Рішення

від 09.07.2013 по справі 910/9598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9598/13 09.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Експо Медіа»

До Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ»

Про стягнення 23 419,36 грн. за договором №254/12-В від 10.09.2012

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін :

від позивача: Дереча В.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 09.07.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості в розмірі 23 419,36 грн. за договором №254/12-В від 10.09.2012, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013 порушено провадження у справі №910/9598/13. Розгляд справи призначив на 11.06.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 розгляд справи відкладено на 09.07.2013.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 11.06.2013 позивачем подано довідку про розмір заборгованості відповідача, відповідно до якої загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача - 23 680.04 грн. Однак, жодних заяв про збільшення позовних вимог позивачем до Господарського суду міста Києва подано не було, а тому суд розглядає даний спір в межах суми позовних вимог, зазначеної в позові.

В судовому засіданні 09.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги, та просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору №254/12-В від 10.09.2012, не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений позивачем товар, а саме в розмірі 22 000,00 грн.

Крім того, на підставі 6. 2 договору №254/12-В від 10.09.2012, з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань», позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 1 166,30 грн. за період з 11.01.2013 по 20.05.2013, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 233,26 грн. за 129 днів та інфляційні витрати в сумі 19,80 грн. за січень-квітень 2013.

Відповідач своїх представників у судове засідання 09.07.2013 - не направив, вимоги попередніх ухвал суду, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження вказаній позивачем у позовній заяві.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їх копіям у справі, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус Експо Медіа», як організатором, та відповідачем - Приватним підприємством «Спецобладнання-Київ», як експонентом, було укладено договір №254/12-В (далі договір №254/12-В), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати послуги з організації участі відповідача у спеціалізованій виставці ресторанного та готельного бізнесу 06-09 лютого 2013 (Р.1). Відповідач, в свою чергу, оплатити участь у виставці в розмірі та на умовах, зазначених у п. 5 даного договору, а також замовлене додатково обладнання та послуги (п. 3.2.1).

Умовами договору № 254/12-В сторони погодили, що сума договору становить 22 000,00 грн. (п. 5.1), оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку (п. 5.2), кінцевий розрахунок здійснюється на основі фактично наданого об'єму наданих послуг, визначеного актом виконаних робіт (п. 5.5).

Відповідно до акту №ОУ-0000152 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.02.2013, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками юридичних осіб, вартість наданих позивачем та прийнятих, без будь-яких зауважень та заперечень, відповідачем послуг за договором № 254/12-В склала загалом 22 000,00 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором у повному обсязі, надано послуги відповідачу на суму 22 000,00 грн., натомість, відповідач в порушення п. 3.2.1 договору № 254/12-В - не здійснив розрахунок за надані послуги.

Також позивач стверджує, що на виконання п. 5.2 договору ним було виставлено відповідачу рахунок-фактури № СФ-0000017 від 10.01.2013 на суму 22 000,00 грн. шляхом направлення повідомлення на електронну адресу та за допомогою факсимільного зв'язку. Отримання рахунку-фактури № СФ-0000017 від 10.01.2013 на суму 22 000,00 грн. відповідач підтвердив листом від 15.02.2013.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач надані позивачем послуги на суму 22 000,00 грн. не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в наведеній сумі, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 22 000,00 грн. основного боргу за надані послуги.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, на виконання умов договору №254/12-В надав відповідачу за період з 06.02.2013 по 09.02.2013 послуги з організації участі у виставці ресторанного і готельного бізнесу на суму 22 000,00 грн., що підтверджується актом №ОУ-0000152 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.02.2013, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками юридичних осіб, без будь-яких зауважень та заперечень. Позивачем відповідачу було виставлено рахунок-фактури № СФ-0000017 від 10.01.2013 на суму 22 000,00 грн. на оплату послуг за договором №254/12-В, отримання якого відповідачем підтверджено в листі №15/02 від 15.02.2013.

Судом встановлено, що умовами договору №254/12-В сторони погодили, що кінцевий розрахунок здійснюється на основі фактично наданого об'єму наданих послуг, визначеного актом виконаних робіт (09.02.2013 - дата підписання акту, 10.02.2013 - дата кінцевого розрахунку).

