Ухвала

від 11.03.2015 по справі 910/9598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.03.2015Справа № 910/9598/13

За заявою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління

юстиції у місті Києві

про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання

судового рішення від 09.07.2013 р. у справі № 910/9598/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Експо Медіа»

до Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ»

про стягнення 23 419, 36 грн. за Договором № 254/12-В від 10.09.2012 р.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від ВДВС (заявника): Шпак О.І. за довіреністю б/н від 24.02.2015 р.;

від позивача: Целінський В.С. - директор;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. у справі № 910/9598/13 позовні вимоги задоволено частково; вирішено стягнути з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» (код ЄДРПОУ 34493907, місцезнаходження: 02088, м. Київ, пер. Геофізиків, 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парус Експо Медіа» (код ЄДРПОУ 34964257, 03110, м. Київ вул. Пимоненка, 13, корп. 7, оф. 7В/12) основний борг - 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень 00 копійок, пеня - 895 (вісімсот дев'яносто п'ять) гривень 07 копійок, 3% річних - 179 (сто сімдесят дев`ять) гривень 01 копійка, витрати по сплаті судового збору - 461 (чотириста шістдесят одна) гривня 48 копійок. В іншій частині позову відмовлено.

06.08.2013 р. господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ № 910/9598/13.

03.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві (далі - заявник) надійшла заява № 19103/03-28 від 23.02.2015 р. про затвердження Мирової угоди від 19.12.2014 р., укладеної між Приватним підприємством «Спецобладнання-Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парус Експо Медіа» у процесі виконання судового рішення від 09.07.2013 р. у справі № 910/9598/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. вищевказану заяву призначено до розгляду на 11.03.2015 р.

В судовому засіданні 11.03.2015 р. представники заявника та позивача (стягувача) просили суд затвердити мирову угоду, укладену в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р. у справі № 910/9598/13.

Представник відповідача (боржника) в судове засідання 11.03.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши в судовому засіданні 11.03.2015 р. зміст мирової угоди від 19.12.2014 р., суд дійшов висновку, що вона не підлягає затвердженню виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2013 р. Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 06.08.2013 р. у справі № 910/9598/13.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою (п. 7.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р.).

За загальним правилом, умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

З наведеного вбачається, що затвердження судом мирової угоди, укладеної між сторонами на стадії виконання судового рішення, є стадією яка передує сплаті відповідачем (боржником) сум боргу присуджених до стягнення з нього рішенням суду у справі.

Як вбачається зі змісту представленої на затвердження суду мирової угоди, її пунктом 1.2. передбачено, що боржник зобов'язується сплатити перший платіж в розмірі 2 535, 56 грн. в день підписання мирової угоди, тобто 19.12.2014 р.

Відповідно до п. 1.3. мирової угоди, решту суму заборгованості у розмірі 21 000, 00грн. боржник зобов'язується сплатити рівними частинами, а саме по 3 500, 00 грн., до 20 числа кожного місяця.

Згідно з п. 1.4. мирової угоди, щомісячно до 20 числа відповідного місяця у рахунок погашення заборгованості боржник перераховує кошти на розрахунковий рахунок стягувача відповідно до нижченаведеного графіку:

- у лютому 2015 року - 3 500, 00 грн.;

- у березні 2015 року - 3 500, 00 грн.;

- у квітні 2015 року - 3 500, 00 грн.;

- у травні 2015 року - 3 500, 00 грн.;

- у червні 2015 року - 3 500, 00 грн.;

- у липні 2015 року - 3 500, 00 грн.

Отже, сплата боржником відповідних частин заборгованості визначена до 19.12.2014 р. та 20.02.2015 р., а заява про затвердження мирової угоди від 19.12.2014 р. подана до господарського суду міста Києва 03.03.2015 р., тобто станом на момент звернення до господарського суду міста Києва строк виконання зобов'язання за мировою угодою є таким, що настав.

Таким чином, зазначені умови мирової угоди суперечать чинному законодавству, оскільки законом не передбачено можливості встановлення строків погашення заборгованості боржником раніше від моменту подання заяви про затвердження мирової угоди та самої мирової угоди на затвердження до господарського суду, а також її затвердження ухвалою суду.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що 19.12.2014 р. відповідач (боржник) перерахував позивачу у рахунок погашення боргу 2 535, 56 грн., про що свідчить квитанція № 49 від 19.12.2014 р.

Таким чином, на час звернення до суду з заявою про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення у справі № 910/9598/13 зобов'язання відповідача (боржника), зазначене в п.1.2. мирової угоди на суму 2 535, 56 грн. вже виконано, і затвердження означеного пункту мирової угоди фактично є затвердженням дій щодо погашення суми заборгованості вже вчинених відповідачем (боржником), а не вчинення ним цих дій в майбутньому після затвердження мирової угоди судом.

Також, суд вважає за необхідне відзначити, що мирова угода, укладена сторонами, затверджується ухвалою суду та за приписами Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим документом порядок і строки виконання якої, а також наслідки її невиконання визначені нормами чинного законодавства України, тож встановлення у мировій угоді певних наслідків невиконання її умов свідчить про невідповідність такої угоди Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки умови поданої на затвердження господарському суду міста Києва мирової угоди від 19.12.2014 р. не відповідають вимогам чинного законодавства та фактично порушують права позивача (стягувача), суд відмовляє у задоволенні заяви про її затвердження.

В той же час, суд звертає увагу, що в подальшому сторони не позбавлені можливості повторно укласти мирову угоду та звернутись безпосередньо до суду з заявою про її затвердження після усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди від 19.12.2014 р., укладеної сторонами в процесі виконання судового рішення від 09.07.2013 р. у справі № 910/9598/13.

Суддя В.С. Ломака