Постанова

від 10.07.2013 по справі 816/3922/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/3922/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Незвицької Г.С.,

представника відповідача - Батюти З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" (далі по тексту - позивач, ТОВ "СВГ ПЛЮС") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2013 року: №0000702308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств загалом в розмірі 48 430 грн. 50 коп. та №0000712308, відповідно до якого платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 30 749 грн..

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ТОВ "СВГ ПЛЮС" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість. Стверджував, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест компані" (далі по тексту - ТОВ "Інтернафтогазінвест компані") підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких надавалися на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "СВГ ПЛЮС", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою останнього по взаємовідносинах з ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, викладені в акті перевірки від 31 травня 2013 року №2979/22.5/36396839.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "СВГ ПЛЮС" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 11-13/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля (основний, 46.90), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля фруктами й овочами (46.31), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "СВГ ПЛЮС" по взаємовідносинах з ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" (код ЄДРПОУ 33108265) за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 травня 2013 року №2979/22.5/36396839 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року в розмірі 32 287 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012 року загалом в розмірі 30 749 грн. /т. І, а.с. 20-42/.

Не погоджуючись з доводами контролюючого органу, платником податків 04 червня 2013 року за вих. №135 подано до ДПІ у м. Полтаві заперечення на зазначений акт перевірки /т. І, а.с. 43-46/.

Листом від 10 червня 2013 року вих. №7639/10/22.5-18 відповідач повідомив ТОВ "СВГ ПЛЮС" про відхилення заперечень та залишення висновків Акта перевірки без змін /т. І, а.с. 47-48/.

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 13 червня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000702308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств загалом в розмірі 48 430 грн. 50 коп. (в т.ч., 32 287 грн. - основний платіж, 16 143 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) /т. І, а.с. 49/;

- №0000712308, відповідно до якого ТОВ "СВГ ПЛЮС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 30 749 грн. /т. І, а.с. 50/.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх недійсними.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, доводи про порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на які винесено спірні податкові повідомлення-рішення, ДПІ у м. Полтаві мотивувала відомостями, викладеними в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 березня 2013 року №1118/22-621/33108265 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест компані" (код за ЄДРПОУ 33108265) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 квітня по 31 липня 2012 року та з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року" /т. ІІІ, а.с. 56-64/. Зокрема, зазначила, що вказаним актом, у зв'язку з відсутністю ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" за юридичною адресою, визнано нереальним факт надання останнім ТОВ "СВГ ПЛЮС" послуг по зберіганню скрапленого газу. З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про безпідставне відображення позивачем у податковій звітності з податку на прибуток та ПДВ результатів господарських операцій з ТОВ "Інтернафтогазінвест компані".

Однак, суд не погоджується з даними доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, в силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У свою чергу, відповідно до приписів пунктів 200.1 - 200.3 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, ТОВ "СВГ ПЛЮС" у квітні 2012 року придбано у ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" послуги по зберіганню скрапленого газу загальною вартістю 184 495 грн. 90 коп., в т.ч. ПДВ - 30 749 грн. 32 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що спірні господарські операції між ТОВ "СВГ ПЛЮС" та ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" ґрунтувалися на договірних правовідносинах з приводу зберігання скрапленого вуглеводневого газу.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копію договору зберігання від 01 грудня 2011 року №01-12-11/ЗБ-1 /т. І, а.с. 52-54/, за умовами якого ТОВ "СВГ ПЛЮС" передає, а ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" зобов'язується приймати на зберігання та/або організовувати зберігання, а також повертати (відпускати) у схоронності скраплений вуглеводневий газ (суміш пропан-бутану ДСТУ 4047-2001), що надходитиме на адресу: вул. Залізнична, 168, смт. Калинівка, Васильківський район, Київська область.

30 березня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного договору, якою внесено зміни до пункту 4.1. договору щодо визначення вартості послуг по прийому, зберіганню, оформленню та відпуску газу протягом 10 днів в розмірі 205 грн. за одну тону (в т.ч. ПДВ) /т. І, а.с. 55/.

Зі змісту податкової декларації з ПДВ ТОВ "СВГ ПЛЮС" за травень 2012 року судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту вказаного звітного (податкового) періоду віднесено суму податку в розмірі 30 749 грн. 42 коп., що відображено у додатку №5 до податкової декларації "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /т. ІІІ, а.с. 65-68/.

Правомірність віднесення до складу податкового кредиту за травень 2012 року зазначеної суми позивач мотивував податковими накладними від 04 квітня 2012 року №19, від 11 квітня 2012 року №42, від 28 квітня 2012 року №114, виписаними ТОВ "Інтернафтогазінвест компані", копії яких надавалися на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві /т. І, а.с. 18/ та долучено до матеріалів справи /т. І, а.с. 59-61/.

Зазначені податкові накладні позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року - за датою отримання /т. ІІІ, а.с. 53/.

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов відсутні.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписування вищенаведених податкових накладних ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем у ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" послуг загальною вартістю 184 495 грн. 90 коп. (в т.ч., ПДВ - 30 749 грн. 32 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належними доказами у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стосовно реальності (товарності) спірних господарських операцій судом встановлено наступне.

