Ухвала

від 12.11.2013 по справі 816/3922/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 р.Справа № 816/3922/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3922/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВГ Плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомленнь - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВГ ПЛЮС" (далі по тексту - ТОВ "СВГ ПЛЮС") звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 червня 2013 року: №0000702308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств загалом в розмірі 48 430 грн. 50 коп. та №0000712308, відповідно до якого платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 30 749 грн..

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 13 червня 2013 року №№0000702308, 0000712308.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача та представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В ході апеляційного провадження виникла необхідність замінити відповідача по справі на Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» створено як юридичну особу Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області шляхом приєднання до відповідних територіальних органів Міністерства доходів і зборів органи Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає за потрібне замінити відповідача по справі Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "СВГ ПЛЮС" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість /т. І, а.с. 11-13/.

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля (основний, 46.90), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля фруктами й овочами (46.31), оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "СВГ ПЛЮС" по взаємовідносинах з ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" (код ЄДРПОУ 33108265) за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 травня 2013 року №2979/22.5/36396839 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

- підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2012 року в розмірі 32 287 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012 року загалом в розмірі 30 749 грн. (т. І, а.с. 20-42).

Не погоджуючись з доводами контролюючого органу, платником податків 04 червня 2013 року за вих. №135 подано до ДПІ у м. Полтаві заперечення на зазначений акт перевірки (т. І, а.с. 43-46).

Листом від 10 червня 2013 року вих. №7639/10/22.5-18 відповідач повідомив ТОВ "СВГ ПЛЮС" про відхилення заперечень та залишення висновків Акта перевірки без змін (т. І, а.с. 47-48).

На підставі висновків Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 13 червня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000702308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств загалом в розмірі 48 430 грн. 50 коп. (в т.ч. 32 287 грн. - основний платіж, 16 143 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 49);

- №0000712308, відповідно до якого ТОВ "СВГ ПЛЮС" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 30 749 грн. (т. І, а.с. 50).

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх недійсними.

Не погодившись з винесеним рішенням позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував висновок контролюючого органу про завищення сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" через виявлення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що при вирішенні спору належить застосувати приписи пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, відповідно до якого витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. Визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2011 року №01-12-11/ЗБ-1 (т. І, а.с. 52-54), за умовами якого ТОВ "СВГ ПЛЮС" передає, а ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" зобов'язується приймати на зберігання та/або організовувати зберігання, а також повертати (відпускати) у схоронності скраплений вуглеводневий газ (суміш пропан-бутану ДСТУ 4047-2001), що надходитиме на адресу: вул. Залізнична, 168, смт. Калинівка, Васильківський район, Київська область.

30 березня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду до зазначеного договору, якою внесено зміни до пункту 4.1. договору щодо визначення вартості послуг по прийому, зберіганню, оформленню та відпуску газу протягом 10 днів в розмірі 205 грн. за одну тону (в т.ч. ПДВ) (т. 1, а.с. 55).

На виконання умов Договору №01-12-11/ЗБ-1 ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" виписано податкові накладні від 04 квітня 2012 року №19, від 11 квітня 2012 року №42, від 28 квітня 2012 року №114 (т. 1 а.с. 59-61).

Зазначені податкові накладні позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2012 року - за датою отримання (т. ІІІ, а.с. 53).

На підставі отриманої податкової накладної ТОВ "СВГ ПЛЮС" сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

Оглянувши податкові накладні, виписані ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" для документального оформлення виконання умов договорів поставки поліграфічної продукції, колегія суддів не знаходить підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку. ( т. 1 а.с. 68-70).

Придбання газу скрапленого позивачем здійснювалося на підставі зовнішньоекономічних угод. Зокрема, протягом березня - квітня 2012 року ТОВ "СВГ ПЛЮС", відповідно до умов контрактів: від 01 грудня 2010 року №011210-SPBT з компанією "TARONE TRADE LLP" (Об'єднане Королівство) (т. 1, а.с.89-98), від 28 грудня 2011 року №281211-SPBT з компанією Penfold Oil Marketihg (Республіка Кіпр) (т. 1, а.с. 99-108), від 01 березня 2012 року №010312-SPBT з компанією Penfold Oil Marketihg (Республіка Кіпр) (т. 1, а.с. 109-118), придбано скраплений газ кількістю 999,98 т, з них: 100 т газу 28 квітня 2012 року реалізовано ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" на підставі договору поставки від 26 січня 2012 року №26-01-1/СТ-12, 899,98 т - передано на зберігання ТОВ "Інтернафтогазінвест компані".

Реальності надання ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" протягом квітня 2012 року послуг зі зберігання скрапленого газу загальною кількістю 899,98 т підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями: ВМД типу ІМ-40 з відмітками Київської обласної митниці (т. 1, а.с. 71-80); актів приймання за кількістю СВГ, що надійшли залізничним транспортом від 04 квітня 2012 року, від 11 квітня 2012 року, від 28 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 63-67); актів прийому-передачі скрапленого газу на зберігання: від 02 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 193), від 11 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 194), від 28 квітня 2012 року (т. 1, а.с. 195); актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 04 квітня 2012 року №ОУ-0000023 (т. 1, а.с. 56), від 11 квітня 2012 року №ОУ-0000024 (т. 1, а.с. 57), від 28 квітня 2012 року №ОУ-0000025 (т. 1, а.с. 58), рахунків-фактур: від 03 квітня 2012 року №СФ-0000286 (т. 1, а.с.221), від 11 квітня 2011 року №СФ-0000324 (т. 1, а.с. 222), від 27 квітня 2012 року №СФ-0000382 (т. 1, а.с. 223).

Крім того, у подальшому, переданий на зберігання газ позивачем реалізовано на адресу ТОВ "Інкомленд", ТОВ "Інтернафтогазінвест компані", ТОВ "Інком-ЛПГ", ТОВ "Єврогазтрейд", ТОВ "Екобіотранс" та передано на комісію ПВГП "Автотранс", ТОВ "Інкомленд", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії: заявок на відпуск газу скрапленого (т. 1, а.с. 196), договору комісії на продаж продукції від 02 січня 2011 року №02-01-11/К-1 з додатками (т. 1, а.с. 224-236), договору комісії на продаж продукції від 03 листопада 2010 року №03-11-10/К-2 з додатками (т. 1, а.с. 237-243), договорів поставки газу скрапленого: від 05 січня 2012 року №05-01-5/СГ-12 (т. 1, а.с. 244-245), від 26 січня 2012 року №26-01-1/СГ-12 (т.1, ас.246-247), від 30 грудня 2011 року №30-12-1/СГ-12 (т. 1, а.с. 248-249), від 12 грудня 2011 року №12-12-2/СГ-12 (т. 1, а.с. 250-251), від 26 січня 2012 року №26-01-2/СГ-12 (т. 1, а.с. 252-253), від 19 січня 2012 року №19-01-4/СГ-12 (т. 1, а.с. 254-255), витяги з оборотної відомості (з розшифровкою) по рах. 281-1 "Товари на складі оприбутковані", копії товарно-транспортних накладних, накладних відпуску товару на комісію, актів приймання-здачі зрідженого газу, податкових накладних (т. 2, а.с. 1-239; т. 3, а.с. 1-40).

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагента позивача - ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України, зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ТОВ "СВГ ПЛЮС" та ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ТОВ "СВГ ПЛЮС" та ТОВ "Інтернафтогазінвест компані" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2013р. по справі № 816/3922/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.