Рішення

від 21.05.2013 по справі 2-12444/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-12444/11

Провадження №2/761/949/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 травня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Комфорт-Авто», Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 10 листопада 2011 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач № 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватне підприємство «Комфорт-Авто», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 січня 2011 року, під час руху маршрутного автобусу марки Фольксваген LT 35, державний номерний знак НОМЕР_1, за маршрутом Хмельницький-Київ, Відповідач № 1, який перебуває у трудових відносинах із Приватним підприємством «Комфорт-Авто», грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, не справився з керуванням та здійснив дорожньо-транспортну пригоду. Зауважує, що згідно постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2011 року, Відповідача № 1 було визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». Вказує, що оскільки він був пасажиром вказаного маршрутного автобусу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, його здоров'ю було заподіяно шкоду, яка полягала у закритому багатоуламковому переломі акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням уламків, чисельних забоях тіла. Зазначає, що у зв'язку з цим йому було проведено три оперативних втручання. Стверджує, що Відповідач № 1 та Приватне підприємство «Комфорт-Авто» не надали йому допомоги у придбанні ліків та відмовилися надавати інформацію про страхову компанію, яка повинна здійснити страхове відшкодування. Вказує, що матеріальна шкода, заподіяна йому неправомірними діями Відповідача № 1, становить 5 000 грн. та полягає у витратах на придбання ліків, транспортних витратах, а також витратах, пов'язаних із посиленим харчуванням. Крім того, зазначає, що йому завдано моральну шкоду, яку він, виходячи із тяжкості моральних страждань, зухвалістю поведінки Відповідача № 1, тривалістю порушених його прав, оцінює в 50 000 грн. 00 коп. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 на його користь 55 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В ході судового розгляду справи, до участі у справі в якості співвідповідачів, було залучено Приватне підприємство «Комфорт-Авто» (далі - Відповідач № 2) та Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» (далі - Відповідач № 3).

У судовому засіданні Позивач позов підтримав. Просив суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник Відповідача № 1 у судовому засіданні позов не визнав. У задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що Відповідач № 1 під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах із Відповідачем № 2 та виконував трудові обов'язки. Таким чином, вважає, що належним Відповідачем у цій справі має бути Відповідач № 2. Крім того, Відповідач № 1 безпосередньо, направив на адресу суду заперечення проти позову, де зауважив, що Позивачем заявлено необґрунтовано завищені суми щодо стягнення з матеріальної та моральної шкоди, оскільки не надано доказів, які саме ліки та продукти для посиленого харчування придбавалися для усунення наслідків дорожньо-транспортної пригоди, а також вважає, що Позивачем не надано доказів щодо розміру понесених ним транспортних витрат та є недоведеним позов в частині щодо відшкодування моральної шкоди.

Представник Відповідача № 2 у судове засідання не з'явився. На адресу суду подав заперечення на позов, згідно якого позовні вимоги також не визнав, мотивуючи тим, що 07 квітня 2010 року між Відповідачем № 3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроінвестгруп ЛТД», що є замовником транспортних послуг Відповідача № 2 згідно Договору від 01 січня 2010 року, було укладено Договір обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (страхування пасажирів під час здійснення регулярних спеціальних перевезень) (далі - Договір страхування), що підтверджується відповідним полісом. Зазначає, що за умовами вказаного Договору страхування, застрахованими особами є організована група пасажирів, що перевозиться автобусом Відповідача № 2 на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвестгруп ЛТД» на підставі договору замовлення. Зауважив на тому, що Відповідачем № 1 під час перевезення пасажирів 17 січня 2011 року, було видано пасажирам поліси обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на окремому бланку, в якому зазначено якою страховою компанією було здійснене страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Зазначив, що за таких обставин, ним було в повній мірі виконано обов'язки щодо страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті та надано інформацію про страхову компанію, яка повинна здійснити страхову виплату. Вважає, що понесені Позивачем витрати мають бути відшкодовані Відповідачем № 3, тому вимоги щодо стягнення із Відповідача № 2 матеріальної та моральної шкоди знаходить безпідставними.

Представник Відповідача № 3 у судовому засіданні позов не визнав. У задоволенні позовних вимог також просив відмовити повністю, мотивуючи тим, що Позивач не звертався до Відповідача № 3 для отримання страхової виплати в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося., оскільки Позивач про виплату йому страхового відшкодування взагалі не звертався. Крім того, зауважив, що розмір страхової виплати, відповідно до чинного законодавства, розраховується в залежності від кількості днів втрати працездатності потерпілим, а не від фактичних витрат потерпілого, тому вважає, що вимога Позивач про стягнення 5 000 грн. 00 коп. матеріальної шкоди є безпідставною та необґрунтовано. Вважає, що Позивач не обґрунтував та документально не підтвердив понесені ним витрати. Зазначив, що чинним законодавством та полісом обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті № А0127919 не передбачено відшкодування страховиком моральної шкоди застрахованим особам при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Однак, зауважив, що згідно з нормами закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції чинній на дату укладення полісу та скоєння дорожньо-транспортної пригоди), страховик відшкодовує не більше 5% ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих.

Суд, заслухавши пояснення Позивача, представника Відповідача № 1, представника Відповідача № 3, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається із матеріалів справи, Радомишльським районними судом Житомирської області в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_2 17 січня 2011 року, керуючи автобусом «Фольксваген-ЛТ-35», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись на 86 км траси Київ-Чоп, грубо порушив пункти 2.3-б, 12.1 Правил дорожнього руху України, не справився з керуванням автобуса, виїхав на роздільну смугу, зіткнувся з тросовим огородженням, внаслідок чого автобус перекинувся, і пасажири ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 отримали середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Згідно постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2011 року, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 1 пункту «в» Закону України «Про амністію» (а.с. 17).

Вказане судове рішення є чинним.

Судом встановлено, що Позивач із 17 січня 2011 року до 08 лютого 2011 року та з 11 березня 2011 року до 18 березня 2011 року знаходився на обстеженні та лікуванні у відділенні ортопедії та травматології Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України з діагнозом: закритий багатоуламковий перелом акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням уламків, отриманий, згідно довідки Радомишльської центральної районної лікарні від 17 січня 2011 року, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, про що свідчать виписні епікризи, надані Центральним клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України (а.с., а.с. 7, 8).

Судом також встановлено, що за результатами проведеного медичного огляду госпітальною військово-лікарською комісією при Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України, Позивач, перебуваючи у стані після закритого багатоуламкового перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням уламків (17 січня 2011 року) та оперативного лікування: відкритої репозиції уламків, металоостеосинтезу спицями дротом (26 січня 2011 року), потребував відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів, про що 07 лютого 2011 року було видано відповідну Довідку № 89 (а.с. 115).

Крім того, відповідно до Довідки № 170, виданої Центральним клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України 18 березня 2011 року, за результатами проведеного медичного огляду госпітальною військово-лікарською комісією при Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України, діагноз Позивача полягав в наступному: стан після закритого багатоуламкового перелому акроміального кінця правої ключиці зі зміщенням уламків (17 січня 2011 року) та оперативного лікування (26 січня 2011 року): відкритої репозиції уламків, металоостеосинтезу спицями дротом; (16 березня 2011 року) видалення спиці у вигляді незміцнілої кісткової мозолі. Зазначено, що травма одержана в результаті нещасного випадку. Вказана Довідка свідчить, що Позивач потребував звільнення від службових обов'язків на 15 календарних днів (а.с. 114).

Судом також встановилено, що за результатами проведеного медичного огляду госпітальною військово-лікарською комісією при Центральному клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України, Позивач, перебуваючи у стані після операції (06 липня 2011 року): вилучення металоконструкції правої ключиці з приводу її консолідованого перелому (17 січня 2011 року), потребував відпустки за станом здоров'я на 15 календарних днів, про що 14 липня 2011 року було видано відповідну Довідку № 477 (а.с. 113).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно довідки № 10/1688, виданої Центральним клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України 24 жовтня 2012 року, у періоди з 17 січня 2011 року до 08 лютого 2011 року, з 11 березня 2011 року до 18 березня 2011 року та з 05 липня 2011 року до 14 липня 2011 року Позивач перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у відділенні ортопедії та травматології Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України, а в періоди з 09 лютого 2011 року до 09 березня 2011 року, з 19 березня 2011 року до 02 квітня 2011 року та з 15 липня 2011 року до 30 липня 2011 року був звільнений від виконання службових обов'язків (а.с. 101).

Крім того, за змістом Довідки № 76/555, виданої Центральним клінічним госпіталем Державної прикордонної служби України 10 квітня 2013 року, Позивачеві після закінчення стаціонарного лікування у період із 09 лютого 2011 року до 09 березня 2011 року надавалася відпустка терміном 30 діб за станом здоров'я, для лікування за рекомендаціями лікаря у домашніх умовах та у період із 19 березня 2011 року до 02 квітня 2011 року, надавалося звільнення від виконання службових обов'язків терміном 15 діб, для лікування за рекомендаціями лікаря у домашніх умовах для повного відновлення функцій та працездатності. З тією самою метою після закінчення стаціонарного лікування (операція 06.07.2011 року) надавалося звільнення від виконання службових обов'язків терміном 15 діб.

Судовим рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, встановлено, що внаслідок отримання травми у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17 січня 2011 року з вини Відповідача № 1, Позивач зазнав середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Судом встановлено, що у зв'язку із отримання зазначеного ступеню тілесних ушкоджень та перебуванням на лікуванні у відділенні ортопедії та травматології Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України, Позивач був непрацездатним впродовж 41 дня.