Придбання газу скрапленого позивачем здійснювалося на підставі зовнішньоекономічних угод. Зокрема, протягом березня - квітня 2012 року ТОВ "СВГ ПЛЮС", відповідно до умов контрактів: від 01 грудня 2010 року №011210-SPBT з компанією "TARONE TRADE LLP" (Об'єднане Королівство) /т. І, а.с.89-98/, від 28 грудня 2011 року №281211-SPBT з компанією Penfold Oil Marketihg (Республіка Кіпр) /т. І, а.с. 99-108/, від 01 березня 2012 року №010312-SPBT з компанією Penfold Oil Marketihg (Республіка Кіпр) /т. І, а.с. 109-118/, придбано скраплений газ кількістю 999,98 т, з них: 100 т газу 28 квітня 2012 року реалізовано ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" на підставі договору поставки від 26 січня 2012 року №26-01-1/СТ-12, 899,98 т - передано на зберігання ТОВ "Інтернафтогазінвест компані".

На підтвердження реальності надання ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" протягом квітня 2012 року послуг зі зберігання скрапленого газу загальною кількістю 899,98 т позивачем надано копії: ВМД типу ІМ-40 з відмітками Київської обласної митниці /т. І, а.с. 71-80/; актів приймання за кількістю СВГ, що надійшли залізничним транспортом від 04 квітня 2012 року, від 11 квітня 2012 року, від 28 квітня 2012 року /т. І, а.с. 63-67/; актів прийому-передачі скрапленого газу на зберігання: від 02 квітня 2012 року /т. І, а.с. 193/, від 11 квітня 2012 року /т. І, а.с. 194/, від 28 квітня 2012 року /т. І, а.с. 195/; актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 04 квітня 2012 року №ОУ-0000023 /т. І, а.с. 56/, від 11 квітня 2012 року №ОУ-0000024 /т. І, а.с. 57/, від 28 квітня 2012 року №ОУ-0000025 /т. І, а.с. 58/, рахунків-фактур: від 03 квітня 2012 року №СФ-0000286 /т. І, а.с.221/, від 11 квітня 2011 року №СФ-0000324 /т. І, а.с. 222/, від 27 квітня 2012 року №СФ-0000382 /т. І, а.с. 223/.

Дослідивши вищезазначені копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Копії вищенаведених первинних документів бухгалтерського обліку надавалися позивачем на письмовий запит ДПІ у м. Полтаві від 25 квітня 2013 року №5916/10/22.5-18 /т. І, а.с. 16-18/, зауваження щодо їх змісту та форми в Акті перевірки, а також, письмових запереченнях відповідача на позов, відсутні.

Оплату придбаних у ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" послуг позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії банківських виписок /т. І, а.с. 68-70/.

Переданий на зберігання газ позивачем, у подальшому, реалізовано в адресу ТОВ "Інкомленд", ТОВ "Інтернафтогазінвест компані", ТОВ "Інком-ЛПГ", ТОВ "Єврогазтрейд", ТОВ "Екобіотранс" та передано на комісію ПВГП "Автотранс", ТОВ "Інкомленд", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії: заявок на відпуск газу скрапленого /т. І, а.с. 196/, договору комісії на продаж продукції від 02 січня 2011 року №02-01-11/К-1 з додатками /т. І, а.с. 224-236/, договору комісії на продаж продукції від 03 листопада 2010 року №03-11-10/К-2 з додатками /т. І, а.с. 237-243/, договорів поставки газу скрапленого: від 05 січня 2012 року №05-01-5/СГ-12 /т. І, а.с. 244-245/, від 26 січня 2012 року №26-01-1/СГ-12 /т. І, ас.. 246-247/, від 30 грудня 2011 року №30-12-1/СГ-12 /т. І, а.с. 248-249/, від 12 грудня 2011 року №12-12-2/СГ-12 /т. І, а.с. 250-251/, від 26 січня 2012 року №26-01-2/СГ-12 /т. І, а.с. 252-253/, від 19 січня 2012 року №19-01-4/СГ-12 /т. І, а.с. 254-255/, витяги з оборотної відомості (з розшифровкою) по рах. 281-1 "Товари на складі оприбутковані", копії товарно-транспортних накладних, накладних відпуску товару на комісію, актів приймання-здачі зрідженого газу, податкових накладних/т. ІІ, а.с. 1-239; т. ІІІ, а.с. 1-40/.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" послуг зі зберігання скрапленого газу, встановлено факт понесення ТОВ "СВГ ПЛЮС" витрат на придбання таких послуг в розмірі 153 746 грн. 58 коп. та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість в розмірі 30 749 грн. 32 коп., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29 березня 2013 року №1118/22-621/33108265 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернафтогазінвест компані" (код за ЄДРПОУ 33108265) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 квітня по 31 липня 2012 року та з 01 жовтня 2012 року по 30 листопада 2012 року", не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічну думку викладено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") та численних рішеннях Верхового Суду України в даній категорії справ (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), що враховуються судом з огляду на приписи частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

За вищенаведеного, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Враховуючи визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд також дійшов висновку, що податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 13 червня 2013 року №0000702308 неправомірно донараховано ТОВ "СВГ ПЛЮС" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16 143 грн. 50 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" в квітні 2012 року послуг зі зберігання скрапленого газу, встановлено факт понесення ТОВ "СВГ ПЛЮС" витрат на придбання таких послуг в розмірі 153 746 грн. 58 коп. та сплати у ціні придбаних послуг податку на додану вартість в розмірі 30 749 грн. 32 коп., а також підтверджено рух активів (товарів) під час здійснення господарської діяльності.

За таких обставин, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 13 червня 2013 року №№0000702308, 0000712308.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 791 грн. 80 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення від 20 червня 2013 року №1074 /а.с. 3/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 13 червня 2013 року №№0000702308, 0000712308.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 21049714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 36396839) витрати зі сплати судового збору в розмірі 791 (сімсот дев'яносто одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба