Постанова

від 04.07.2013 по справі 806/4258/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4258/13-a

категорія 10.1

04 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Савич Д.В.,

за участю:

представника позивача - Ратушного С.М. (за довіреністю від 14.06.2013р.);

представника відповідача - Гилюк Ю.М. (за довіреністю від 03.07.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Житомиррадіоком" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Житомирі, про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р.,-

встановив:

У червні 2013 року Приватне підприємство "Житомиррадіоком" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (правонаступником якого є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 42531 грн. з яких: 34025 грн. - основний платіж; 8506 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №000118222 від 27.05.2013 р.

Вказане рішення прийняте на підставі акта позапланової виїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Житомиррадіоком" від 16.05.2013 року №2403/22-2/24699022/0100 з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фаворит ЛМ" (код ЄДРПОУ 31538625) за грудень 2010 року, яким зафіксовано порушення товариством ч.5 ст.203, ч.1 та 2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товару у ТОВ "Фаворит ЛМ" та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі розміром 34025 грн. Перевіркою встановлено, що правочин укладений між позивачем та ТОВ "Фаворит ЛМ" не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за спірний період, оскільки факт виконання правочину укладеного з ТОВ "Фаворит ЛМ" підтверджено документально, а податковий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42531 грн., з яких: 34025 грн. - основний платіж; 8506 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 року прийняте у зв'язку з порушенням позивачем ч.5 ст.203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 34025 грн. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Житомиррадіоком" (далі - ПП "Житомиррадіоком") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24699022, перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

Відповідачем здійснено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Житомиррадіоком" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фаворит ЛМ" (код ЄДРПОУ 31538625) за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт №2403/22-2/24699022/0100 від 16.05.2013 року (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та статей 203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на за грудень 2010 року на суму розміром 34025 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42531 грн., з яких: 34025 грн. - основний платіж; 8506 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Фаворит ЛМ".

Судом встановлено, що між позивачем ("Рекламодавець") та ТОВ "Фаворит ЛМ" ("Рекламіст") укладено договір про надання рекламних послуг №01-12-10 від 01.12.2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого "Рекламіст" за завданням "Рекламодавця" зобов'язується надавати послуги із розповсюдження рекламних матеріалів "Рекламодавця", перелік та обсяг яких визначається у Актах виконання робіт, а "Рекламодавець" зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Достатнім підтвердження факту належного надання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - "Акт"), підписаний уповноваженими представниками Сторін. В такому акті, повинні бути вказані: назва кожного підприємства (організації), якому доставлений рекламний матеріал Рекламодавця та перелік м.Житомира по яким відбулось розповсюдження рекламних матеріалів, кількість, а також вартість Рекламних послуг та загальна вартість.

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Фаворит ЛМ", виконані сторонами.

На виконання умов Договору ТОВ "Фаворит ЛМ" виписано позивачу податкову накладну, підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ф-00000190 від 31.12.2010 року, який відповідає вимогам Договору.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Фаворит ЛМ" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 03.02.2011 року та від 14.02.2011 року.

Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що фактично умови договору про надання рекламних послуг, укладеного між позивачем та ТОВ "Фаворит ЛМ", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковою накладною від 31.12.2010 року №949, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2010 року №Ф-00000190, банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 03.02.2011 року та від 14.02.2011 року, зразками рекламних листівок, долучених позивачем до матеріалів справи.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Така безпідставність обумовлює неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Фаворит ЛМ".

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт надання рекламних послуг ТОВ "Фаворит ЛМ", а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №000118222 від 27.05.2013 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Приватного підприємства "Житомиррадіоком" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р., - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі №000118222 від 27.05.2013 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Житомиррадіоком" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 31 (тридцять одна) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 04 липня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 09 липня 2013 р.