Постанова

від 11.07.2013 по справі 5011-38/18407-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2013 р. Справа№ 5011-38/18407-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипки І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Рибченко О.Г. - довіреність № 276 від 17.12.2012 року,

від відповідача: Ковальов О.М. - довіреність б/н від 09.04.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року

у справі № 5011-38/18407-2012 (суддя Власов Ю.Л.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Магазин «Будинок меблів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон»

про стягнення 114 561,13 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 114 561,13 грн. пені за прострочення кінцевого терміну монтажу продукції згідно договору поставки № 0106 від 01.06.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року (повний текст рішення підписано 19.04.2013 року) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 51 799,70 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Пітон» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

ПАТ «Магазин «Будинок меблів» у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ «Пітон» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року для розгляду справи № 5011-38/18407-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 20.06.2013 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 року розгляд справи відкладено на 11.07.2013 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.07.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ТОВ «Пітон» задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ «Пітон» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Пітон» слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.06.2012 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір поставки № 0106 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію, визначену п. 1.2. договору та здійснити її монтаж, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити змонтовану продукцію.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

У п. 2.1. договору сторони погодили, що поставка продукції за цим договором здійснюється у такі строки: не пізніше 22 робочих днів з моменту отримання авансового платежу, визначеного в п. 3.3. договору, на рахунок постачальника. Монтаж продукції на об'єкті, визначеному в п. 2.2 договору здійснюється протягом 5 робочих днів з дати поставки. Загальний термін поставки та монтажу поставленої продукції не повинен перевищувати 27 робочих днів.

Відповідно до п. 2.2. договору місце здійснення поставки та монтажу продукції постачальником: місто Київ, бульвар Дружби народів, 23.

Згідно з п. 3.1. договору вартість конкретної партії продукції, що поставлятиметься за даним договором, включаючи вартість робіт з монтажу даної продукції, визначається у специфікаціях до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування позивачем безготівкових коштів на поточний рахунок відповідача:

- 75% (авансовий платіж, в т.ч. ПДВ) від вартості партії продукції, що зазначена в специфікації, протягом 3 робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку;

- 25% (остаточний розрахунок, в т.ч. ПДВ) від вартості партії продукції, що зазначена в специфікації, протягом 3 робочих днів з моменту підписання документів, що підтверджують отримання покупцем продукцію та монтажу продукції (накладна на отримання продукції та Акт приймання-передачі виконаних робіт з монтажу продукції).

Між сторонами було укладено 4 специфікації до договору на поставку продукції на загальну суму 213 808,67 грн.:

- специфікація № 1 від 01.06.2012 року (додаток № 1 до договору) на поставку продукції (секції „жалюзі" 2200х750х100 мм кількістю 10 шт.) вартістю 50 908,67 грн.;

- специфікація № 2 від 11.06.2012 року (додаток № 2 до договору) на поставку продукції (перегородка з „шаховими" вікнами 2460х3200х230 мм в кількості 1 шт.) вартістю 22 000,00 грн.;

- специфікація № 3 від 20.06.2012 року (додаток № 3 до договору) на поставку продукції (обшивка для отвору в кількості 4 шт.) вартістю 60 000,00 грн.;

- специфікація № 4 від 21.06.2012 року (додаток № 4 до договору) на поставку продукції (карниз (згідно наданих креслень) в кількості 131 шт., плінтус (згідно наданих креслень) в кількості 114 шт.) загальною вартістю 80 900,00 грн.

Вказані специфікації №1, №2, № 3 та № 4 підписано представниками позивача та відповідача і скріплено печатками юридичних осіб.

Умови договору поставки № 0106 від 01.06.2012 року свідчать про те, що за своєю правовою природою він є змішаним договором поставки та підряду.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунки-фактури: № ПИ-0114 від 01.06.2012 року на суму 50 908,67 грн. за секцію „жалюзі" 2200*750*100 мм, № ПИ-0119 від 11.06.2012 року на суму 22 000,00 грн. за перегородку з шаховими вікнами 2460*3200*230 мм, № ПИ-0130 від 20.06.2012 року на суму 60 000,00 грн. за обшивку отвору, рахунок-фактуру № ПИ-0131 від 21.06.2012 року на суму 80 900,00 грн. за карниз та плінтус згідно наданих креслень, а всього на загальну суму 213 808,67 грн.

