Ухвала

від 22.08.2013 по справі 806/4258/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Франовська К.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" серпня 2013 р. Справа № 806/4258/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Бучик А.Ю.

Охрімчук І.Г.,

при секретарі Марчук Ю.А. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" липня 2013 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Житомиррадіоком" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Приватне підприємство "Житомиррадіоком"( далі- ПП "Житомиррадіоком", позивач ) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (правонаступником якого є Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області), в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 42531 грн. з яких: 34025 грн. - основний платіж; 8506 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Житомирська об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області порушує питання про скасування постанови з прийняттям нової про відмову у позові з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права. Так, зазначається в апеляційній скарзі, суд не дав правильної правової оцінки взаємовідносинам ПП "Житомиррадіоком"з ТОВ "Фаворит ЛМ", не звернув уваги на те, що документи по взаємовідносинам оформлені з порушенням чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді -доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Приватне підприємство "Житомиррадіоком" (далі - ПП "Житомиррадіоком") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24699022, перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Житомиррадіоком" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Фаворит ЛМ" (код ЄДРПОУ 31538625) за грудень 2010 року, за наслідками якої складено акт №2403/22-2/24699022/0100 від 16.05.2013 року (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4. п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та статей 203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на за грудень 2010 року на суму розміром 34025 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000118222 від 27.05.2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42531 грн., з яких: 34025 грн. - основний платіж; 8506 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Проте, з вказаними висновками податкового органу колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. п. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ("Рекламодавець") та ТОВ "Фаворит ЛМ" ("Рекламіст") укладено договір про надання рекламних послуг №01-12-10 від 01.12.2010 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого "Рекламіст" за завданням "Рекламодавця" зобов'язується надавати послуги із розповсюдження рекламних матеріалів "Рекламодавця", перелік та обсяг яких визначається у Актах виконання робіт, а "Рекламодавець" зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Достатнім підтвердження факту належного надання послуг за цим Договором є Акт приймання-передачі наданих послуг (надалі - "Акт"), підписаний уповноваженими представниками Сторін. В такому акті, повинні бути вказані: назва кожного підприємства (організації), якому доставлений рекламний матеріал Рекламодавця та перелік м. Житомира по яким відбулось розповсюдження рекламних матеріалів, кількість, а також вартість Рекламних послуг та загальна вартість.

В рамках виконання даного договору ТОВ "Фаворит ЛМ" в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року здійснювало виготовлення рекламних матеріалів - рекламного проспекту "Новорічні знижки - пред"явнику знижка 5%", форматом А5, тиражем 68 тис.штук та їх розповсюдження за адресами підприємств та організацій м. Житомира (а.с.20-42).

На виконання умов Договору ТОВ "Фаворит ЛМ" виписано позивачу податкову накладну, підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ф-00000190 від 31.12.2010 року, який відповідає вимогам Договору (а.с.24,25-42).

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Фаворит ЛМ" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача від 03.02.2011 року та від 14.02.2011 року (а.с.43-44).

Колегія суддів звертає увагу, що Договір від 01 грудня 2010року №01-12-10 про надання рекламних послуг в судовому порядку не оспорювався, недійсним (фіктивним) не визнавався, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Умови договорів виконано в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник податків, що підтверджується актами перевірок та не заперечується відповідачем, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, ці обставини не потребують доказування.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні вбачається, що розбіжностей у декларуванні ТОВ "Фаворит ЛМ" податкових зобов"язань і декларуванні позивачем податкового кредиту за спірною господарською операцією не встановлено.

Згідно з п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Таким чином, з наданих позивачем матеріалів вбачається реальність виконаних господарських операцій, фактичне виконання ТОВ "Фаворит ЛМ" замовлених послуг, а тому колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що, так як відповідачем не надано достатньо належних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, а матеріалами справи підтверджується реальність здійснення господарських операцій між ПП "Житомиррадіоком" та ТОВ "Фаворит ЛМ", позовні вимоги є обгрунтованими .

У відповідності до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: А.Ю.Бучик І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "28" серпня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Житомиррадіоком" вул. Київська, 1,м.Житомир,10000

3- відповідачу Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10000