Ухвала

від 02.07.2013 по справі 2а-16094/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2013 року м. Київ К/9991/18634/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бившевої Л.І.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2011 року по справі № 2а-16094/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донтранс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтранс» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з невизнання поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач листом від 22.10.2010 року №59928/10/28-611 «Про невизнання звітних документів» повідомив позивача про те, що його податкова декларація за травень 2010 року вважається невизнаною як податкова звітність з підстав її невідповідності Наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, а саме: в додатку №5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», відсутнє поле розшифровки операцій з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону від 21.12.2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-III) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу . Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків . У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій, працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.

У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалами справи, позивачем було дотримано усіх необхідних умов при заповненні та подачі декларації, а твердження відповідача про її невідповідність вищевказаним нормам, не знайшло свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2011 року по справі №2а-16094/10/2670 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Бившева Л.І. Рибченко А.О.