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо оплати за надані послуги за договором №254/12-В в сумі 22 000,00 грн. станом на момент вирішення спору - не надав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору №254/12-В, щодо оплати вартості наданих послуг, а також положення ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 22 000,00 грн. за договором №254/12-В є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю, в сумі 22 000,00 грн.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за договором №254/12-В, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 6. 2 договору №254/12-В, з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань» пеню в розмірі подвійної ставки НБУ в сумі 1 166,30 грн. за період з 11.01.2013 по 20.05.2013, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в сумі 233,26 грн. за 129 днів та інфляційні витрати в сумі 19,80 грн. за січень-квітень 2013.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов'язання по повній оплаті наданих позивачем послуг в сумі 22 000,00 грн., вказана сума не була оплачена відповідачем у встановлений договором строк - 10.02.2009, а тому відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання зі своєчасної оплати отриманих послуг в сумі 22 000,00 грн., що згідно п. 6.2 договору №254/12-В та ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України є підставою для нарахування і стягнення пені, відсотків річних та інфляційних витрат за прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 6.2 договору №254/12-В встановлено, що за порушення термінів оплати вартості поставленого товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що при нарахуванні суми такої позивачем було помилково визначено період прострочення виконання зобов'язання з 11.01.2013 по 20.05.2013.

Так, враховуючи п. 5.5 договору №254/12-В, відповідно до якого кінцевий розрахунок здійснюється на основі фактично наданого об'єму наданих послуг, визначеного актом виконаних робіт, та те, що акт виконаних робіт підписано сторонами 09.02.2013, суд дійшов висновку про те, що період прострочення, за який має бути нараховано пеню - з 11.02.2013 (10.02.2013 - строк оплати за актом виконаних робіт від 09.02.2013)- 20.05.2013 (гранична дата нарахування).

У зв'язку із наведеними обставинами та враховуючи положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" судом було проведено власний розрахунок суми пені, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 22000.00 11.02.2013 - 20.05.2013 99 7.5000 % 0.041 %* 895.07

Отже, з урахуванням розрахунку суду, сума пені становить 895,07 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором №254/12-В, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 895,07 грн. за період з 11.02.2013 по 20.05.2013.

Також судом було перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що при нарахуванні суми таких позивачем було помилково визначено кількість днів прострочення виконання зобов'язання - 129.

Так, враховуючи п. 5.5 договору №254/12-В, відповідно до якого кінцевий розрахунок здійснюється на основі фактично наданого об'єму наданих послуг, визначеного актом виконаних робіт, та те, що акт виконаних робіт підписано сторонами 09.02.2013, суд дійшов висновку про те, що період прострочення, за який має бути нараховано 3% річних - з 11.02.2013 (10.02.2013 - строк оплати за актом виконаних робіт від 09.02.2013)- 20.05.2013 (гранична дата нарахування), тобто 99 днів.

У зв'язку із наведеними обставинами судом було проведено власний розрахунок суми 3% річних, який має наступний вигляд:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 22000.00 11.02.2013 - 20.05.2013 99 3 % 179.01

Отже, з урахуванням розрахунку суду, сума 3% річних становить 179,01 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором №254/12-В, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 179,01 грн. за 99 днів, за період з 11.02.2013 по 20.05.2013.

Також судом було перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційного збільшення суми боргу та встановлено, що при нарахуванні суми такого позивачем було помилково визначено період нарахування - з січня по квітень 2013.

Так, враховуючи п. 5.5 договору №254/12-В, відповідно до якого кінцевий розрахунок здійснюється на основі фактично наданого об'єму наданих послуг, визначеного актом виконаних робіт, та те, що акт виконаних робіт підписано сторонами 09.02.2013, суд дійшов висновку про те, що період прострочення, за який має бути перераховано інфляційне збільшення суми боргу з 11.02.2013 по 20.05.2013.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 11.02.2013 - 20.05.2013 22000 1.000 -0.02 21999.98

Отже, з урахуванням розрахунку суду, інфляційне збільшення суми боргу за період з 11.02.2013 по 20.05.2013 не відбулось.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу за період з 11.02.2013 по 20.05.2013 задоволенню не підлягає.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково, а саме: основний борг - 22 000,00 грн., пеня - 895,07 грн. за період з 11.02.2013 по 20.05.2013 та 3% річних - 179,01 грн. за 99 днів за період з 11.02.2013 по 20.05.2013.

Судовий збір згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» (код ЄДРПОУ 34493907, місцезнаходження: 02 088, м. Київ, пер. Геофізиків, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Експо Медіа» (код ЄДРПОУ 34964257, 03 110, м. Київ вул. Пимоненка, 13, корп.. 7, оф. 7В/12) основний борг - 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, пеня - 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 07 копійок , 3% річних - 179 (сто сімдесят дев`ять) гривень 01 копійка, витрати по сплаті судового збору - 461 (чотириста шістдесят одна) гривня 48 копійок.

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення - 15.07.2013