Ухвала

від 15.07.2013 по справі 922/1836/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"15" липня 2013 р.Справа № 922/1836/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Групп", 08033, м. Київ, Макарівський район, с. Копилів, вул. Леніна, 4-Б, код ЄДРПОУ 37824262; до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 61064, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; про стягнення 14332, 20 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Г.Групп" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення загальної суми боргу у розмірі 14332,20грн., що складається з 12300,00грн. основного боргу, 174,90грн. - 3% річних, 12,30грн. - індексу інфляції та 1845,00грн. пені; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1720,50грн. позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що позивачем не оплачено вартість наданих позивачем послуг по перевезенню, в якості правового обгрунтування позову позивач посилається на норми ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 903 ЦК України та ст. ст. 20, 193 ГК України.

Позивач свого повноважного представника в судове засідання 15.07.2013р. не направив, але до суду 11.07.2013р. від позивача надійшло електронне повідомлення, в якому позивач вказує, що відповідачем сплачено суму основної заборгованості в повному обсязі, а 12.07.2013р. до суду надійшла заява позивача (вих.№1 від 12.07.2013р.), в якій позивач відмовляється від позову у справі №922/1836/13-г в повному обсязі.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 15.07.2013р. не направив, але надав до суду заяву (вх.№24799), в якій просить суд долучити до суду докази сплати 800,00грн. та 11500,00грн. основної заборгованості у даній справі. Надані докази долучені судом до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

15.03.2012 року між позивачем (Експедитор 2) та відповідачем (Експедитор) укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг б/н (арк. спр. 12-13), зв'язку з чим Експедитор (Відповідач) буде залучати Експедитора 2 (Позивач) для доставки вантажів в міжнародному сполученні, Експедитор 2 доставляє заявлені Експедитором вантаж, а Експедитор - здійснює розрахунок за надані послуги Експедитору 2. Крім цього, згідно умов п.2.1.1 Договору, Експедитор (Відповідач) надав Заявку - договір на перевезення вантажу №б/н від 19.03.2012 року (транспортна заявка, арк. спр. 14-15), в якій зазначається завдання, що має здійснити Експедитор 2 та яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін.

На виконання замовлення, згідно вищевказної транспортної заявки, позивач 20.03.2012 року забезпечив її виконання - транспортним засобом марки VОLVО, державний номер НОМЕР_2, та напівпричіп державний помер НОМЕР_3, по маршруту: смт. Калинівка, Київської області, Україна - м. Томіліно, Росія, позивачем здійснено перевезення та виконані зобов'язання, взяті згідно з вищеназваними документами.

Як свідчать матеріали справи, замовлення виконано в повному обсязі та без зауважень з боку відповідача, що підтверджується підписаним без зауважень Актом №ОУ-000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.03.2012 року (арк. спр. 16).

Таким чином, позивач повністю і належним чином виконав свої зобов'язання перед відповідачем.

Згідно вищевказаного Акта здачі-прийняття робіт від 26.03.2012 року надані позивачем послуги складають 11500,00грн. При цьому, за понаднормований простій Еспедитору за простой транспортного засобу, з вини вантажовідправника (вантажоодержувача), був втставлений рахунок №СФ-000006 від 26.03.2012 р., за дві доби на суму 800,00грн. (що встановлено у додаткових умовах заявки-договору на перевезення вантажу від 19.03.2012р.).

Отже загальна вартість наданих послуг (із врахуванням понаднормованого простою) становить 12300,00 грн., що були заявлені у позовній заяві до стягнення з відповідача в якості суми основного боргу, а також заявлено до стягнення 174,90грн. - 3% річних, 12,30грн. - індексу інфляції та 1845,00грн. пені.

В процесі судового розгляду даної справи, 12.07.2013р., позивач надав до суду заяву (вих.№1 від 12.07.2013р.) про відмову від позову в повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову, керується наступним.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Права позивача роз'яснені судом в судовому засіданні 01.07.2013р. його повноважному представнику.

Таким чином, суд, розглянувши подану позивачем заяву, з урахуванням фактичних обставин справи та вимог діючого законодавства, не знайшов підстав для відмови у її задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав щодо прийняття відмови позивача від позову та припинення провадження по справі (ст. 80 ГПК України).

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Аналізуючи приписи зазначеної статті, можна дійти висновку, що в числі підстав повернення судового збору не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України). Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, ст. 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову позивача від позову.

2.Провадження у справі №922/1836/13-гприпинити .

Суддя Френдій Н.А.

справа №922/1836/13-г