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені, проте її розмір, визначений в договорі перевищує граничний розмір установлений законом.

Разом з тим, позивачем було здійснено розрахунок пені відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тобто з урахуванням положень закону щодо обмеження максимально граничного розміру пені.

Відповідно до даного розрахунку пеня за договором складає 10 396 грн. 83 коп.

Перевіривши даний розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо його правомірності.

Крім цього, колегія суддів також погоджується з задоволенням вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 085 грн. 06 коп., з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором поставки від 30.03.2012 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 10 396 грн. 83 коп. та 3% річних в сумі 2 085 грн. 06 коп., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Доводи апелянта про те, що договір поставки від 30.03.2012 року, на підставі якого позивачем заявлено до стягнення заборгованість з відповідача, підписано директором товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" Гедз С.В. з перевищенням повноважень, а отже такі дії не породжують правових наслідків для відповідача, відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до п. 13.5 договору поставки покупець заявляє та гарантує, що особа, яка підписала договір, належним чином уповноважена та документи, що підтверджують повноваження, належним чином видані та на момент підписання договору не були відкликані чи замінені.

Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" станом на 30.03.2012, тобто на день укладення договору поставки від 30.03.2012, був Гедз С.В., який і підписав даний договір.

Отже, директор відповідача Гедз С.В. був належним чином уповноваженим на підписання договору поставки.

Доказів протилежного відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України).

Слід зазначити, що відповідач виконуючи умови договору поставки, а саме приймаючи від позивача товар та частково сплачуючи його вартість, тим самим не заперечував проти даного правочину.

Отже, наведене свідчить про схвалення даного правочину шляхом прийняття його до виконання, що виключає настання правових наслідків укладення договору не уповноваженою особою.

Крім того, ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину.

Договір, на підставі якого заявлено позов, не визнавався недійсним в судовому порядку.

Доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Агро Північ" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 21.05.2013 у справі № 911/1047/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 911/1047/13 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.