Постанова

від 12.07.2013 по справі 823/2117/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2013 року справа № 823/2117/13-а

11 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

при секретарі - Педані О.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Казіміренко Я.А. (за довіреністю),

представника відповідача - Стоянова О.М. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства Білозірської сільської ради про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з комунального підприємства Білозірської сільської ради (далі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році в сумі 10100,00 грн. та пеню в сумі 115,14 грн. на користь позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в 2012 році не виконав вимоги чинного законодавства щодо виконання нормативу на працевлаштування інваліду та не здійснив всіх передбачених законодавством заходів щодо такого працевлаштування, у зв'язку з чим має сплатити адміністративно - господарські санкції.

Відповідач надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що створив на підприємстві вакансію підсобного робітника, що передбачає працевлаштування інваліда. Крім того відповідач не зобов'язаний здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування, виконав всі передбачені законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інваліда на своєму підприємстві. Тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд встановив, що комунальне підприємство Білозірської сільської ради зареєстроване з 30.01.2007 (ідентифікаційний номер 34891488).

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями), є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно з вказаним положенням Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 зазначеної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 11 ст. 19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Суд зазначає, що вимоги до особливостей організації робочого місця для інвалідів передбачено ст. 18 1 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які працевлаштовують інваліда, зобов'язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

З письмових доказів суд встановив, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2012 році становила 12 осіб, отже кількість робочих місць, які повинні бути створені для працевлаштування інвалідів на підприємстві - 1 штатна одиниця.

Згідно зі звітом відповідача форми №10-ПІ «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік» середньооблікова кількість штатних працівників у 2012 році становила 12 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 1 особа.

Відповідно до пояснень представника відповідача на підприємстві створена посада, яка передбачає працевлаштування інваліда, підсобного робітника, що підтверджується його посадовою інструкцією.

Суд звернув увагу, що відповідно до штатного розпису відповідача за 2012 рік на підприємстві створено 10 штатних одиниць працівників. Водночас відповідно до звітів 1-ДФ, наданих відповідачем, у штаті підприємства у 1 кварталі 2012 році працювало 11 осіб, а у 2-4 кварталах 2012 року - 12 осіб. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що всі посади, передбачені штатним розписом, були зайняті. Отже вільні посади для працевлаштування інваліда на підприємстві у 2012 році були відсутні.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Суд встановив, що відповідач протягом 2012 року не подавав до Черкаського районного центру зайнятості звітність форми №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", що є додатковим доказом відсутності вільних вакансій на підприємстві, у тому числі для працевлаштування інваліда, та спростовує доводи відповідача, що така вакансія існувала.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві підтверджується даними звіту форми №10-ПІ «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік» та письмовими поясненнями відповідача.

Суд зауважує, що затвердження посадової інструкції для посади, на яку передбачено працевлаштування інваліда, не є достатнім доказом створення відповідачем умов для його працевлаштування. Відсутність вільних вакансій протягом 2012 року, неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують вказані обставини та порушують вимоги «Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів», прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається із звіту форми №10-ПІ, наданого відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2012 рік становила 20200,44 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 10100,00 грн.

Згідно з розрахунком станом на 11.06.2013 сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем не сплачена та складає 10100,00 грн. Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2013 року, у зв'язку з чим відповідачу правомірно нарахована пеня за прострочення термінів сплати у розмірі 115,15 грн. (7,50% (облікова ставка НБУ)*120/100/365*57 (кількість днів прострочки) = 115,14 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не виконав обов'язку щодо створення встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у розмірі 10100,00 грн. та пені за прострочення термінів її сплати у розмірі 115,15 грн., всього на загальну суму 10215,14 грн. - є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158- 165, 254- 256 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з комунального підприємства Білозірської сільської ради (19635, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Білозір'я, вул. Леніна, буд. 168; код ЄДРПОУ 34891488) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, пр. Хіміків, буд. 50; код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році в сумі 10100 грн. 00 коп. (десять тисяч сто гривень) та пеню в сумі 115 грн. 14 коп. (сто п'ятнадцять гривень 14 копійок).

3.Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

4.Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 17.07.2013