Постанова

від 16.07.2013 по справі 5011-75/10112-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року Справа № 5011-75/10112-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Мачульського Г.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озервін" на постановувід 05.06.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі господарського суду міста Києва № 5011-75/10112-2012 за позовомПублічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Озервін" провизнання договору недійсним, за участю представників: позивача - Лев Р.В. відповідача -не з'явились ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2013 у справі № 5011-75/10112-2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Васильченко Т.В., судді Капцова Т.П.., Любченко М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 (колегія суддів у складі: головуючого судді Рєпіної Л.О., суддів Суліма В.В., Тищенко А.І.), задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озервін" (далі - відповідач) про визнання недійсним укладеного між сторонами у справі попереднього договору від 01.02.2012, зареєстрованого нотаріально в реєстрі правочинів за №211.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статуту позивача.

Зокрема, скаржник зазначає, що статутом позивача не передбачено обов'язку при реалізації майна товариства обирати оцінювача та затверджувати ринкову вартість майна, оскільки об'єкти, що плануються до продажу мають свою визначену вартість, що відображається у балансі товариства, а тому, на думку скаржника, при укладенні спірного договору на суму 450000 грн. представники позивача не перевищили обсяг повноважень, наданих статутом.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2013.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 15.07.2013 № 03-05/827, у зв'язку з перебуванням судді Глос О.І у відпустці, для розгляду касаційної скарги у справі №5011-75/10112-2012 сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. - головуючий, Бакуліна С.В., Мачульський Г.М.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 21.11.2011 правлінням Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" прийнято рішення, оформлене протоколом № 31 від 21.11.2011 засідання правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", про відчуження об'єктів нерухомості, а саме, приміщення площею 165 м 2 у м. Києві по вул. Горького, 123А за ціною 2000000 грн., приміщення площею 102,3м 2 з коморою 8м 2 у м. Львові по вул. Коперника, 44 к.13 за ціною 825000 грн. та приміщення, що є предметом спірного попереднього договору - площею 89,3м 2 у м. Б.Церква по вул. О.Гончара, 5 к.2 за ціно. 450000 грн., які належать позивачеві на праві власності, та вирішено укласти попередні договори купівлі - продажу цих приміщень.

На підставі вказаного рішення правління між Публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування" (продавець) в особі голови правління Ксєніча К.М., який діє на підставі статуту, протоколу №28 загальних зборів акціонерів від 08.04.2010, наказу №29-К від 08.04.2010, та заступника голови правління Волощука В.С., який діє на підставі статуту, протоколу №28 загальних зборів акціонерів від 08.04.2010, наказу №30-К від 09.04.2010, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Озервін" (покупець) в особі директора Федяніна В.В., який діє на підставі статуту, протоколу № 01/07/10 від 12.07.2010 установчих зборів, наказу №001 від 19.07.2010, було укладено попередній договір від 01.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 211, за умовами якого, сторони зобов'язуються в майбутньому, в строк, обумовлений в цьому договорі, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення на умовах і в порядку, визначеними цим договором та діючим законодавством (п. 1.1 договору); продавець зобов'язується в майбутньому передати у власність покупцеві, а останній прийняти у власність частину нежитлового приміщення №2 загальною площею 89,30 м 2 , а саме приміщення другого поверху: приміщення-7 площею 14,40 м 2 , приміщення-8 площею 12,30 м 2 , приміщення-9 площею 2,90 м 2 , приміщення-10 площею 1,40 м 2 , приміщення-11 площею 3,20 м 2 , приміщення-12 площею 9,60 м 2 , приміщення-13 площею 29,00 м 2 , приміщення-14 площею 16,50 м 2 (п.1.2 договору); місце розташування нерухомого майна: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Гончара Олеся (вулиця 60 років Жовтня), будинок номер 5 (п.1.3 договору); продавець згоден продати, а покупець згоден купити зазначене нерухоме майно за ціною, що становить 450000 грн., у тому числі ПДВ 75000 грн. (п.2.1 договору); продавець зобов'язується на момент укладення основного договору мати всі необхідні документи для відчуження нерухомого майна: правовстановлюючий документ, звіт про оцінку об'єктів нерухомості, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, належним чином оформлену відмову співвласників від права привілейованої купівлі нерухомого майна (п. 3.1.5 договору); в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна та своєї платіжної спроможності, покупець передасть, а продавець отримає грошове забезпечення у розмірі 100000 грн. в строк до 31.03.2012 шляхом перерахування зазначеної суми на рахунок продавця (п.5.1 договору); за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься не пізніше 31.12.2012 (п.6.1 договору); цей договір набуває чинність з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення і діє до виконання ними усіх своїх зобов'язань за цим договором (п.6.3 договору).

На виконання умов п. 5.1 спірного договору відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 30.03.2012.

Втім, позивач, не визнаючи здійснений головою правління та його заступником правочин, повернув зазначену суму відповідачеві платіжним дорученням від 03.04.2012 №546.

Крім того, оспорюючи вчинений посадовими особами позивача правочин, Талакс Інтернешнл Акцієнгезелльшафт - акціонер Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", частка якого у статутному капіталі останнього складає 99,2795%, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" про визнання рішення правління від 21.11.2011, оформленого протоколом засідання правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" № 31 від 21.11.2011, в частині прийнятих рішень з третього по восьме питання, недійсним з моменту його прийняття.

Рішенням Господарського міста Києва від 11.06.2012 у справі №5011-45/5169-2012 задоволені позовні вимоги Талакс Інтернешнл Акцієнгезелльшафт та визнане недійсним з моменту прийняття рішення правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", що оформлене протоколом засідання правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" №31 від 21.11.2011, в частині прийнятих рішень з третього по восьме питання, та встановлено, що спірне рішення прийняте без достатніх повноважень посадових осіб Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на його прийняття.

Зазначені обставини стали підставою звернення Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Озервін" з даним позовом про визнання вчиненого між сторонами правочину недійсним, вимоги якого обґрунтовані приписами норм ст. ст. 92, 203, 2015, 216, 236, 241, 635 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків щодо доведеності і обґрунтованості позовних вимог та виходили з того, що посадовими особами позивача, з перевищенням повноважень, встановлених статутом товариства, прийнято рішення про відчуження спірного майна без визначення його ринкової вартості, яка б мала бути визначена на підставі рішення наглядової ради товариства обраним нею оцінювачем, а також за відсутності подальшого схвалення вчиненого правочину органами управління товариства.

Колегія суддів з висновками судів попередніх інстанцій погоджується, враховуючи таке.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За приписами ст. ст. 655, 657 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як правомірно визначено судами попередніх інстанцій, предметом доказування у справі є наявність у осіб, які від імені позивача уклали попередній договір від 01.02.2012, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

При цьому, згідно зі ст. 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства повинен містити відомості, зокрема, про склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції.

Відповідно до ст. 59 зазначеного Закону, голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства, відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

З матеріалів справи вбачається, що установчими документами позивача визначений особливий порядок надання правомочності виконавчим органам товариства на укладання договорів щодо рухомого та нерухомого майна товариства.

Так, пунктом 11.14 статуту позивача встановлено, що від імені товариства без довіреності голова правління та один із членів правління, що діють разом, мають право здійснювати всі передбачені законодавством та цим статутом дії, у тому числі розпоряджатися майном товариства при здійсненні господарської діяльності товариства, придбавати та відчужувати рухоме та нерухоме майно із врахуванням обмежень, передбачених цим статутом.

Відповідно до п. 10.2 статуту до виключної компетенції наглядової ради, серед іншого, віднесено затвердження ринкової вартості майна (пп. 7 п. 10.2 статуту); надання правлінню згоди на придбання чи передачу нерухомості, права безстрокового використання майна або частки у нерухомості вартістю понад 5,0 % чистих активів товариства, показаних у поточному квартальному чи річному фінансовому звіті (пп. 18 п. 10.2 статуту); прийняття рішення про обрання оцінювача майна товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг (пп. 20 п. 10.2 статуту).

Питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених законом (п. 10.3 статуту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наглядова рада товариства не приймала рішення про обрання оцінювача майна, і, відповідно, не затверджувала ринкову вартість майна, що є предметом спірного договору.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що спірний договір укладено від імені позивача головою правління товариства та його заступником з перевищенням наданих повноважень і на підставі рішення правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", що оформлене протоколом засідання правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" №31 від 21.11.2011, яке визнане недійсним з моменту прийняття, отже, такий договір не може вважатись підставним і вчиненим особою з необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Посилання скаржника на вчинення ним правочину в межах визначених статутом повноважень та необов'язковість оцінки і затвердження ринкової вартості майна, відхиляються колегією суддів, оскільки навіть умовами спірного договору, зокрема його пунктом 3.1.5, передбачена необхідність наявності звіту про оцінку об'єктів нерухомості, повноваження щодо здійснення якої, відповідно до наведених вище пунктів статуту, належить наглядовій раді товариства. При цьому, визначенню в попередньому договорі ціни, за якою майно буде продано, нерозривно пов'язано з наявністю відповідного звіту про оцінку майна, а тому, в будь-якому випадку має передувати укладенню попереднього договору з фіксованою ціною продажу майна.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що факт недійсності рішення правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", оформленого протоколом засідання правління Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" №31 від 21.11.2011, встановлений рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-45/5169-2012, не підлягає доказуванню у даній справі, оскільки недійсність рішення, на підставі якого було укладено спірний договір, визначена безпосередньо в резолютивній частині рішення господарського суду, яке набрало законної.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, органами управління позивача не було вчинено жодних дій, які б свідчили про схвалення ними спірного правочину, натомість, грошові кошти в сумі 100000 грн., перераховані відповідачем в якості завдатку, відразу повернені йому платіжним дорученням від 03.04.2012 №546, що безумовно свідчить про відсутність схвалення укладеного договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і визнання попереднього договору недійсним та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими судами обставинами та дослідженими доказами, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Озервін" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 у справі господарського суду міста Києва № 5011-75/10112-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

Г.М. Мачульський