Судом також встановлено, що 09 квітня 2010 року між Відповідачем № 2 та Відповідачем № 3 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії до 08 квітня 2011 року, що підтверджується Полісом № ВЕ/ 3546695 (далі - Договір). За умовами вказаного Договору, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки Volkswagen LT 35, 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 142).

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом пункт 2 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про страхування», підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхніми працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В частині 1 та 3 пункту 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено відповідний цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, Відповідач № 1 перебував із Відповідачем № 2 у трудових відносинах і, що дорожньо-транспортна пригода 17 січня 2011 року сталася при виконанні Відповідачем № 1 своїх трудових обов'язків.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що матеріальна шкода Позивачеві має бути відшкодована саме Відповідачем № 2.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи зі змісту позовної заяви та усних пояснень Позивача, матеріальна шкода, завдана йому неправомірними діями Відповідача № 1 полягає у витратах, пов'язаних з придбанням ліків, посиленим харчуванням та транспортними витратами.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування своїх вимог в частині понесених ним транспортних витрат.

Крім того, суд критично ставиться до наданих Позивачем чеків з магазинів ТОВ «Адвентіс» (Гіпермаркет «Караван»), «Фуршет» та чеків, виданих у відповідних аптечних пунктах, де Позивач придбавав ліки, оскільки, із вказаних чеків вбачається, що Позивач окрім продуктів для посиленого харчування, необхідного для відновлення здоров'я, придбавав товари, які до таких не відносяться. Зокрема, це пакет-Караван майка середній М39, вартістю 0, 74 грн. (чек № 43 від 23 лютого 2011 року, а.с. 12), пакет фуршет 38*60*30, вартістю 0,67 грн., цукерки Джек Конті, вартістю 4 грн. 41 коп. (чек № 364 від 02 березня 2011 року, а.с. 12), пакет Караван майка середній М39, вартістю 1 грн. 48 коп. (чек № 85 від 04 березня 2011 року, а.с. 12), зубна паста «Лакалут Актив», вартістю 26 грн. 35 коп., батончик шок «Натс 50», вартістю 3 грн. 52 коп., пиво «Карлсберг», вартістю 4 грн. 89 коп., пиво «Стелла Артуа» 0,5 л, вартістю 5 грн. 58 коп., пиво «Стелла Артуа» 0,33 л, вартістю 4 грн. 60 коп., батончик шок «Рошен», вартістю 2 грн. 82 коп., пакет Караван майка великий М4, вартістю 1 грн. 94 коп. (чек № 134 від 20 лютого 2011 року, а.с., а.с. 14, 15), «Хмелі-сунелі ЕКО», вартістю 2 грн. 24 коп., трави «ЕКО Прованські», сода «Щедрі Брати», кава «Галка Робуста» в зернах, гірчиця «Торчин» лагідна, напій безалкогольний «Кока-Кола Лайт», туалетний папір (чек № 73, а.с.14). Крім того, судом приймається до уваги, що чек № 73, виданий магазином ТОВ «Адвентіс» двічі повторюється на аркушах справи 14 та 15, а також, в чеках із аптечних пунктів зазначені товари, які не пов'язані зі спричиненою Позивачеві травмою, зокрема, «гумові вироби» (а.с. 12).

З огляду на викладене, за підрахунками суду, із Відповідача № 2 на користь Позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 2 146 грн. 37 коп., із яких - 837 грн. 24 коп. - витрати, пов'язані з придбанням ліків та медикаментів, а 1 309 грн. 13 коп. - витрати пов'язані з посиленим харчуванням.

Крім того, Позивач просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача № 1 на його користь моральну шкоду, розмір якої він визначив у 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди Позивач зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і, як результат, ушкодження його здоров'я, він позбавлений можливості нормально проживати, зазнав значних душевних страждань, стресу.

Позов в цій частині підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частин 1 та 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2011 року, Відповідач № 1 вчинив злочин, внаслідок чого Позивачеві було заподіяно тілесну ушкодження середнього ступеню, у зв'язку з чим, Позивач змушений був вживати додаткові заходи для організації власного життя та внаслідок чого він переніс фізичні і душевні страждання. Судом також приймається до уваги, що вказаною обставиною був значно порушений його звичний режим життя. Тому суд, зважаючи на характер та обсяги душевних страждань, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача № 1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп., а із Відповідача № 2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

З урахування викладеного, на підставі статей 23, 991, 979, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», статей 10, 11, 13, 57, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Комфорт-Авто», Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - з а д о в о л и т и частково.

Стягнути із Приватного підприємства «Комфорт-Авто» (код ЄДРПОУ 34708403) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) матеріальну шкоду у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 37 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) моральну шкоду у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Стягнути із Приватного підприємства «Комфорт-Авто» (код ЄДРПОУ 34708403) на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь держави судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :