Постанова

від 11.07.2013 по справі 801/5990/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2013 р. о 12:08 Справа №801/5990/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кириченко Д.А, за участі представника позивача - Мікаєва О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Євпаторійське лісове господарство"

до Міськрайонного управління Держземагенства у м. Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: Державне підприємство "Євпаторійське лісове господарство" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Міськрайонного управління Держземагенства у м. Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим (далі - відповідач) про визнання дій Міськрайонного управління Держземагенства у м. Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим по відмові у наданні дозволу Державному підприємству "Євпаторійське лісове господарство" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 460,0 га, розташованої за межами населених пунктів с. Нива і с. Красновка Кольцовскої сільської ради Сакського району АР Крим, у постійне користування для ведення лісового господарства, виражене листом від 21.05.2013 року за вих.№1056/01-16 протиправними; зобов'язання Міськрайонного управління Держземагенства у м. Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 460,0 га, розташованої за межами населених пунктів с. Нива і с. Красновка Кольцовскої сільської ради Сакського району АР Крим, у постійне користування для ведення лісового господарства,

Позов мотивовано тим, що саме відповідач є уповноваженим територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних відносин та не має права відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у постійне користування.

Ухвалами суду від 10.06.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, жодних клопотань, заперечень чи пояснень не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись ст. ст. 122, 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 00992349, є Державним підприємством, заснованим на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з лісового і мисливського господарства (а.с.11-20 т.1).

Метою створення підприємства, відповідно до п.3.1. Статуту є ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів, що знаходиться в користуванні Підприємства.

Майно підприємства, згідно з п.5.2 Статуту є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Відповідно до п.5.6. Статуту підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими ресурсами, відповідно до мети своєї діяльності і чинного законодавства України.

Судом встановлено, що 18.03.2013 року позивач звернувся до Державного агентства земельних ресурсів України з заявою (клопотанням) (з додатками) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 460,0 га, розташованої за межами населених пунктів с. Нива і с. Красновка Кольцовскої сільської ради Сакського району АР Крим, у постійне користування для ведення лісового господарства (а.с.6 т.1).

З відповіді Державного агентства земельних ресурсів України від 13.04.2013 року «Про розгляд клопотання» за вих.№6599/13/11-13, вбачається, що позивачу було повернено надісланий ним пакет документів з пропозицією звернутися безпосередньо до територіального органу земельних ресурсів Держземагентства України за місцезнаходженням земельної ділянки (а.с.6 т.1).

23.04.2013 року з заявою (клопотанням) (з додатками) щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 460,0 га, розташованої за межами населених пунктів с. Нива і с. Красновка Кольцовскої сільської ради Сакського району АР Крим, у постійне користування для ведення лісового господарства за вих.№111 позивач звернувся до відповідача.

Листом від 21.05.2013 року за вих.№1056/01-16 відповідачем надана відповідь, з якої вбачається, що на час звернення позивача з заявою (клопотанням) повноваженнями по наданню у власність чи користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення наділений центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів в області земельних відносин та його територіальні органи, проте, на території Автономної Республіки Крим такий орган не визначений.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Предметом спору по справі є фактична відмова відповідача вчинити дії по наданню позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства, виражена листом від 21.05.2013 року за вих.№1056/01-16.

Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля та її надра є об'єктами права власності українського народу.

Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені ст.122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року N 2768-III (із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час звернення позивача з заявою (клопотанням, ділі - ЗК України).

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким, зокрема внесено зміни до ст.122 ЗК України щодо повноважень органів виконавчої влади з передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п.п.6-1) п.4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року №445 (із змінами та доповненнями, далі - Положення №445), Держземагентство України, відповідно до покладених на нього завдань, передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Відповідно до п.п.4.32 п.4 Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року №258, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 року за № 852/21164 (із змінами та доповненнями) Головне управління Держземагентства в області відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Згідно з п.п.4.33 п. 4 Положення про Головні управління Держземагентства у м. Києві та м.Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року №258, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2012 року за №853/21165, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах міста.

Крім того, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» N974 від 17.08.2011 року.

Аналізом норм чинного законодавства судом встановлено, що на час розгляду справи не визначено територіального органу центрального органу виконавчої влади (Держземагентства України) з питань земельних відносин, уповноваженого розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території АР Крим.

Зазначені обставини підтверджуються також відомостями, наданими Держземагентством України, Республіканським комітетом по земельним ресурсам АР Крим на виконання ухвал суду про витребування доказів.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач не мав підстав та повноважень приймати рішення про надання позивачеві дозволу щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у постійне користування для ведення лісового господарства.

Прийнявши таке рішення, відповідач перевищив би свої повноваження. Адже, спираючись на те, що юридична відповідальність органів влади є одним з видів соціальної відповідальності держави та одним з основних способів реалізації ст. 3 Конституції України, яка встановлює, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність, що в свою чергу випливає з того, що відповідно до задекларованого в статті 1 Основного Закону України як правової держави, держава, органи влади та громадянин несуть відповідальність за порушення норм права та невиконання покладених на них обов'язків, то можна зробити висновок, що відповідальність органів влади має деякі особливості, ніж підстави для відповідальності, встановлені главами 82-83 Цивільного кодексу України, а саме відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади несуть відповідальність не лише за протиправну діяльність, а за діяльність поза межами своєї компетенції, в контексті чого, будь-яке відступлення від обсягу повноважень або не вчинення прямо передбаченого законом вже є правопорушенням.

Судом встановлено, що на час спірних правовідносин та на час розгляду справи в суді у діючому законодавстві відсутні норми матеріального права, які б чітко врегулювали спірні відносини з питань віднесення компетенції розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території АР Крим певному територіальному органу центрального органу виконавчої влади.

У той же час, суд зазначає, що враховуючи загальні принципи права, принципи аналогії права та закону, ч.4 ст.122 ЗК України визначено право центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, яким є Держземагентство України.

Відповідно до ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, які у даному випадку спрямовані на визнання протиправною відмови саме Міськрайонного управління Держземагенства у м. Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим у наданні відповідної згоди щодо узгодження проекту відведення, право якого на розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів не передбачено діючим законодавством.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства. Суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно з ч.1-2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи докази, отримані на запити суду під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача повноважень щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 460,0 га, розташованої за межами населених пунктів с. Нива і с. Красновка Кольцовскої сільської ради Сакського району АР Крим, у постійне користування для ведення лісового господарства, а вимоги позивача про визнання протиправною відмови вчинити відповідачем вказані дії та зобов'язання відповідача надати дозвіл щодо узгодження проекту відведення у даному випадку суперечать діючому законодавству.

На підставі зазначеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

У судовому засіданні 11.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 16.07.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.