В свою чергу, на виконання умов вказаного договору позивач здійснив оплату продукції в сумі 162 808,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками: від 07.06.2012 року на суму 50 908,67 грн. з призначенням платежу „за секцію „жалюзі" зг.рах.ПИ-0114 від 01.06.12р.", від 12.06.2012 року на суму 22 000,00 грн. з призначенням платежу „за перегородку з шаховими вікнами зг.рах.ПИ-0119 від 11.06.12р.", від 20.06.2012 року на суму 30 000,00 грн. з призначенням платежу „50% за обшивку для отвору зг.рах.ПИ00130 від 20.06.12р.", від 22.06.2012 року на суму 59 900,00 грн. з призначенням платежу „часткова оплата за карниз, плінтус зг.рах.ПИ-0131 від 21.06.12р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки та монтажу продукції повністю не виконав, протягом 27 робочих днів обумовлену договором продукцію не змонтував.

У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, 24.11.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 254, в якій вимагав виконати зобов'язання по поставці продукції та її монтажу, а також сплатити неустойку за прострочення монтажу продукції.

Проте відповідач вказану претензію залишив без відповіді та виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 4.2. договору сторони встановили, що за прострочення кінцевого терміну монтажу продукції відповідач виплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі 0,5% від суми отриманого авансу за кожний день прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивач свої зобов'язання щодо здійснення передоплати товару виконав частково, за специфікаціями № 1 та № 2 оплатив 100% вартості товару, а за специфікаціями № 3 та № 4 оплатив лише в розмірі відповідно 50% та 74,04% вартості цих товарів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що зібраними у справі доказами підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 75% за специфікаціями № 1 та № 2, а відтак відповідач був зобов'язаний протягом 27 робочих днів виготовити, поставити та змонтувати продукцію, передбачену цим специфікаціями, проте відповідач цих обов'язків не виконав.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що враховуючи те, що відповідач будь-яких доказів щодо поставки та монтажу продукції вказаної в специфікаціях у строки встановлені договором не надав, то позовні вимоги про стягнення 114 561,13 грн. пені підлягають частковому задоволенню в сумі 51 799,70 (36 399,70 грн. + 15 400,00 грн.) грн. за невиконання зобов'язання з виготовлення, поставки та монтажу продукції за специфікаціями № 1 та № 2 до договору.

При цьому, вірним є висновок суду першої інстанції, що в задоволені решти позовних вимог слід відмовити, оскільки позивач не виконав в повному обсязі свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 75% за специфікаціями № 3 та № 4, відповідно відповідач мав право зупинити виконання свого зобов'язання в силу ст. 594, ст. 856 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача, що поставку та монтаж продукції вказаної в специфікаціях ним було виконано з порушення строків, встановлених договором, оскільки позивач вчасно не підготував приміщення для монтажу продукції, колегію суддів не приймаються до уваги, оскільки вони не доведені відповідачем та спростовуються Актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.06.2012 року, підписаним позивачем, як замовником, та ТОВ „Будівельна компанія „Палаццо", як генпідрядником.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що він повідомляв позивача про дані обставини, що перешкоджають вчасному виконанню робіт.

Також судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача, що продукція була передана позивачу та змонтована, проте останній не підписав відповідні накладні та акти, оскільки відповідачем не подано доказів передачі товару позивачу, доказів направлення йому актів або листів щодо прийняття виконаних робіт, при цьому видаткові накладні на передачу товару відповідач направив позивачу лише 01.02.2013 року, що також спростовує дані доводи відповідача.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пітон» на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року у справі № 5011-38/18407-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2013 року у справі № 5011-38/18407-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 5011-38/18407-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.07.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.